Политические институты и процессы - Политические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 09.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Политические науки

Политические институты и процессы
Довіра громадян до інституту президентства в Україні
 
Автор: Ярошко Олеся Зіновіївна, кандидат політичних наук, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України
 
Президент України є першою особою в державі та її уособленням на міжнародній арені. Його вплив на ситуацію в країні, попри неналежність до жодної з гілок влади, неабиякий, особливо у світлі Конституції (Основного закону) 1996 року і скасування змін до неї в 2010 році, внесених у 2004 році, де його влада обмежувалась.
Мета цього дослідження – визначення особливостей і закономірностей народної довіри до інституту президентства в Україні.
На досягнення поставленої мети спрямовуються такі дослідницькі завдання: визначення довіри до інституту президентства крізь призму інтегрального показника довіри – недовіри; з’ясування динаміки рейтингів довіри та недовіри до Президента; розкриття особливостей феномену довіри до інституту президентства в українському суспільстві в термінах часткової / цілковитої довіри / недовіри; виокремлення регіональної специфіки народної довіри до Президента України. Для цього застосовуватиме дані моніторингових досліджень Інституту соціальної та політичної психології НАПН України щодо рівня довіри населення до органів державної влади та інших суспільних інституцій за 2004–2011 роки, а для розкриття феномену української довіри та її регіональної специфіки (3–4 дослідницькі завдання) – результати масових репрезентативних опитувань дорослих мешканців України, проведених методом інтерв’ювання 21–25 травня 2007 року (вибіркова сукупність – 2000 респондентів) [2, 4], 18–24 грудня 2009 року (1997 респондентів) [3, 4], 26–31 серпня 2010 року (2003 респондентів) [1, 4] та 27–31 серпня 2011 року (2000 респондентів) [4, 4]. У всіх цих опитуваннях похибка вибірки становить 2,2% [1, 4; 2, 4; 3, 4; 4, 4].
Як показують результати опитувань травня 2004 – серпня 2011 років, Президент держави в цілому не користується довірою власних громадян, тобто показник балансу довіри – недовіри до Президента – негативний [4, 17], за винятком травня 2005 року (або ж перших п’яти місяців президентства лідера «помаранчевої революції» В. Ющенка), коли цей показник становив +31,2 [4, 17], поступаючись лише відповідному індикатору довіри до церкви (+47,9) [4, 18], яка беззаперечно користується у зазначений період кредитом довіри українців, менталітет яких сформувався під впливом християнства. У зв’язку з постійним перетягуванням канату між учасниками помаранчевого табору у 2006–2007 роках баланс довіри – недовіри до Президента набуває негативного відтінку: –37,7 у 2006 році (18–25 жовтня) та –31,5 у 2007 році (22–26 вересня), далі – розчарування у «помаранчевих» зростає і як наслідок, у 2008 році балансовий показник становить –55,1 (24–30 листопада) та в останні місяці каденції В. Ющенка становить –62,0 (18–24 грудня 2009 року), навіть трішки перевищуючи аналогічний показник довіри Л. Кучми в останні місяці його президентського правління –59,2 (17–25 травня 2004 року) [4, 17]. Не довіряють громадяни і чинному Президенту В. Януковичу: балансові показники довіри – недовіри у 2010–2011 роках становлять відповідно –19,3 та –25,0 [4, 17]. Отже, українці на загал не довіряють першій особі в державі і покладають на неї свої надії і розчарування за покращення їхнього життя.
Особливості зміни балансового показника довіри – недовіри до інституту президентства цілком закономірно випливають із динаміки рейтингів власне довіри і недовіри: зменшується довіра і зростає недовіра і як наслідок, погіршується вказаний балансовий індикатор довіри до українського керманича. Рейтинги довіри населення до Президента України у 2004–2011 роках становили 15,0%, 61,1%, 27,9%, 27,5%, 16,4%, 14,0%, 34,5% та 31,8%, а рейтинги недовіри – 74,2%, 29,9%, 60,7%, 59,0%, 71,5%, 76,0%, 53,8% та 56,6% [4, 17].
Виокремивши серед довіри / недовіри населення цілковиту («цілком довіряю» та «зовсім не довіряю») та часткову («скоріше довіряю» та «скоріше не довіряю») складові феноменів, зазначимо, що у період 2007, 2009–2011 років часткова довіра населення до Президента держави переважає цілковиту. Показники часткової довіри становлять 20,6% проти 12,6% у 2007 році, 11,2% проти 2,8% у 2009 році, 25,8% проти 8,7% у 2010 році та 24,8% проти 6,8% у 2011 році [1, 6; 2, 28; 3, 28; 4, 15]. А ось цілковита недовіра до Президента вища за часткову, хоча, за даними останнього опитування, вони статистично тотожні. Показники цілковитої недовіри до українського Президента у зазначені роки становлять 34,5%, 48,6%, 28,1% та 29,2%, а часткової – 20,4%, 27,4%, 25,7% та 27,4% [1, 6; 2, 28; 3, 28; 4, 15]. Отже, діють правила: довіряю, але перевіряю, проте якщо лідер країни вже позбувся народної довіри, то, як правило, повною мірою. Проте в перші роки президентства В. Януковича, останнє не так очевидно.
Регіональна довіра українців до інституту президентства залежить від апперцепції першої особи в термінах свій – чужий. Зрозуміло, «своєму» більше довіряють (своя сорочка ближче до тіла). Як відомо, В. Ющенко на президентських виборах у 2004 році користувався більшою підтримкою мешканців Заходу і Центру, а В. Янукович у 2004 та 2010 роках – Сходу і Півдня. Саме тому регіональні рейтинги довіри до Президента у 2007 та 2009 роках на Заході і в Центрі вищі за середньовибіркові показники, а Сходу і Півдня – нижчі. При загальнонаціональному рейтингу довіри до Президента 33,2% у 2007 році на Заході йому довіряли 56,7% жителів, у Центрі – 42,5%, на Сході – 10,4% і на Півдні – 30,2% [2, 29, 31], а у 2009 році: Захід – 19,7%, Центр – 18,3%, Схід – 7,1% і Південь – 11,6% (загальноукраїнський рейтинг довіри до Президента – 14,0%) [3, 29, 32], у 2010 році: Захід – 19,7%, Центр – 24,7%, Схід – 35,3% і Південь – 51,7% (загальноукраїнський президентський рейтинг довіри – 34,5%) [1, 7, 10] та у 2011 році: Захід – 23,0%, Центр – 19,8%, Схід – 45,6% і Південь – 37,3% (показник довіри до Президента по Україні в цілому – 31,6%) [4, 16, 19]. Це і є свідченням того, що у «своєму» лідері українці розчаровуються значно повільніше, аніж у «чужому».
Таким чином, Президент України, будучи першою особою у державі, не користується кредитом народної довіри, що пов’язано із його першочерговою відповідальність за ситуацію в країні та становище пересічних українців, за винятком довіри до лідера «помаранчевих» як уособлення віри в краще майбутнє і втрати ним народної довіри через невиправдані сподівання. Найбільш дієвим підходом громадян щодо віри у власного президента є його ефективний політичний курс, себто реалізується правило: довіряй, але перевіряй, проте недовіра вже здебільшого цілковита і остаточна і як наслідок, втрата шансів на перемогу на чергових президентських перегонах. Поміркованість і обережність як національні архетипи, як і політична дія особи, відображаються на довірі суспільства до інституту президентства. Президенту, що користується підтримкою на Заході і в Центрі, більшою мірою довіряють у цих регіонах, аніж ставленику Сходу і Півдня.
 
Література:
1.Актуальні проблеми українського суспільства на старті нового політичного сезону : інформаційний бюлетень. Вересень ’2010 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2010. – 58 с.
2.Політична криза – 2007 у вимірах суспільної свідомості : інформаційний бюлетень. Травень ’2007 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2007. – 48 с.
3.Україна передвиборна : рейтинги кандидатів у президенти, рівень довіри громадян до органів державної влади та інших суспільних інститутів, соціальні настрої : інформаційний бюлетень. Грудень ’2009 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2009. – 50 с.
4.Українська держава на рубежі третього десятиріччя незалежності : думки та оцінки громадян : інформаційний бюлетень. Вересень ’2011 / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. П. Черниш. – К., 2011. – 60 с.
Категория: Политические науки | Добавил: Иван155 (19.02.2013)
Просмотров: 665 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 1
1  
Действительно, практически все Президенты Украины были не легитимными - вначале им может и доверяла половина населения, но к концу срока планка опускалась на дно. Но как раз разочарование в Ющенко было более резким, ведь он пришел к власти через реальную поддержку населения, а не обыденные выборы, от которых мало кто ожидал успеха.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]