Теория и методика воспитания - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 09.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика воспитания
Формування у школярів етичного ставлення до природи як основа виховного потенціалу біоетики
 
Автор: Дяченко-Богун Марина Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри екології та охорони довкілля, Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка
 
Актуальність тематики формування у школярів етичного ставлення до тварин та інтерес до проблем еко- та біоетики не випадковий. Введення їх елементів в освітній і виховний процес, орієнтований на дітей підліткового віку, може сприяти формуванню особистості нового типу, яка володіє особливим мисленням, здатна проявляти в своїх діях систему ціннісних орієнтирів, що базуються на співчутті, милосерді, порядності, поважному ставленні до всіх форм життя на Землі. Така особистість усвідомлює своє місце у світі, несе відповідальність за власну діяльність, вміє передбачати наслідки своїх вчинків.
Що є важливим сьогодні для людини з її інтересами і потребами в цьому світі? По-перше, наявність системи моральних орієнтирів, духовного потенціалу, на який можна було б спиратися як в процесі розвитку науки і технологій, так і в повсякденному житті. По-друге, усвідомлення власної відповідальності як за події в навколишньому світі так і за свої вчинки.
Для вирішення багатьох екологічних, біотичних, моральних проблем людини необхідно зміщення акцентів в освіті, переорієнтація на життєві цінності, опора на індивідуальність особистості. «Коли кінь на важкій дорозі починає спотикатися, потрібно його не нахльостувати, а підняти голову вище, щоб він бачив далі перед собою», - зазначав видатний психолог XX століття А.Н. Леонтьєв [1; 203]. Створення ціннісно-смислових орієнтирів – найважливіше завдання освіти XXI століття, зокрема еко-і біоетичної освіти. Біоетика має стати тим унікальним освітнім і виховним потенціалом, який здатний допомогти будь-якій людині, незалежно від її професії, жити на благо собі і не на шкоду іншим. При цьому поняття милосердя, відповідальності, співчуття стають не просто моральним обов'язком, а єдино можливим змістом і мотивом дій людини, її життєвим кредо.
Біоетика – це міждисциплінарна наука про етичного ставлення до будь-якої форми життя, що аналізує людську поведінку у світлі моральних цінностей та принципів. Поняття «біоетика» виникло нещодавно як етична реакція, як виклик зловживанням у життєво важливій сфері, пов'язаній з біологічною природою людини, з його виживанням і «одужанням», як «міст в майбутнє», за словами її засновника В.Р. Поттера [2; 45]. За короткий час ця наука швидко просунулася вперед, хоча і до цього часу не все в ній ясно. Так, залишається відкритим питання про її статус, предмет і структуру. Ми дотримуємося точки зору, згідно з якою біоетика – це наука про етичне ставлення до всього живого, яка містить два основних напрямки: біомедичну і екологічну етику.
Біомедична етика – це етико-прикладна дисципліна, яка займається вивченням морального ставлення суспільства в цілому і професіоналів (біологів, медиків) до людини, її життя, здоров'я, смерті і яка ставить перед собою завдання зробити турботу про них пріоритетним правом кожної людини. Біомедична етика стосується таких питань, як взаємовідносини людини і сучасних досягнень біології, медицини, біотехнології, генної інженерії; вона розглядає проблеми здоров'я та хвороби, лікування і одужання, життя і смерті, а також етичні аспекти проведення біомедичних досліджень.
Екологічна етика – це вчення про моральні відносини людини з природою, засновані на сприйнятті природи як морального партнера (суб'єкта), на визнанні рівноправності і рівноцінності всього живого, а також на обмеженні прав і потреб людини. Разом з тим, роблячи своїм предметом моральне ставлення людини до природи, як живої, так і неживої, екологічна етика виходить за межі того, що наділене «біо», тобто життям з її біологічними критеріями. Екоетика базується на уявленні про благо не тільки для всіх живих істот, але й екосистем, і тому може розглядатися як більш широке поняття, ніж біоетика.
Сьогодні біоетика – це не тільки наука, але й унікальна форма Світосприймання, що припускає певне моральне ставлення людини до навколишнього світу, її уявлення про нього і своє місце в цьому світі.
На початку третього тисячоліття стало очевидно, що бурхливий розвиток науково-технічного прогресу, супроводжуваного панівною концепцією антропоцентризму, негативно відбився на стані навколишнього середовища. Лише в останні десятиліття, коли природа стала жорстоко мстити людству за заподіяну їй шкоду, ми почали аналізувати свої вчинки і переглядати моральні цінності. В результаті гасла «людина – центр всесвіту» і «все для людини» перестали бути актуальними. Жити в гармонії з природою і поважати будь-який прояв життя на Землі – ось необхідні умови для подальшого розвитку людського суспільства. Прагнення людини знайти оновлену систему моральних орієнтирів, духовний потенціал, на котрий можна було б спиратися як у процесі розвитку науки і технологій, так і в повсякденному житті, втілилося в новій сфері людського знання – біоетиці.
 
Література:
1.Леонтьев. А.Н. Биологическое и социальное в психике человека / Проблемы развития психики. 4-е издание. - М., 1981. - С.193-218.
2.Поттер В.Р. Биоэтика: мост в будущее / В.Р. Поттер. – К., 2002. – 216 с.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Иван155 (17.04.2013)
Просмотров: 392 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]