Теория и история социологии - Социологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 02.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Социологические науки

Теория и история социологии
Внесок Огюста Конта у соціологію
 
Автор: Годун Марина Вікторівна, студентка, Національний авіаційний університет, м. Київ
 
У сучасному суспільстві термін "соціологія" у всіх на слуху. З ранку до вечора у всіх засобах масової інформації ми постійно бачимо, чуємо, читаємо про соціологічні опитування населення, рейтингах президентів або претендентів цього крісла, іміджах політичних діячів.
Що ж це за наука, «Соціологія», навколо якої вже друге століття не припиняються суперечки?
Намагання пізнати, осмислити суспільство, реалізувати своє ставлення до нього супроводжувало людство на всіх етапах його історії. На цій хвилі й постала у 30-х роках XIX ст. соціологія як наука про функціонування, розвиток та становлення суспільства, його структурних елементів.
Огюст Конт увійшов в історію науки як основоположник філософського позитивізму та соціології. Він уперше застосував поняття соціології, яку вивів зі штучної класифікації наук (від математики до соціології), термін «позитивний» (вживав у п’ятьох значеннях). Уже самим терміном «позитивний» О. Конт протиставив свою філософію і соціологію старим уявленням, оскільки, на його думку, поняття «позитивне знання» (пізнання) є науковим.
Обґрунтовуючи нову науку, О. Конт прагнув точно визначити її місце в людському пізнанні, основні закони. Створення всеохоплюючої системи наук було необхідно основоположнику соціології для викладення «позитивної філософії», а згодом напряму соціології - позитивізму. Головне для позитивізму - відмова від абстрактних тлумачень суспільства, створення позитивної,обґрунтованої на досвіді людини соціальної теорії, такої ж доказової та загальнозначущої, як і природничі теорії . Конт краще за інших розумів значення розробки фундаментальних принципів соціальної організації, принципів науковості, обґрунтування необхідних рис нової дисципліни, які заклали фундамент теоретичної конструкції, що утвердилася у світі науки як соціологія.
Вагомим доробком Конта стала так звана лінійна система класифікації форм наукового знання. Засновник соціології розмістив науки згідно історії їх виникнення й розвитку відповідно до зв’язку залежності одна від одної, коли знання попередньої науки є необхідною умовою для розвитку і знання наступної: математика - астрономія - фізика - хімія - фізіологія (біологія) - соціальна фізика (соціологія). Ця залежність зумовила пізню появу соціальної фізики – соціології як абстрактної науки, що не має прикладного характеру. Вона одна з найскладніших у контовській системі, оскільки вивчає конкретний об’єкт - суспільство, людину як найбільш складні явища.
Цінним є не лише введення нового терміну, а й розробка досить повної системи соціологічного знання, в якій науковець окреслив предмет, структуру, визначив пізнавальні засоби і можливості, приділив увагу методологічним проблемам, запропонував кілька дослідницьких принципів, сформульованих у чотирьох методах нової науки: спостереження, експеримент, порівняння та історичний аналіз. Конт поділив соціологію на дві частини: соціальну статику, яка розглядає суспільство як єдине органічне ціле, вивчає умови його існування, закони функціонування, і соціальну динаміку, що вивчає процеси суспільних змін, закони розвитку соціальних систем.
Основоположник обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства, пізнання законів суспільного розвитку і практичного використання досягнень науки для здійснення соціальних реформ на благо суспільства. Конт писав: «Соціологія має сприяти покращенню добробуту людства завдяки застосуванню наукових методів» .
Науковий позитивізм Конта поєднувався з його еволюційним поглядом на суспільство і мислення. Мислення, на його думку, проходить три стадії: теологічну, метафізичну і позитивну, а суспільства упродовж еволюції теж проходять три основні стадії: примітивну, проміжну і наукову. Він розглядає суспільство як органічне ціле, всі елементи якого взаємопов'язані і можуть бути зрозумілими тільки в єдності. Ця концепція спрямована проти індивідуалістичних теорій, спроб розглядати суспільство як продукт договору між індивідами. Наукова система О.Конта стала основою для його послідовників і спричинила виникнення значної кількості соціологічних напрямів, побудованих на засадах натуралізму: органіцизм, расово-антропологічна та географічна школи.
Конт уніс серйозний вклад у формування онтологічних парадигм соціологічного знання, тобто ключових представлень про соціальну реальність. Він обґрунтував ідею автономії «соціального існування» стосовно індивідуального. Він обґрунтував поділ суспільств на військовий і індустріальний типи, що згодом продовжили і розвили інші соціологи. Його ідеї лежать в основі різноманітних теорій індустріалізму і технократії. Він був родоначальником однієї з головних соціологічних традицій дослідження соціальної солідарності.
У епістемологічному аспекті величезне значення мала теза Конта про те, що структура і розвиток суспільства підлеглі дії законів, який необхідно вивчати і на основі яких варто будувати соціальну практику.
В етичному аспекті важливу роль у розвитку соціології зіграло обґрунтування Контом видатної ролі вченого в сучасному суспільстві. Його внесок у професійну етику нової науки складався насамперед у доказі необхідності переваги спостереження над уявою й у голосному заклику не «проклинати» і не «хвалити» соціальні факти, а вивчати їх, тим самим він актуалізував стосовно до соціології найважливіший для наукової етики теза Спінози: «Не сміятися, не плакати, а розуміти». Правда, сам Конт у своїй «суб'єктивній» соціології і «позитивній політиці» часто додержувався протилежних принципів. Але він з такою силою обґрунтовував етику неупередженого, вільного від усяких догм, безгіпотезного дослідження, що позитивізм у соціології завжди зв'язувався саме з такою етикою. Саме вона і стала головної для професії соціолога.
Що стосується значення Конта для інституціонально-організаційної сторони розвитку соціології, те тут можна говорити не про прямий, а лише про непрямий його вплив. Час інституціонализації соціології при ньому ще не наступило. Як говорив сам Конт, «колиска не може бути троном». У його час соціологія знаходилася ще в колисці. Не можна сказати, щоб соціологія чи коли-небудь де-небудь дотепер знаходилася «на троні». Але в тім, що вона сьогодні займає цілком гідне місце серед наук про людину, заслуга Конта безсумнівно велика.
 
Література:
1. Асп З. К. Введение в социологию. — СПб.: Алетейя, 1998.
2. Батыгин Г. С. Библиография социологической литературы // Социологический журнал. — 1994. — № 4. — С. 17
28.
3. Волков Ю. Г., Мостовая И. В. Социология: Учебник. — М.: Гар-дарика, 1998.
4. Генкин Б. М. Экономика и социология труда: Учебник. — М.: НОРМА-ИНФРА, 1998.
5. Гофман А. Б. Семь лекций по истории социологии: Учебное пособие. — М.: Кн. дом «Университет», 1997.
6. Гречихин В. Г. Лекции по методике и технике социологических исследований: Учебное пособие. — М.: Изд-во
МГУ, 1988.
7. Громов И. А., Мацкевич А. Ю., Семенов В. А. Запаянная социо-логия: Учебное пособие. — СПб.: Ольга, 1994.
8. Ручка А.А., Танчер В.В. Курс истории теоретической социологии: Учебное пособие. – К.: Наукова думка,1995.
Категория: Социологические науки | Добавил: Administrator (16.10.2012)
Просмотров: 1020 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 1
1  
Дійсно, соціологія одна з найактуальніших на разі наук, яка успішно вирішує багато завдань сьогодення. Без соціологічних досліджень неможливо уявити сучасність. Так, само як і без терміну «позитивний». За який варто подякувати Огюсту Конте. Взагалі, даний матеріал дуже хороший і якісний. І досліджувати історію соціології варто.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]