Социальная психология; психология социальной работы - Психологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 09.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Психологические науки

Социальная психология; психология социальной работы

Особливості розвитку самооцінки у дошкільному віці

Авторы:

Калюжна Є.М., к. психол. н.,Запорізький національний університет

Яцковська Є.О., студентка , Запорізький національний університет

 

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що феномен самооцінки привертає увагу великої кількості вітчизняних та зарубіжних вчених (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, У.Джемс, Е.Еріксон, Ф.Зімбардо, І.С.Кон, Ч.Кулі, М.І.Лісіна, А.І.Липкіна, Дж.Мід, О.Л.Музика, К.Роджерс, С.Л.Рубінштейн, О.Т.Соколова, В.В.Столін, Є.В.Шорохова та ін.). На сьогодні накопичено чимало теоретико-емпіричного матеріалу про форми прояву самооцінки, її регулятивні функції, зв'язок самооцінки зі становленням особистості та самопізнанням, адекватність та стійкість самооцінки у різні вікові періоди, вплив самооцінки на характер соціальних відносин особистості.

Науковці погоджуються із тим, що самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. Належачи до ядра особистості, самооцінка імпліцитно бере участь у регуляції її діяльності та поведінки. Вона є важливим компонентом структури самосвідомості, специфічно визначаючи і направляючи весь процес саморегулювання, а також виступаючи важливим чинником становлення і самовдосконалення людини. Саме тому особливості формування уявлення людини про себе у різні вікові періоди заслуговують найпильнішого вивчення.

Як відомо, самооцінка – це оцінювання особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей, вчинків, життєвих цілей та місця серед інших людей. Процес формування самооцінки суперечливий та нерівномірний. Встановлено, що інтенсивного розвитку самооцінка набуває у дошкільному періоді. Вирішальне значення у генезі самооцінки на перших етапах становлення особистості має спілкування дитини з дорослими. Внаслідок відсутності (обмеженості) адекватного знання своїх можливостей дитина цілком орієнтується на думку людей, що її оточують.

Елементи самостійного уявлення про себе починають формуватися дещо пізніше. Вперше з'являються вони в оцінці не особистісних, моральних якостей, а предметних і зовнішніх. Істотним зрушенням у розвитку особистості дошкільника є перехід від предметної оцінки іншої людини до оцінки власних особистісних властивостей і внутрішніх станів.

Зміни у розвитку самооцінки дошкільника у значній мірі пов'язані з розвитком мотиваційної сфери дитини. У першу чергу, вона вчиться оцінювати вчинки інших дітей. Пізніше діти мають змогу оцінити не тільки вчинки однолітків, а й свої власні. З'являється вміння порівнювати себе з іншими дітьми. Від самооцінки зовнішнього вигляду та поведінки дитина до кінця дошкільного періоду все частіше переходить до оцінки своїх особистісних якостей, відносин з оточуючими, внутрішнього стану, що виявляється у здатності до усвідомлення свого соціального "Я", свого місця серед людей. Досягаючи старшого дошкільного віку, дитина вже засвоює моральні оцінки, починає враховувати послідовність своїх вчинків, передбачати результат і оцінку з боку оточуючих.

Для шестирічних дітей характерна в основному ще недиференційована завищена самооцінка. До семирічного віку вона диференціюється і дещо знижується. З'являється відсутня раніше оцінка порівняння себе з однолітками. Недиференційованість самооцінки призводить до того, що дитина шести-семи років розглядає оцінку дорослих як оцінку своєї особистості в цілому. Якщо оцінка з боку дорослих негативна – у дитини з'являється занижена самооцінка та невіра у свої сили. Неадекватна занижена самооцінка також може сформуватися у дитини як результат частого неуспіху в якійсь значимій діяльності. Істотну роль в її формуванні відіграє демонстративне підкреслення цього неуспіху дорослими або іншими дітьми. Діти з заниженою самооцінкою переживають почуття неповноцінності і, як правило, вони не реалізують свій потенціал, тобто, неадекватна занижена самооцінка стає чинником, що гальмує розвиток особистості дитини.

Підсумовуючи, слід наголосити, що самооцінка, як невід’ємна складова психологічної структури особистості, виконує дуже важливу функцію –  регулюючу. По відношенню до діяльності ця функція проявляється у тому, що самооцінка впливає на вибір людиною власних цілей, визначає характерні для неї емоційні та мотиваційні стани, багато у чому обумовлює характер оцінки та ставлення людини до досягнутих результатів. У свою чергу, особливості діяльності та її результати також суттєво впливають на самооцінку людини. Самооцінка виступає необхідною умовою гармонійних відношень людини із собою та іншими людьми, з якими вона вступає у спілкування та взаємодію. Щодо особливостей самооцінки у дошкільному віці, можна зазначити, що вона є складним продуктом свідомої діяльності дитини, прямим відображенням оцінок дорослих, а «справжня самооцінка» з'являється тоді, коли вона наповнюється новим змістом завдяки "особистій участі" у її формуванні самої дитини.

 

Категория: Психологические науки | Добавил: Administrator (23.11.2015)
Просмотров: 340 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]