Педагогическия и возрастная психология - Психологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 09.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Психологические науки

Педагогическия и возрастная психология
До проблеми дітей нового часу
 
Автор: Мілушина М.О., к.пс.н., Мелітопольський інститут екології та соціальних технологій Університету Україна, м. Мелітополь
 
Численні матеріали засобів масової інформації та реальність оточення свідчать про кардинальні зміни сучасних дітей. В останній час психологи, педагоги, вихователі відзначають появу нового покоління дітей, які характеризуються іншими моделями поведінки та цінностями, порівняно із загальноприйнятими. Нині відсутній єдиний термін позначення таких дітей, у літературі вживаються різні назви: «діти-світла», «діти нового тисячоліття», «тефлонові діти», «діти індиго», «діти кристали» тощо. Найбільш розповсюдженим є термін «діти індиго», який був введений Н.Е. Тепп і означає ті, які мають ауру кольору індиго – темно-синю. Так, 70% дітей у віці до 10 років і 40% у віці від 15 до 25 є «індиго» [2]. Серед тих, кому зараз 50 років, індиго зустрічаються у пропорції один на 1000-5000 осіб, кому 30 – один на 600, у віковій групі від 17 до 29 років на їх частку припадає вже 6-12%, у старших класах – 20-25%, у середніх – біля 40%, у 4-5-х – 60-70%, а діти 2000 року народження і молодші – уже майже всі індиго [5].
Однак, не зважаючи на різноманіття дефініцій, не заперечним є факт стрімкої еволюції дітей і суспільство повинно змінити підходи в їх вихованні та навчанні. До того ж, вищевказані терміни піддаються науковому сумніву, тому, вважаємо, що доцільніше вживати – діти нової свідомості або діти нового часу, а відтак, надалі у подальшому викладі матеріалу будемо використовувати саме їх.
Дослідники вказують безліч ознак «нових» дітей, які багато в чому суперечливі та не дають можливості ідентифікувати їх в окрему групу. Зокрема, індиго притаманні: високий рівень інтелекту, нестандартність мислення, гіперактивність, розвинена інтуїція, впевненість у собі, велика віра у власні можливості, розуміння своєї місії у житті, високі смисложиттєві ідеали та цінності, гостре відчуття фальші, високий рівень самооцінки, самостійність, емоційна неврівноваженість, неприйняття авторитету дорослих, партнерські стосунки із оточенням, діалогічний стиль спілкування, відмінне сприйняття інтерактивних умов навчання, наявність суїцидальних, девіаційних схильностей [4].
За іншою класифікацією основними рисами індиго є: асоціальність, низька комунікабельність, замкнутість, егоїстичність, висока самооцінка, індивідуалізм, небажання підкорятися іншим, неприйняття авторитетів і кумирів, великий творчий потенціал у поєднанні з високим рівнем інтелекту, схильність здобувати знання емпіричним шляхом, інтерес до далеких один від одного предметів, непосидючість, енергійність, дефіцит уваги, імпульсивність, різкі перепади настрою і поведінки, схильність до депресій, почуття соціальної справедливості, підвищене почуття відповідальності, несприйнятливість до традиційних прийомів виховання, розвинена інтуїція і відчуття небезпеки, здатність швидко освоювати нові технології в різних сферах життя [6].
Вважаємо, що відсутність єдиних узагальнених рис обумовлено різними підходами у вивченні дітей нової свідомості. Зокрема, низка учених у галузі психології (Є.Л. Бейнарович, С. Добровольська, П.М.X. Етуотер), педагогіки (З. Войтінас, І. Загарницька, Л. Кудрик, С.О. Нікітчіна, Ю.О. Сурмяк), філософії (Г.С. Бєлімов, Д. Вьорче) та езотерики (Лі Керролл, Дж. Тоубер, Мег Блекбері Лоузі) розглядають проблему взаємодії з дітьми нового часу на різних рівнях: побутового спілкування, навчання, виховання, розвитку мистецьких задатків, паранормальних здібностей тощо.
Як правило, для характеристики таких «нових дітей» з їх особливими властивостями застосовують лише деякі загальні поняття: для одних «високообдаровані», для інших «з нестандартною поведінкою», «з ненормальною поведінкою» або ті, які мають «синдром дефіциту уваги», «синдром дефіциту уваги з гіперактивністю», мінімальну мозкову дисфункцію чи аутизм, що підштовхує до терапевтичного або медичного лікування.
Причини появи таких дітей в науковій літературі точно не відзначаються. З точки зору І. Загарницької, основні передумови виникнення дітей нового покоління обумовлені: відкритістю дитячого мозку до інформації та перенасичення нею сучасного світу; погіршення екологічного стану планети та нівеляція звичних сімейних цінностей [3]. Однак, на думку Н.В. Самойленко їх поява пов’язана зі змінами в соціально-економічній, культурній та духовній сферах [4]. Науковець розуміє дітей-індиго як неформальну соціальну групу, що сформувалась в період соціальних змін в аномічному суспільстві, зі специфічними ознаками та соціальними потребами, нестандартними моделями поведінки.
Натомість, Є.Л. Бейнарович акцентує увагу на тому, що індиго це не окремі групи, які відрізняються за певними ознаками, це прояви змін, які відбудуться зі всіма. При цьому, розвинути якості таких дітей заважає обмеженість сприйняття, яку прищеплюють з дитинства і блокуючи соціальні установки, що стискують свідомість [1]. Дана точка зору простежується і в роботах Ю.Р. Сурмяк, Д. Вьорче, Лі Керрол, які вказують на їх незвичні психологічні характеристики та моделі поведінки.
В проаналізованих нами працях різної наукової спрямованості акцентується увага на необхідності модернізації системи освіти, впровадження кардинальних змін в навчання та виховання сучасних дітей на засадах партнерства, діалогічного стилю, довіри, що вкрай необхідно для їх повноцінної соціалізації. Нині, діють школи для дітей нової свідомості у США, Китаї та Одесі (школа Т. Акбашева). Принцип гуманізму, зазначає Є. Бейнарович, повинен замінити авторитарну педагогіку і сприяти розвитку особистості, творчості та індивідуальності. Для дітей-індиго найбільш доцільно навчання в альтернативних школах – М. Монтесорі та Вольдорфовських (Рудольфа Штайнера), які націлені не стільки на результат, а скоріше на багатосторонній розвиток особистості дитини [1]. Разом з тим, провідні принципи їхньої освітньої системи майже не сумісні з вимогами масової освіти і вони не надають відповідних документів про освіту. Отже, даний підхід може розглядатися лише як додаткова форма розвитку дитини.
Таким чином, можна дійти висновку про те, що досліджувана проблема дітей нового тисячоліття досить складна та перебуває на стику науки й духовності. Необхідно не тільки її теоретичне обґрунтування, а й створення відповідних технологій роботи та впровадження їх у освітню практику, що можливо завдяки комплексному підходу із залученням представників різних спеціальностей та духовних практик.
 
Література:
1.Бейнарович Е. Під знаком індиго / Е. Бейнарович. – Одесса: Астропринт, 2009. – 211 с.
2.Грей Д. Дети с небес. Искусство позитивного воспитания. Как развить в ребенке дух сотрудничества отзывчивость и уверенность в себе / Д. Грей. - М.: ООО «София», 2006. - 416 с.
3.Загарницька І. Феномен дітей - індіго: спроба неупередженого аналізу / І. Загарницька // Вісник Інституту розвитку дитини. Серія: Філософія. Педагогіка. Психологія. – Київ: Видавництво Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, 2011. – Вип.19. – С.10-16.
4.Самойленко Н. В.Проблеми адаптації дітей-індиго в сучасному українському суспільстві / Н.В. Самойленко // Вісник Донецького інституту соціальної освіти. Серія: Педагогіка. Психологія. – 2006. – Том 2. – С.33-37 .
5.Сурмяк Ю. Діти нової свідомості – наше майбутнє / Ю. Сурмяк, Л. Кудрик // Педагогічна думка. – 2008. – №1. – С.57-65.
Категория: Психологические науки | Добавил: Administrator (21.03.2013)
Просмотров: 624 | Комментарии: 3 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 3
3  
Найбільш мені близький погляд Є.Л. Бейнарович. Адже дійсно, проблема кристальних дітей полягає не в їх появі, чи в їхньому світобаченні, а не в розумінні їх цінностей оточуючими. Суспільство має не лише, сприйняти їх, чи забезпечити умови, для їхнього розвитку та навчання, а саме ставати краще. Тобто, тягнутися до гармонії та світла.

2  
А я дозволю собі сказати від імені викладачів (вчителів), оскільки у мене достатньо великий педагогічний досвід. Так, ми готові, та стримує іноді знаєте що? Так звана безпідставна «просунутість» батьків. Повірте, є такі випадки, що надзвичайно шкода тих дітей, батьків котрих потрібно виховувати у першу чергу і вчити елементарному спілкуванню!!! А що вже говорити про інноваційні підходи у вихованні, навчанні і т.д.!

1  
Спасибо за статью. Очень интересная тема. Я работа и в детском саду , и в центре раннего развития с детьми разного возраста, кроме того у меня двое детей - дочери 18 лет, сыну 1 год и 11 месяцев. Полностью согласна с тем, что нужно менять подход к обучению, развитию,образованию. Вопрос в том, что не готовы сами преподаватели, воспитатели и т.п. Можем ли мы "угнаться" за такими детьми? Иногда, наблюдая за своим сыном,я ловлю себя на мысли, что он понимает больше, чем мы.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]