Академия наук

Розвиток пізнавальної активності школярів старших класів на уроках технологій

Автор: Дімітрова Наталія Федорівна, студентка-магістрантка, Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Швидке кількісне і якісне зростання інформаційно-технологічного простору торкнулося всіх сфер людської діяльності і докорінно змінило уявлення про ресурсне забезпечення загальноосвітньої школи, що проявляється в супроводі і впровадженні в навчальний процес інноваційних технологій. Це торкнулося всіх уроків і занять середньої загальноосвітньої школи, в тому числі і уроків технологій. Вони зажадали розробки нової моделі освіти з використанням комп'ютерних технологій, які, в свою чергу, стали підвищувати пізнавальну активність учнів.

Відповідно, виникла потреба в розробці нової педагогічної концепції, спрямованої на перетворення всього процесу навчання школярів технологіям. Вона полягає у впровадженні та використанні сучасних технологій, освітніх методик і організаційних форм в системі технологічної освіти. Так як в процесі традиційної навчальної діяльності учні виявляють активність, спрямовану на отримання знань і умінь, то різні види технологічної діяльності школярів з використанням комп'ютерних технологій сприяють виникненню нових якостей психічного розвитку - новоутворень, які полягають в прояві нових відносини, позиції до досліджуваного об'єкта, тобто пізнавальної активності.

Філософський словник трактує поняття «активність» як загальну властивість матерії, що полягає в здатності до саморозвитку і зміни інших об'єктів [1]. У психології це поняття визначається діяльним станом живих організмів, що забезпечує їх існування в світі [2]. Виходить, що активна істота не просто перебуває і відтворюється в ході руху, а містить в собі його джерело. Пізнання неможливе без активної думки, а інтерес до пізнання - це і є процес мислення. У пізнавальному інтересі думка шукає виходу, вона активна і спрямована на вирішення завдань.

Активність - не новий предмет дослідження в педагогіці. Питанням активності школярів у навчанні присвячені роботи Л. П. Аристової, М. І. Єнікеєва, І. Ф. Харламова та ін. Вони доводять, що успішність навчання залежить від ставлення школярів до навчальної діяльності. Безсумнівно, роботи зазначених авторів зіграли велику роль у розвитку теоретичних основ активного навчання, проте слід зауважити, що вони виконані на основі стандартів і програм, які за останні роки зазнали значних змін. Тому в даний час виникла потреба в побудові дидактичної концепції з урахуванням нових вимог до шкільного навчання заснованої на одному з фундаментальних принципів навчання - принципі активності. Шляхи здійснення, на думку багатьох дослідників необхідно реалізувати через зміст сучасних посібників (електронних підручників) та методичного апарату, методів і організаційних форм навчання з використанням інноваційних засобів (комп'ютерних технологій). У цьому плані цікаві положення педагогів про активність як неодмінну умову продуктивної діяльності (Ю. К. Бабанський, З. А. Бакірова, В. А. Крутецкий, А. М. Матюшкін, М. І. Махмутов та ін.) вони відносять прояви активності до числа першопричин діяльності і до рушіїв розвитку особистості в цілому (Ф. З. Забіхуллін, Н. Е. Ковальов, В. Д. Небиліцин та ін.).

Таким чином, активність учня є цілісністю, яка пов'язана з його внутрішніми (відношення до світу, становлення мотивів, цілей, схем діяння) і зовнішніми (поведінку) характеристиками і є вирішальним фактором інтенсифікації навчального процесу.

Протягом багатьох століть психологи і педагоги розмірковують над тим, як допомогти дитині підвищити рівень пізнавальної активності. До недавніх пір дослідники були зайняті головним чином проблемою вивчення рівня активності, тому багато робот присвячено окремим її категоріям, таким як потреби, мотиви, інтерес, активність, пізнавальна діяльність.

В даний час накопичені великі дані з питань використання різних способів активізації діяльності школярів, а також багато зроблено в плані вдосконалення змісту і методів навчання.

Один із способів активізації розумової діяльності, на думку багатьох вчених, це активізація розумової діяльності учнів за допомогою комп'ютерних технологій (картини, схеми, малюнки і т. П.).

Під пізнавальною активністю ми розуміємо активне ставлення до навчання як до пізнання, що виявляється в пізнавальному інтересі, пізнавальних мотивах і потребах (прагнення до придбання нових знань, прагнення до самоосвіти, розширення загального і технологічного кругозору), що визначаються в залежності від цілей і інструментальних умов здійснення діяльності, а також в значущості для учнів навчання як пізнання. Цілі перетворюють потяг в бажання і створюють поштовх до дії, а наявність комп'ютерних засобів залучає учнів до діяльності і досягнення результатів.

Комп'ютерні технології в широкому сенсі - це інструмент, що впливає на структуру пізнавальної активності школярів та спрямовують дії вчителя, регламентують навчальний процесс пізнання з позиції доцільності, узгодженості та ефективності. Своєю появою в загальноосвітній школі вони різко підвищили якість навчання. Їх застосування на уроках технологій не тільки сприяє отриманню нової інформації, але і пробуджує у кожного учня пізнавальний інтерес до навчання, викликає позитивні емоції, формує мотивацію до навчання, а потреба розвивати творчі та пізнавальні здібності, дозволяє моделювати різні ситуації і середовища, позитивно позначається на художньому, технологічному і всебічному розвитку дитини.

Литература:

1. Новейший философский словарь / под. 1. ред. А.А. Грицанова. Минск: Кн. дом, 2003, 1280 с.

2. Психология: учеб. / под. ред. А.А. Крылова. М.: ПБОЮЛ М.А. Захаров, 2001, 584 с.

3. Щукина Г.И. Формирование познавательных интересов учащихся в процессе обучения. М.: Учпедгиз, 1962, 230 с.

4. Сластенин В.А. Педагогика: учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений, обучающихся по пед. специальностям. М.: Академия, 2007, 260 с.

5. Шамова Т.И. Активизация учения школьников. М.: Педагогика, 1982, 208 с.