Социальная педагогика - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 09.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Социальная педагогика

Жорстокість над дітьми як соціально-педагогічна проблема

Автор: Марія Фляк, кандидат філософських наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

 

Актуальність теми полягає в тому, що насильство над дитиною в сім’ї як складне явище породжує серйозні правові, соціальні, психологічні проблеми. Жорстоке поводження та зловживання дітьми в родині визначається сьогодні як головна причина дитячого травматизму та смертності в усьому світі, а отже, є однією з найгостріших проблем громадського здоров’я.

Одним із показників духовного розвитку та соціальної зрілості суспільства є ставлення до дітей. Вкладаючи ресурси в дитинство, держава зміцнює майбутні продуктивні сили, забезпечує сталість економічного і духовного поступу. Тому в суспільстві, що зорієнтоване на високі загальнолюдські цінності, не можуть бути терпимі прояви жорстокого поводження з дітьми, зневажання їхніх інтересів, оскільки це має тяжкі соціальні наслідки: формуються соціально дезадаптовані, малоосвічені особистості, а головне - насильство знову породжує ту ж саму жорстокість. Діти - це майбутнє кожної держави. А тому фізичні та емоційні травми, які вони переживають, обкрадають суспільство та усіх його членів зокрема [1].

Як правило, насильство стосується найуразливіших членів родини; отже категорією, яка найбільше потерпає від сімейного насильства (як прямо, так і опосередковано), стають діти. Самі ж діти, які зазнають жорстокого поводження, звертаються за допомогою до психологів та соціальних працівників вкрай рідко через загальну недовіру до дорослих та оточуючого світу. А от на вулицю такі діти втікають все частіше – і це ті самі підлітки, з якими повсякденно стикається суспільство як з правопорушниками, споживачами токсичних речовин або наркотиків, неповнолітніми повіями або просто бездомними дітьми.

Соціологічний аналіз насильства в сім'ї зроблено Бойко О.В., як захистити дитину від  домашнього насильства досліджували Гончаров В. та Мурашкевич О., допомозі в роботі з кризовою особистістю приділена увага у  працях Л. М. Вольнової та інших науковців тощо.

Особливість української ситуації полягає в тому, що до недавнього часу проблема насильства щодо дітей була прихованою, її нібито не існувало. Зрозуміло, що діти можуть стати жертвами насильства вдома, в школі, на вулиці, але статистичні дані свідчать, що саме сімейне насильство є найбільш значущим негативним фактором, який впливає на зростання соціального сирітства, бездоглядності, безпритульності на злочинності неповнолітніх.

Слід зазначити, що деякі батьки вважають, що сімейне виховання не може обійтися без насильства. На їх думку, покарання та заборони в процесі виховання є необхідним елементом нормального перебігу процесу соціалізації дитини та засвоєння нею системи суспільних норм. Вочевидь, запропоноване поняття «покарання» є надто широким, але ним досить часто прикриваються ті, хто приховує власну виховну безпомічність та вдається до насильницьких дій щодо власної дитини.

Дитині легко заподіяти шкоду. Вона дуже вразлива, що пояснюється її фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем по відношенню до дорослих – батьків, піклувальників, вихователів, учителів. Насильство з боку батьків – це багатобічне явище, яке проявляється у вигляді нанесення дитині тілесних ушкоджень, створення та підтримки економічної залежності, морально-психологічного тиску, примушення до вживання алкоголю та наркотиків, а також до сексуальних контактів (в тому числі до проституції та порнографічних дій). Очевидно, що ці форми насильства не можуть вважатись за «необхідні» для забезпечення виховного процесу, а є патологічними формами сімейних стосунків, які призводять до деструкції особистості дитини.

Ще до недавнього часу такі терміни, як кривдження дитини, побиття дружини, інцест були зрозумілими, хоча не визнавались як нагальні проблеми. Загалом зазначене соціальне явище не нове для нашого суспільства, хоча ще зовсім недавно, як зазначалося, не визнавався сам факт його існування.

Поширенню насильства більшою мірою сприяє і те, що, як саме суспільство не готове відкрито обговорювати цю проблему, так і жертви – не готові надати таким фактам розголосу. При зверненні таких дітей по допомогу і захист до близьких людей рідні інколи ставилися до злочину поблажливо. За експертними оцінками, основна частина потерпілих від сімейного насильства не звертається за допомогою у відповідні державні органи та громадські організації через: небажання «виносити сміття з хати», сором перед друзями, сусідами; небажання зруйнувати сім’ю тощо. саме тому сімейне насильство є найбільш латентним видом злочину. Інколи при фактах насильства або жорстокого поводження дітей в сім’ї люди виявляють повну байдужість до долі дитини, не повідомляють у відповідні органи.

Причини виникнення насильства в сім’ї – різноманітні. З них можна виділити дві групи: внутрішні (стосунки всередині родини) та зовнішні (різке майнове розшарування суспільства, ослаблення системи державного контролю за регулюванням виробництва і споживанням спиртних напоїв, наркоманія, криза моралі та культури, уразливість прав дитини, яка живе поряд із психічно хворим тощо).

Насильство в сім’ї – це будь-які умисні дій фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. Насильство є таким порушенням прав і свобод людини, яке унеможливлює її самозахист. Жорстоке поводження з дітьми визначають як навмисні дії (чи бездіяльність) батьків, вихователів, піклувальників та інших осіб, які наносять шкоду фізичному або психічному здоров’ю дитини”[2]..

З позиції соціальної педагогіки, жорстоке ставлення до дітей проявляється в різних формах - від небажання їх доглядати, байдужості з боку дорослих і до фізичних покарань. Це всі форми фізичного та психічного насильства, завдання побоїв або образ, неуважне, недбале або жорстоке ставлення. При цьому підкреслюється, що насильство - це вплив однієї людини на іншу, що порушає конституційне право людини на особистісну недоторканість (у фізичному і духовному розумінні).

З позиції соціальної філософії, на думку В. М. Зуєва, насильство - це також будь-яке приниження людини, що веде до обмеження фізичного та духовного потенціалу індивіда, заважає оволодіти реально заданою повнотою можливостей особистісного розвитку, це панування волі однієї людини над волею іншої. Тому пряме застосування сили або загрозу її застосування потрібно розуміти під насильством лише у вузькому значенні.

Проблема жорстокого поводження з дітьми та насилля над ними розглядалася науковцями в різних ракурсах:

-     правові та соціальні особливості насильства в сім'ї;

- психологічний аналіз проблеми, психотерапевтична допомога постраждалим дітям;

-      вивчення проблеми жорстокості в шкільному колективі;

-    найгірші форми дитячої праці;

-    види та вплив на розвиток особистості морального насильства над дітьми та ін.

Таким чином, жорстоке ставлення до дітей - це результат дії багатьох чинників: психологічні особливості окремих індивідів, соціальні умови, які впливають на благополуччя сім'ї, діяльність соціальних інститутів, покликаних дбати про дітей, характер нашого суспільства в цілому. Можна виділити такі основні форми жорстокого поводження та зневажання дітей: фізичне насильство; сексуальне насильство або розбещення; психологічне (емоційне насильство); зневажання основних потреб дитини - в їжі, одязі, відпочинку. Варто зазначити, що жорстоке поводження з дітьми може бути опосередкованим, мати вербальний характер: постійні лайки, крики, застосування нецензурних виразів тощо.

На жаль, вивчення проблеми захисту дітей від жорстокого поводження не можна вважати достатнім як у теоретичному, так і практичному аспекті, оскільки фундаментальних досліджень у цьому напрямі не проводилося.

Насильство над дітьми - проблема не досліджена, тому що:

– Практично відсутній механізм збору статистичних даних із питань насильства над дітьми. Більшість випадків завдання психічної та фізичної шкоди здоров'ю залишаються незареєстрованими.

– За дослідженням «Відповідальність системи за виявлення, реєстрацію й повідомлення випадків насильства над дітьми» (UNICEF), тільки в 15% фахівців у сфері захисту дітей (педагоги, медики, соціальні працівники, поліцейські та ін. ) виявлено володіння спеціальними знаннями щодо насильства над дітьми.

– Для всіх країн характерним є те, що значна частина інформації про насильство у ставленні до дітей залишається прихованою з багатьох причин: страх дітей, мовчання батьків, соціальна прийнятність насильства.

– Суспільство усе ще виявляє нерішучість щодо заходів боротьби з насильством у родині. Часто діти вважаються власністю батьків, а не людьми, які мають право на захист особистості. [3,с.42]

Проблема насильства – не нова. Проте якийсь час була відсутня система виявлення насильства і профілактика цього явища. У сім’ї закладається основа любові, пошани, моральності, терпимості. Діти, які стали свідками або жертвами насильства в сім’ї, часто самі переносять цю модель поведінки у своє доросле життя і чинять насильство. Коло замикається. Статистика свідчить про те, що більше половини агресорів, кривдників, злочинців виросли в сім’ях, де відбувалося насильство над близькими або над ними.

Насильство наздоганяє нас усюди. Ним активно пригощає телебачення, ми самі часто стаємо очевидцями хамської поведінки на вулиці. Все це показує, що робота з попередження насильства над дітьми стає одним з важливих напрямків роботи соціального педагога. Така робота вимагає спеціальних знань, оскільки насильство в сім’ї є складним суспільним явищем, має глибокі корені у суспільній свідомості, породжує негативні суспільні процеси.

Насильство щодо дітей існує у всіх країнах світу й соціальних групах, не залежить від рівня доходів і етнічного походження, набуває різних форм, часто відбувається під прикриттям закону й держави.

Насильство над дітьми - це реальна загроза для розвитку суспільства. Адже жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.

 

Література:

1. Алексеєнко Т. Ф., Бойко О. В. та ін. Соціально-економічні причини насильства в сім'ї в Україні: аналіз проблем та шляхи запобігання. - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2004. - 144с.

2. .Бойко О. В. Насильство в сім'ї: соціологічний аналіз явища. Дис…. канд. соціол. Наук: НУВС, Харків, 2003. - 212 с.

3. Зимовець Н. Насильство над дітьми - проблема не досліджена, її приховують і недооцінюють // Соціальний педагог. - 2009. - №4. - С. 42-45.

 

Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (25.08.2015)
Просмотров: 514 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]