Медицинская психология - Психологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 11.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Психологические науки

Медицинская психология
Зниження рівня самосвідомості дітей з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю
 
Автор: Науменко Наталія Олександрівна,  практичний психолог, КМКПЛ №1, аспірантка Інституту психології ім. Г.С.Костюка.
 
Постановка проблеми.
Неадекватний характер самосвідомості - сприйняття себе та інших, змінює поведінку людини, призводячи до афективних зривів, що в свою чергу заважає функціонуванню у соціальному середовищу.  [2,с.43]
У дітей с синдромом дефицита уваги та гіперактивністю (далі – СДУГ), значно понижена регулююча функція самосвідомості, також, порівняно до однолітків, присутні відмінності в деяких аспектах самооцінки та у формуванні рівня домагань, що призводить до негативних наслідків у вигляді шкільної і соціальної дезадаптації. Тому, вивчення особливостей самооцінки дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю, та розробка психокорекційних методик, має сприяти підвищенню  рівня самосвідомості дітей з синдромом дефіциту уваги з гиперактивністю та запобігати розвитку дезадаптивної поведінки та вторинної психопатизації.
Аналіз наукових досліджень та публікацій.
Проведений нами аналіз вітчизняної та зарубіжної психологічної літератури, показав, що на сьогодні, в наукової літературі представлені два діаметрально протилежних погляду на проблему самооцінки і самовідношення в контексті становлення самосвідомості у дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю.  Так, в дослідженнях І. П Брязгунова., Е. В.Касатикової,  А. В. Грибанова,  Т. В. Волокитіна, Е. А. Гусєва, Д. Н. Подоплекіна, Н. Н. Заваденко, Г.Б. Мониної,  Є.К. Лютової-Робертс,  Л.С.Чутко, В.Р.Кучми, А.Г.Платонова, Р.Карсона, Дж. Батчера, С.Мінека та ін., згадується про низьку, або занижену самооцінку дітей з СДУГ.
Але, з іншого боку Є.Мєш та Д. Вольф [4, с.181], вважають, що «самооцінка дітей з СДУГ найчастіше буває завищена, і тому вони не завжди розуміють причини негативної реакції оточуючих» Р. Баркли, [6] вважає що, незважаючи на поширену точку зору що діти з СДУГ мають низьку самооцінку, більшість з них демонструє неадекватне, ілюзорне сприйняття своєї компетентності практично в усіх сферах життя. При цьому, їх завищена самооцінка, стикаючись з нижчою оцінкою і невдоволенням оточення призводить до афективних зривів і заважає формуванню адекватних патернів реагування в міжособових стосунках.
Викладення основного матеріалу.
В ході дослідження в якому прийняли участь 36 дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю та 36 дітей контрольної групи, з нормативним розвитком, за методикою вивчення дитячих самохарактеристик [1, с.123], було виявлено, що діти з СДУГ мають, порівняно з однолітками, низькій рівень самосвідомості та несформовану систему уявлень про себе в яких мають місце негативні самохарактеристики.
Так, на відміну від нормативно розвитку однолітків препубертатного віку, які називають близько 5-6 характеристик, в яких переважають соціально схвалювані якості, діти з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю практично не дають ціннісних самохарактеристик, і не диференціюють ціннісні уявлення про себе, від операціональної самооцінки ( оцінки своїх можливостей). Їхні відповіді переважно відображають уявлення про себе, як про суб'єкта діяльності («я можу», «я вмію»), що характерно для дітей більш молодшого, дошкільного віку (за даними С.Міллера [5, с.343] приблизно 4,5 – 6 років).
Таким чином, у дітей із СДУГ експонується зовнішня детермінанта поведінки і мінімізується значимість внутрішньої (переважна мотивація і минулий життєвий досвід), що призводить до того, що вони виявляються менш стійкі до змін ймовірнісної структури зовнішнього середовища.
Нездатність сприймати себе як суб'єкта власних дій і отримувати позитивні емоції завдяки соціально корисної і схвалюваної діяльності, характерна також для підлітків схильних до адиктивної поведінки. Фрустрирована потреба у визнанні та схваленні в цьому випадку стає причиною формування суперечливого самосвідомості - при наявності високого рівня мотивації досягнення, вони відмовляються від обраної мети при зіткненні з труднощами [3 с.82].
Зокрема, переважно негативні самооцінки, в спонтанної манері, були висловлені в 12 випадках дітьми з СДВГ і в 3-х випадках дітьми контрольної групи, що складає відповідно 46% та 15% відповідної вибірки.
          За даними спрямованої бесіди було виявлено, що, діти з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю, болісно переживають негативне ставлення до них в середовищі однолітків, педагогів і, іноді, батьків. Непоодинокими були висловлювання - «іноді я сам себе ненавиджу», «коли лають - хочеться битися головою об стінку, так нестерпно», «напевно, я якийсь не такий», «в такі моменти жити не хочеться», пов'язані з характеристикою реакції оточуючих на вчинки дитини. При цьому, діти з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю, виключно швидко переключалися на зовнішні подразники (іграшки в кабінеті, звуки за дверима і ін.) І, в цілому, їх настрій можна було характеризувати як гіпертимний. У зв'язку з цим, можна припустити, що така здатність до витіснення негативних переживань, дозволяє дітям з СДУГ легше переживати негативні оцінки оточуючих, але при цьому, знижує здатність до рефлексії і не дозволяє коригувати свою поведінку відповідно до очікувань оточуючих.
         Таким чином, низький поріг фрустраційної толерантності у дітей з СДУГ, пов'язаний як з властивостями нервової системи (підвищеною збудливістю) і зниженням рівня довільної регуляції, так і з недостатнім рівнем сформованості самосвідомості. Тому, самосвідомість дітей з СДУГ не виконує ту регулюючу роль, яка б могла компенсувати дані особливості.
         Зрозуміло, що дані неконструктивні установки у вигляді негативного уявлення про себе та, в деяких випадках - і негативного самопред’явлення, роблячи значний вплив на становлення самосвідомості особистості,  здатні створювати значні складності в адаптації та якість функціонування в соціумі. Внаслідок цього, ми бачимо необхідність включення в методику психокорекційної роботи з дітьми з СДВГ ряд психотерапевтичних інтервенцій, направлених на зміну вищеназваних неконструктивних установок у дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю.
 
Литература:
1.Белоборыкина О.А. Диагностика развития самосознания в детском возрасте. – СПб.:Речь, 2006. – 320 с.
2.Зейгарник Б.В. Патопсихология.  Изд-во Московского университета, 1976.
3.Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М.  Патопсихологія підліткового віку. Київ:  Главник, 2008. – 192 с.
4.Мєш Є., Вольф Д. Детская патопсихология. Нарушения психики ребенка. М:АСТ, 2007 – 511 с.
5.Миллер С. Психология развития: методы исследования. СПб.:Питер, 2002. - 464 с.
6.Barkley R. A. Attention Deficit Hyperactivity Disorder: A Clinical Workbook. New York: Guilford Publications, 1991
Категория: Психологические науки | Добавил: Administrator (08.12.2012)
Просмотров: 516 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/3
Всего комментариев: 1
1  
Сейчас есть разные категории детей, и каждая из них нуждается в особых условиях развития, и конечно же, дети, которые страдают от недостачи внимания чувствуют себя в какой-то степени неполноценными. В каждого ребенка свое восприятие мира, а если это еще и особые категории детей, то это должно вызывать ответственность у людей, отвечающих за этих индивидов.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]