Теория и методика обучения (из областей знаний) - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 11.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика обучения (из областей знаний)

Формування технологічної компетентності майбутніх учителів технологій у процесі навчання фізики

Автор: Федорова Ольга Василівна, кандидат фізико-математичних наук, завідувач кафедри технологічної освіти, Ізмаїльський державний гуманітарний університет

 

Соціально-економічні процеси, що відбуваються нині, характеризуються радикальними змінами у сфері техніки, освіти, науки і технологій та визначають трансформацію постіндустріального суспільства в суспільство знань.

Концептуальною основою організації вищої освіти в умовах масштабних євроінтеграційних процесів є компетентнісний підхід, який спрямовує навчальний процес на формування в майбутнього вчителя технологій соціально та професійно важливих компетенцій, які відповідають вимогам національного і світового ринків праці.

Педагогічною  теорією  і  практикою  зумовлено  необхідність  і доцільність інтерпретувати модель фахівця як особистості, яка володіє визначеним  набором  компетенцій,  здатна  успішно  адаптуватися  до умов  життєдіяльності,  що  постійно  змінюються,  конкурувати на  ринку праці.  Переорієнтація  оцінювання  результату  освіти  з  понять «підготовленість», «освіченість», «загальна  культура», «вихованість» на  поняття «компетенція», «компетентність»  тих,  хто  навчається, характеризує компетентнісний підхід в освіті.

Проблемі  становлення  компетентнісного  підходу  в  освіті  присвячені дослідження  В. Адольфа  Н. Бібік,  Л. Ващенко,  О. Дахіна,  І. Зимньої, О. Локшиної,  О. Овчарук,  Л. Паращенко,  О. Пометун,  Дж. Равена О. Савченко, Т. Сорочан та ін. Аспекти проблеми, пов’язані з впровадженням компетентнісного підходу в процес підготовки майбутніх фахівців і практику освіти,  розглядаються  в  працях  В. Болотова,  В. Лозової,  С. Сєрікова, О. Таїзової,  О. Хуторського,  С. Шишової,  Е. Шорта  та  ін.

Шляхи  формування професійних  компетентностей  розглядаються  у  працях  В. Введенського, О. Доценко,  О. Євсюкова,  І. Ільїної,  Л. Карпової,  Г. Лаврентьєва,  О. Онаць, Н. Шаблигіної та ін.

Технологічна компетентність як суспільно затребувана якість майбутнього вчителя технологій, яка відображає здатність і готовність виконувати завдання педагогічної діяльності з використанням різних технологій, входить до складу професійної компетентності. Аналіз науково-педагогічної літератури засвідчує, що структура та педагогічні умови формування технологічної компетентності майбутнього вчителя технологій залишається недостатньо дослідженими.

Витоки зазначеної проблеми передусім у тому, що безперервне оновлення техніки та технологій сприяє появі нових функцій інженерно-педагогічної діяльності й водночас зменшує період актуальності відповідних професійно-орієнтованих знань. Зазначене детермінує необхідність формування в сучасного педагога здатності до систематичного підвищення кваліфікації, опанування новими прийомами, операціями, процедурами та процесами, пов’язаними з майбутньою професійною діяльністю.

Підготовка  вчителя  технологій  є  інтеграційним  процесом, заснованим на взаємодії педагогічних і особливих, характерних тільки для цього напряму підготовки, технологічних сторін.  Це зобов’язує будувати педагогічний  процес  з  урахуванням специфічних, особливих аспектів майбутньої педагогічної діяльності вчителя, які випливають з характеру і змісту праці у сфері виробництва,  їх  техніко-технологічних  та  організаційно-економічних  основ,  а  також  програмного змісту трудового та технологічного навчання у школі.

Формування технологічної компетентності суб’єкта буде ефективним тільки у відповідному освітньому середовищі, забезпечення якого вимагає застосування  особливих  підходів,  створення  спеціальних  умов  з урахуванням специфіки техніко-технологічної діяльності.

Стосовно  технологічної  компетентності  наводимо  твердження  Н. Манько,  яка розглядає технологічну компетентність як систему креативно-технологічних знань, здібностей  і  стереотипів  інструменталізованої  діяльності  з  перетворення  об’єктів (разом  із  суб’єктом  і  процесами)  педагогічної  дійсності [3, 227].

Л.  Тишакова розглядає  технологічну  компетентність  як  утворення,  що  містить  знання, технологічні вміння та навички, креативно-технологічні здібності, технологізовану рефлексію, професійні якості. Щодо конкретних технологічних умінь, до них науковцем  віднесено:  вміння  здійснювати  аналіз  наявних  технологічних  ресурсів, уміння  проектувати (планувати)  діяльність,  визначати  її  цілі,  здійснювати організацію  та  аналіз  цієї  діяльності,  вміння  оволодівати  власним  досвідом  через рефлексію, здатність до самовираження, вміння перебудовувати застарілі технології.

О.  Нікіфорова  розглядає  технологічну  компетентність  як  складову  цілісної професійно-особистісної структури педагога. Науковець інтерпретує її як комплекс умінь  проектування  педагогічного  процесу,  починаючи  з  цілепокладання,  вибору оптимального та адекватного змісту і способів здійснення педагогічної діяльності, і завершуючи  аналізом  і  рефлексією  відповідності  отриманих  результатів  із запланованим [4, 24].

Отже,  аналізуючи  сутність  технологічної  компетентності  педагога,  доходимо висновку,  що  це – логічне  поєднання  теоретичних  знань,  способів  організації освітнього  процесу  у  навчальних  закладах  і  практичних  умінь  застосовувати спроектовану  освітню  роботу,  аналізувати  і  оцінювати  результати.  Теоретична складова  виявляється  у  сформованості  професійних  знань  щодо  цілей,  засобів, компонентів  педагогічного  процесу,  розуміння  важливості  добирати  та впроваджувати педагогічні технології з урахуванням індивідуальних особливостей дітей.  Практична  складова  охоплює  уміння  проектувати  педагогічний  процес  з погляду  найбільшої  оптимальності,  спрямовані  на  досягнення  запланованого результату; співвідносити методи, засоби і технології з цілями навчання і розвитку дітей.

Названі  компоненти  технологічної  компетентності  майбутнього  педагога поступово  формуються  у  процесі  опанування  навчальних  дисциплін  професійно-практичного  циклу.  Однією  з  таких  є  дисципліна «Фізика», яка викладається на І - ІІ курсі студентам напряму підготовки 6.010103 «Технологічна освіта».

Мета  дисципліни – формування  у  студентів теоретичних основ і набуття практичних умінь і навичок щодо використання основних законів фізики на уроках технологій та у гуртковій і позашкільній роботі, в техніці, побуті і на виробництві. Вивчення дисципліни сприяє розумінню сутності фізичних явищ в природі, техніці та технологічних процесах.

Основним завданням  вивчення дисципліни є формування у студентів інженерно-технічного типу мислення та технологічної компетентності.

У  результаті  опанування  дисципліною студент  повинен знати: основні поняття та закони механіки, основні положення молекулярно-кінетичної теорії газів, основні поняття та закони термодинаміки, електростатики, постійного електричного струму; види магнітних та електромагнітних явищ; магнітні властивості речовин; основні закони електромагнетизму; види механічних коливань; властивості електромагнітних хвиль; основні поняття та закони змінного струму, фотометрії, геометричної оптики; хвильові та квантові властивості світла та вміти визначати механічні параметри матеріальної точки; визначати термодинамічні параметри ідеального газу; користуватися довідковими таблицями щодо визначення сталих характеристик речовини;   використовувати закони фізики на практиці (в житті і на виробництві).

Засвоєння  дисципліни  базується  на  міждисциплінарних  теоретичних  засадах технічної механіки, основ електроніки, робочих машин, енергетичних машин та ін.

Під час опанування теоретичного матеріалу дисципліни у студентів формується теоретична  складова  технологічної  компетентності.  Щоб  забезпечити  формування практичної  складової – необхідно  щоб  педагогічні  технології  стали  одночасно інструментом  навчання  і  об’єктом  вивчення.  Цього  можна  досягти  ґрунтовно підійшовши  до  розробки  практичних  занять  з  використанням  активних  форм навчання. Наводимо теми практичних занять, які розроблені і застосовуються під час вивчення дисципліни «Фізика»: 1). Тертя. Сила тертя. Коефіцієнт тертя. 2). Сили пружності. Пластичність. Закон Гука. 3). Закон всесвітнього тяжіння. Гравітаційна стала. Вага тіла. 4). Перетворення енергії. Закон збереження енергії. Загальний характер закону збереження енергії. 5). Гідростатика. Тиск. Одиниці тиску. Закон Паскаля. Тиск рідини на дно та стінки судини. 6). Закон Архімеда. Умови плавання тіл. Ареометри. 7). Теплота згоряння. Коефіціент корисної дії теплового двигуна. 8). Електроємність. Одиниці електроємності. Конденсатори. Формула плоского конденсатора. 9). Напівпровідники. Їх види. Проводимість напівпровідників. 10). Робота і потужність струму. Коефіцієнт корисної дії. Енергія електричного струмму та її перетворення в інші види енергії. 11). Електроліз. Закони Фарадея для електролізу. Практичне застосування електролізу. 12). Термоелектронна емісія. Використання явища термоелектрики в техніці. 13). Магнітний потік. Електромагнітна індукція. 14). Енергія магнітного поля. 15). Зломлення світла. Тонкі лінзи . Оптичні прилади.

Практичне значення дослідження полягає у створенні та впровадженні в практику вищих навчальних закладів методичної системи формування технологічної компетентності майбутніх учителів технологій в процесі навчання фізики.

У педагогічному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове практичне вирішення проблеми формування технологічної компетентності майбутніх учителів технологій, зумовленої динамікою розвитку освіти, науки, техніки та технологій у сучасному суспільстві. Цю проблему розв’язано шляхом методологічного обґрунтування, розроблення, експериментальної перевірки та впровадження в навчальний процес вищих педагогічних навчальних закладів методичної системи формування технологічної компетентності майбутніх учителів технологій в процесі навчання фізики.

Проведене дослідження є певним внеском у педагогічну теорію і практику впровадження компетентнісного підходу у вищий педагогічній освіті на міжнародному рівні. Перспективи подальших науково-методичних пошуків стосуються широкого кола теоретичних і практичних питань, серед яких: дослідження особливостей структури та змісту галузевих стандартів вищої освіти, подальший розвиток інноваційних методик навчання фізики і організації науково-дослідної роботи студентів, міждисциплінарна взаємодія, розвиток теорії і практики самостійної та самоосвітньої діяльності, формування соціально-особистісних якостей майбутнього вчителя технологій, пов’язаних зі сталою мотивацією до професійного зростання.

 

Література:

  1. Бондар C. Термінологічний аналіз понять «компетенція» і «компетентніcть» у педагогіці: cутніcть та cтруктура / Сергій Бондар // Оcвіта і управління. – 2007. – Т.10, №2. – C. 82-90.
  2. Компетентніcний  підxід  у cучаcній  оcвіті: cвітовий  доcвід  та  українcькі  перcпективи : Бібліотека з оcвітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.:«К.І.C.», 2004. – 112 c.
  3. Манько  Н.Н.  Теоретико-методические  аспекты  формирования технологической компетентности  педагога : дис. ... кандидата  пед.  наук : 13.00.01 / Манько  Наталия Николаевна. – Уфа, 2000. – 227 с.
  4. Никифорова  Е.И.  Формирование  технологической  компетентности  учителя  в  системе повышения квалификации : дис. ... кандидата пед. наук : 13.00.08 / Никифорова Елена Ивановна. – Чита, 2007. – 242 с.
  5. Хаялиева  С.З.  Технологическая  компетентность  как  составляющая  профессиональной компетентности  будущих  инженеров-педагогов / С.З.  Хаялиева // Ученые  записки Крымского инженерно-педагогического ун-та. – 2012. – Вып. 34. – С. 116–119
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (25.05.2015)
Просмотров: 429 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]