Политические институты и процессы - Политические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Политические науки

Политические институты и процессы
Віра в Бога на сучасному етапі розвитку українського соціуму
 
Автор: Ярошко Олеся Зіновіївна, кандидат політичних наук,  Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
 
Суспільні інституції у своєму функціонуванні стикаються із проблемою довіри у контексті їх акцептації та легітимації. Не є винятком і така із них, як церква. Роль її в українському суспільстві важко переоцінити, позаяк національний менталітет, серед іншого, сформувався під впливом християнських цінностей і традицій.
Мета нашого дослідження – визначення специфіки довіри громадян України до церкви на сучасному етапі суспільного розвитку.
Для досягнення поставленої мети ставляться такі завдання: а) визначити загальний рівень довіри до церкви у термінах балансового показника довіри – недовіри (рейтинг довіри мінус рейтинг недовіри); б) диференціювати українську довіру до цієї інституції на часткову («скоріше довіряю») і цілковиту («цілком довіряю»), як і недовіру на часткову («скоріше не довіряю») і цілковиту («зовсім не довіряю»); в) визначити регіональні особливості довіри мешканців країни до цього суспільного інституту.
У вище зазначених цілях використовуватимемо результати моніторингових досліджень явища народної довіри до влади та інших суспільних інституцій Інституту соціальної та політичної психології НАПН України за період 2004–2011 років, а для виконання завдань б) і в) – дані всеукраїнських репрезентативних опитувань дорослого населення, отримані методом інтерв’ювання 3–10 травня 2005 року (вибірка – 1217 осіб, похибка – 2,5%) [2, 4], 20–27 січня 2006 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,4%) [4, 4], 21–25 травня 2007 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,2%) [3, 4], 18–24 грудня 2009 року (вибірка – 1997 осіб, похибка – 2,2%) [5, 4], 26–31 серпня 2010 року (вибірка – 2003 особи, похибка – 2,2%) [1, 4] і 27– 31 серпня 2011 року (вибірка – 2000 осіб, похибка – 2,2%) [6, 4]. Зазначимо також, що у контексті поділу на українські регіони у 2005–2006 роках застосовувались такі територіальні одиниці: АР Крим, Центр (Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Хмельницька і Черкаська області), Схід (Дніпропетровська, Запорізька і Харківська області), Північний Схід (Полтавська, Сумська і Чернігівська області), Галичина (Івано-Франківська, Львівська і Тернопільська області), інші західні області (Волинська, Закарпатська, Рівненська і Чернівецька області), Південь (Миколаївська, Одеська і Херсонська області), Донбас (Донецька і Луганська області) та місто Київ [2, 37; 4, 39]. Проте в подальшому ці одиниці укрупнено: Галичину та інші західні області об’єднано збірним поняттям «Захід», Центр, Північний Схід і місто Київ – «Центр», Схід і Донбас – «Схід» та АР Крим і Південь – Південь [1, 10; 3, 31; 5, 32; 6, 19].
Для початку зазначимо, що українцям важко визначитись щодо довіри – недовіри до церкви: кожен п’ятий респондент дав невизначену відповідь («важко відповісти»). У 2005 року цей показник становив 20,5% [2, 29], у 2006 році – 22,3% [4, 33], у 2007 році – 19,7% [3, 28], у 2009 році – 23,1% [5, 28], у 2010 році – 18,9% [1, 6] і у 2011 році – 21,1% [6, 15]. Втім, навіть якщо переформулювати це запитання таким чином, щоб не дати можливості респонденту ухилитися від відповіді, залишивши лише дві опції «Так, довіряю» і «Ні, не довіряю», і припустити, що «вся невизначеність» припаде на другий варіант недовіри, то все одно матимемо позитивний баланс довіри – недовіри до церкви в Україні.
На загал, як вже вище зазначалось, українці схильні більше довіряти церкві, аніж не довіряти, причому довіряє їй переважна більшість опитаних, а звідси, високий балансовий показник довіри – недовіри до цієї суспільної інституції. У досліджуваний період він становив: +33,5 (2004), +47,9 (2005), +47,6 (2006), +45,3 (2007), +35,5 (2008), +42,1 (2009), +44,4 (2010) і +41,3 (2011) [6, 18].
Як і в питанні довіри до інших суспільних і політичних інституцій, церкві українці довіряють помірковано, тобто спостерігається перевага часткової довіри над цілковитою: 34,7% проти 23,2% у 2006 році [4, 33], 35,6% проти 23,7% у 2007 році [3, 28], 36,8% проти 22,7% у 2009 році [5, 28], 37,9% проти 24,9% у 2010 році [1, 6] і 34,6% проти 25,5% у 2011 році [6, 15]. Єдиний виняток 2005 рік, коли ці показники статистично достовірно не відрізнялися – 31,7% (часткова довіра) і 32,0% (цілковита довіра) [2, 29].
Вочевидь, із значним «позитивом» щодо довіри до церкви і низьким рівнем недовіри, її часткові і цілковиті показники статистично тотожні: 7,9% і 7,9% у 2005 році [2, 29], 10,6% і 10,3% у 2007 році [3, 28], 8,8% і 8,6% у 2009 році [5, 28], 9,3% і 9,1% у 2010 році [1, 6] і 9,2% і 9,6% у 2011 році [6, 15]. Виняток становить 2006 рік, коли зафіксовано переважання часткової недовіри над цілковитою – 11,6% проти 8,1% [4, 33].
У зазначений період загальноукраїнські рейтинги довіри церкви (сума відповідей «скоріше довіряю» і «цілком довіряю») становили: 63,7% (2005), 57,9% (2006), 59,3% (2007), 59,5% (2009), 62,8% (2010) і 60,1% (2011) [1, 7; 2, 30; 3, 29; 4, 34; 5, 29; 6, 16]. Як і можна було припустити, спираючись на набожність Заходу, мешканці цього регіону більш довірливо ставляться до церкви, причому в 2005–2006 роках власне Галичина – 78,2% і 72,6%, відповідно [2, 37; 4, 39], а далі – Захід: 68,6% (2007), 61,8% (2009), 73,8% (2010) і 74,3% (2011) [1, 10; 3, 31; 5, 32; 6, 19]. Цікаво, що вищий рівень довіри до церкви у 2005 році поряд із Галичиною зафіксовано і на Донбасі (71,7%), проте на Сході – нижчий (57,7%) [2, 37], як і в 2006 році – 51,8% [4. 39].Згодом цей регіон показує тотожні із середньовибірковими показники довіри до зазначеного суспільного інституту [1, 10; 3, 31; 5, 32; 6, 19]. У 2005 році АР Крим (48,3%) і Південь (59,8%) менш довірливо ставляться до церкви [2, 37], а далі, як і по Україні в цілому [1, 10; 3, 31; 4, 39; 5, 32; 6, 19]. Найбільш критично до церкви ставляться жителі центрального регіону, відповідно, демонструючи нижчі показники довіри: 55,2% (2007), 56,0% (2009), 56,2% (2010) і 50,4% (2011) [1, 10; 3, 31; 5, 32; 6, 19].
Таким чином, українське суспільство, що зневірилось в політиці та політиках, традиційно схильне довіряти церкві, що є лідером народної довіри. Проте довіра до неї поміркованого характеру із перевагою часткової над цілковитою, а ось недовіра, значно менша, тому, вочевидь, і важко диференційована на часткову і цілковиту. Як і очікувалось, Захід, з огляду на історичні традиції, більше довіряє церкві, Південь і Схід – «середньо», а Центр найбільш критичний у питанні довіри до цієї суспільної інституції.
 
Література:
1.Актуальні проблеми українського суспільства на старті нового політичного сезону : інформаційний бюлетень. Вересень ’2010 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2010. – 58 с.
2.Моніторинг суспільно-політичної ситуації в Україні : інформаційний бюлетень. Червень ’2005 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2005. – 72 с.
3.Політична криза – 2007 у вимірах суспільної свідомості : інформаційний бюлетень. Травень ’2007 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2007. – 48 с.
4.Початок нового політичного року : оцінки громадян та їхні електоральні наміри : інформаційний бюлетень. Січень ’2006 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2006. – 62 с.
5.Україна передвиборна : рейтинги кандидатів у президенти, рівень довіри громадян до органів державної влади та інших суспільних інститутів, соціальні настрої : інформаційний бюлетень. Грудень ’2009 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2009. – 50 с.
6.Українська держава на рубежі третього десятиріччя незалежності : думки та оцінки громадян : інформаційний бюлетень. Вересень ’2011 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2011. – 60 с.
 
Категория: Политические науки | Добавил: Administrator (13.06.2013)
Просмотров: 537 | Комментарии: 3 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 3
3  
Интересная статья. Действительно в последнее время доверие людей к церкви стало крепнуть. Но многие все-таки предпочитают не выносить веру на всеобщее обозрение. Просто некоторые еще не забыли те репрессии,  которым подвергалась церковь и все ее прихожане во времена советского союза. Да, прошло много времени и все изменилось. Но не так быстро изменится сознание людей. И если в селах люди привыкли в каждом доме держать иконы и учить молитвам своих детей, то в мегаполисах это встречается пока крайне редко. Надеюсь, что все еще изменится.

2  
Верующих становится все больше, слава Богу, ноэто ведь не от хорошей жизни, люди разочаровываются, теряют бизнес. Но
подсчитать, сколько точно в стране верующих не получится. Ведь есть
зарегистрированные братства, а есть не зарегистрированные. А то, что на западе
Украины больше верующих и церквей, так это да. Украина страна не маленькая и
люди, живущие в западных частях страны, отличаются от жителей центра, не только
количеством верующих.

1  
Совершенно согласна с автором статьи на счёт "регионов доверия". На Западной Украине вера в Бога более крепка и превозвышена, чем в центре. Но всё-таки, мне кажется, что невозможно досконально изучить количество верующих и неверующих в Бога. Те, кто истинно верят - трубить на весь мир об этом не будут. Вера у всех разная, вероисповедания украинцев, также, отличаются. Но Бог один. Радует, что с годами количество верующих людей возрастает.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]