Теория и методика профессионального образования - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 11.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика профессионального образования
Концептуалізація підходів у професійній підготовці майбутнього вчителя: філософсько-педагогічний дискурс
 
Автор: Сущенко Лариса Олександрівна, кандидат педагогічних наук, доцент, Класичний приватний університет, м. Запоріжжя
 
Загальна методологія сучасного дослідження, згідно теорії Є Зеленова, базується на принципах діалектики та детермінізму (перший відображає суперечливий зв’язок людини з природою та соціумом, вектор постійного пошуку гармонізації цих відносин, другий розкриває об’єктивну глобальну зумовленість виникнення єдиної планетарної цивілізації); теорії наукового пізнання, філософських положеннях про взаємозв’язок між процесами навчання та виховання, системному підході до цілісних педагогічних процесів і явищ, положеннях аксіології про ієрархічність та системність ціннісних орієнтацій особистості.Відомим і беззаперечним є новаторський внесок ученого Є. Зеленова щодо методологічного значення принципів й методів системного підходу до пізнання, які передбачають, на його думку, взаємопов’язаність, взаємозумовленість, цілісність явищ об’єктивної дійсності (екологічного становища, економіки, політичної діяльності, громадських рухів, систем освіти тощо); концепції гармонізації та гуманізації взаємовідносин у системі «екосфера - людство – людина», серед яких ноосферна концепція В. Вернадського та концепція коеволюції природи й людства М. Моїсєєва займають провідне місце. У них переконливо доводиться необхідність і можливість об’єднання людства в єдину планетарну спільноту, альтернативою чому виступає знищення людського роду як такого [5].
Дійсно, розвиток професійної освіти є потребою, без задоволення якої суспільство не має майбутнього. В. Андрущенко зазначає, що наша епоха характеризується, насамперед, такими фундаментальними явищами (процесами), як глобалізація та інформаційна революція. Не є виключенням і освіта. Трансформуючись під впливом глобалізаційних та інформативних технологій, система освіти набуває нових контурів, щоправда, далеко не однозначних як у контексті їх сьогоденного значення, так і в більш віддаленій перспективі [3].
І справді, ми стоїмо на порозі нового простору історії, дивовижної трансформації соціуму, всебічної зміни всіх форм соціального та індивідуального буття.
Необхідно відзначити, що прихильники планетарної педагогіки Н. Піщулін та Ю. Огородников у своїх дослідженнях до найважливіших, фундаментальних, вузлових категорій, що представляють сучасну модель професійної освіти та орієнтують на формування планетрано-космічного типу особистості, відносять:
-   універсальність, яка в освіті має дві взаємозв’язані сторони: універсальність освіченої особистості, здатної результативно діяти в широкому діапазоні сфер життя, і опора навчання на універсалії, тобто гранично загальні поняття, що об’єднують в єдиний проблемний вузол багато галузей буття;
-   цілісність, що має три сторони: зміст освіти, який утримує цілісність буття в переліку навчальних предметів, методи його надання, що спираються на всі здібності людини: її інтелект, відчуття, інтерес до пізнання, а також духовнаєдність світу і учня, коли їх неможливо розділити на «об’єкт і суб’єкт пізнання»;
-   фундаментальність - концептуальне вивчення законів світу, вироблення фундаментальних сенсів буття, спрямованість освіти на універсальні і узагальнені знання, істотні і стійкі зв’язки, на структурний і змістовний перегляд навчальних курсів та їх узгодження один з одним для вироблення єдиних культурно-науково-освітніх просторів;
-   компетентність і професійність за своїм значенням протилежні вузькій спеціалізації і включають таку обов’язкову якість, як етична позиція по відношенню до предмету свого вивчення і дослідження в контексті гармонії практичності й людяності;
-   гуманізація та гуманітаризація -це процеси приведення освіти, її змісту і форми у відповідність до природи людини, її душі та духу [6].
На сучасному етапі розвитку філософії освіти дослідники визначають два основні моменти наявного стану в освіті, а саме [1]:
1) освіта не здійснює функцію виховання того типу світогляду, що дасть можливість вирішити глобальні проблеми людства;
2) офіційно діюча система освіти постійно відчужується від інтересів та цінностей особистості.
Аби вирішити це двостороннє питання, учені наголошують на необхідності розробки філософської методології сучасної освіти, що допоможе розкрити взаємодію між цими тенденціями. Особливо актуальними аспектами цього процесу є:
-   становлення антисцієнтистської методології професійної освіти, що передбачає не лише формування у студента певної системи знань, а й розвиток духовності в контексті гармонійної взаємодії усіх індивідуальних процесів світосприймання;
-   становлення освіти як фактора розвитку культури, в тому числі й розвиток освіти як діалогу культур. Поєднання становлення особистості з оволодінням культурними цінностями сприяє вирішенню багатьох етичних проблем, є безпосереднім джерелом багатогранності та гармонійності, які, у свою чергу, виступають вирішальними критеріями особистісного буття [4].
Теоретичним підґрунтям для осмислення зазначеної проблеми та вироблення методологічних засад формування світобачення майбутнього учителя можуть слугувати надбання педагогічної думки щодо професійного становлення фахівця.
Стратегічні цивілізаційні зрушення і посилення глобально-інтеграційних тенденцій у системі освіти пов’язана з еволюцією сучасних філософських поглядів, у центр наукового осмислення сьогодні поставлена особистість. Протягом трьох останніх століть панувала парадигма, відповідно до якої наука була відчужена від людини, від дитини, від індивідуальності. Особливо це торкнулося педагогічної науки, в результаті чого традиційна система освіти, зокрема, підготовка вчителя виявились знеособленими.
На нашу думку, якісне оновлення освіти як сфери формування людини передбачає орієнтацію на підготовку педагога, спроможного нести подвійну відповідальність за дитину та соціальне життя. Зазначена обставина зумовлює потребу переосмислення методологічних засад професійного становлення фахівця як інноваційної людини та як суб’єкта цілісної педагогічної діяльності. Адже вчитель, незалежно від фаху, повинен бути підготовленим до спектру відповідей на значуще для кожної людини історіософське питання: «Яке наше місце, роль і призначення у сучасному соціумі?».
Вища педагогічна освіта... Що це таке й для чого вона потрібна? Це, насамперед, система підготовки спеціаліста вищої кваліфікації, яка здійснюється на основі розвитку науки і культури з урахуванням вимог виробництва, ширше - суспільної практики та перспектив їх розвитку. Чи змінить це визначення «вищої освіти» практика XXI століття?
Що очікує університети, а разом із ними — вищу освіту в XXI столітті? Які основні вимоги до вищої освіти зараз формуються?
На думку В. Андрущенка, формування фахівця високої (вищої) кваліфікації - справжнього професіонала - було й залишається однією з нагальних потреб суспільного розвитку. «Професіонал - це людина, яка обрала певну сферу діяльності як постійну життєву справу, досягла в ній досконалості й обернула це заняття на професію» [2].
Концептуальною ідеєю нашого наукового пошуку виступає теза академіка В. Андрущенка про те, що професійна освіта буде ефективною тільки за умови, коли не лише викладач, а й студент проявиться в ролі дослідника, науковця. Вища освіта XXI століття має бути побудована за принципами організації науково-дослідницької діяльності, із практично-прагматичною спрямованістю. Конкурентоздатним буде фахівець, навчання якого здійснюється на основі фундаментальних досягнень науки, засвоєних власними дослідницькими зусиллями, у поєднанні з практичною участю в системі сучасного виробництва [2, с. 13].
У такий спосіб ми дійшли висновку про те, що ХХІ століття, за прогнозом філософів, соціологів, педагогів, аналітиків, буде століттям універсального розвиненого інтелекту. У відповідності з цим, вища педагогічна освіта у органічному поєднанні з організацією науково-дослідної роботи у виші, виявиться тим головним чинником, який буде визначати як прогрес суспільства, так і кожної окремої особистості. Насамперед, це стосується сучасного вчителя, який має бути тим самим орієнтиром для підростаючого покоління, що так потрібен школі.
 
Література:
1.Американська філософія освіти очима українських дослідників. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 22 грудня 2005 р. — Полтава : ПОІППО, 2005. — 281 с.
2.Андрущенко В.П. Вища освіта у пост-Болонському просторі : спроба прогностичного аналізу / В.П. Андрущенко // Філософія освіти. – 2005. - № 2. – С. 6-19.
3.Андрущенко В.П. Філософія освіти ХХІ століття : у пошуках перспективи / В.П. Андрущенко // Філософія освіти. – 2006. - № 1(3). – С. 6-12.
4.Базалук О.О. Філософія освіти : її роль та місце в системі філософського знання / О.О. Базалук // Філосоіські обрії. – 2010. - № 23. – С. 187-200.
5.Зеленов Є.А. Теоретичні основи планетарного виховання студентської молоді : [монографія] / Є.А. Зеленов. – Луганськ : Вид-во НЦППРК «НОУЛІЖ», 2008. – 272 с.
6.Пищулин Н.П.Философия образования / Н.П. Пищулин, Ю.А. Огородников. — М. : Центр инноваций в педагогике. / Москомобразования / МГПУ, 1999. — 234 с.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (17.08.2012)
Просмотров: 610 | Рейтинг: 4.5/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]