Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Общая педагогика и история педагогики

Види оцінювання навчальних досягнень студентів за походженням

Автор: Будко А.В., аспірант Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

 

Сучасна дидактика виділяє наступні види оцінювання за походженням: стандартизоване, нестандартизоване та автентичне [3, 12].

Стандартизація – послідовність процедур по плануванню, проведенню, оцінюванню та виставленню балів. Мета стандартизації – забезпечити всім учасникам оцінювання рівні умови. Це важлива процедура, коли результати планується використовувати для порівняння окремих людей або груп (при в нормо-орієнтованих тестах).

Стандартизоване оцінювання здійснюється здебільшого у формі тестування.

Комісія з тестування й оцінювання Національної дослідницької ради Сполучених Штатів у 2001 році розробила ключові принципи при розробці стандартизованих великомасштабних систем оцінювання навчальних досягнень студентів:

• когнітивна модель того, як студенти уявляють знання в пам’яті і розвивають компетентність у різних академічних сферах;

• тестові завдання як засіб спостереження за успіхами студентів у певній академічній сфері;

• метод інтерпретації, щоб дійти висновків про те, що студенти знають і можуть робити в певній академічній сфері, базуючись на наявному виконанні відповідних тестів [3, 20].

Нестандартизоване оцінювання має на увазі використання завдань, складених самим викладачем.

Т. Анджело та К. Кросс дають наступну загальну характеристику нестандартизованому оцінюванню:

- формуюче за своїм характером. Спрямоване на отримання загальної і практичної інформації від студентів, що дозволяє поліпшити їх навчання у межах певного етапу (семестру). На відміну від випускних іспитів або основних семестрових робіт зворотній зв'язок здійснюється постійно з використанням відносно швидких інструментів оцінювання (виконання нестандартизованих завдань займає усього декілька хвилин на занятті, їх легко та швидко перевіряти);

- універсальний характер нестандартизованого оцінювання. Завдання розробляються самим викладачем і виражають його особливий інтерес, містять найбільш важливі для нього питання з курсу, те, що його більш за все турбує;

- призначене для оцінювання розуміння матеріалу не тільки окремими студентами, а й усією групою. У даному випадку метою нестандартизованого оцінювання є забезпечення викладача інформацією щодо процесу навчання студентів, а не оцінювання індивідуальних досягнень студента. Завдання можуть виконуватися студентами анонімно, і хоча це не обов'язково, анонімність може виявитися корисною, тому що студенти будуть почуватися вільно у висловлюванні не тільки того, що вони розуміють, але і того, що їм незрозуміло;

- складається відповідно до змістовних цілей навчання;

- виконання нестандартизованих завдань само по собі може бути позитивною навчальною діяльністю. Завдання можуть бути розроблені не тільки з метою оцінювання, а і з метою розвитку навичок письма, критичного мислення, або для підвищення мотивації студентів сприймати навчання більш серйозно [1, 167-169].

Автентичне оцінювання (Performance Assessment, Performance-based, Alternative Assessment або Direct Assessment) – це такий тип оцінювання, що передбачає використання завдань в умовах, наближених до реальних («real life» situations) [2, 14].

Г. Віггінс пропонує наступне тлумачення поняття автентичного оцінювання: "...залучення до розв’язання важливого проблемного питання, в процесі чого студенти повинні використовувати отримані знання ефективно і творчо. Ці завдання аналогічні проблемам, з якими стикаються фахівці у окресленій області" [6, 182].

Автентичне оцінювання закликає до демонстрації певних навичок та компетенції, впевнений Р. Стіггінс [5, 32-34].

Воно широко застосовується в американських університетах в практико і особистісно орієнтованих моделях навчання і трактується як «істинне, справжнє, вірне оцінювання», або «оцінювання реальних досягнень студентів», що складаються із сукупності всіх його успіхів і проявів у відповідній майбутнього профілю навчання навчальної та позанавчальної діяльності.

Автентичне оцінювання здійснюється за допомогою використання альтернативних методів оцінювання, до числа яких відносяться: дослідницькі проекти, наукові експерименти, усна презентація, дискусія, творчі роботи студентів тощо. Одна з форм автентичного оцінювання, що відповідає вимогам нового бачення оцінювання навчальних досягнень – портфоліо [7, 37-38]. Перелічені методи оцінювання орієнтовані переважно на практичні результати діяльності студентів, враховують і стимулюють їх ініціативу, прагнення до самовдосконалення і особистісному зростанню на основі самооцінки свого просування до планованого результату освітньої діяльності, забезпечує можливість бачити ці результати і отримувати позитивну оцінку, визнання своїх досягнень.

 

Література:

  1. Angelo, T.A. Classroom assessment techniques: A handbook for college teachers (2nd ed.). / T.A. Angelo, K.P. Cross. – San Francisco: Jossey-Bass. Eberly Center for Teaching Excellence, 1993. – 448 p.
  2. Mueller, J. The Authentic Assessment Toolbox: Enhancing Student Learning through Online Faculty Development. / J. Mueller. – Journal of Online Learning and Teaching, North Central College Naperville, Vol.1, N.1, 2005. – 7 р.
  3. Shavelson, R.A brief history of student learning assessment: How we got where we are and a proposal for where we go next. / R. Shavelson. – Washington DC: Association of American Colleges and Universities, 2007. – 48 p.
  4. Stecher, B.M. Using portfolios for large-scale assessment. In G.D. Phye (Ed.) / B.M. Stecher, J.L. Herman. – Handbook of classroom assessment: Construction of Knowledge. San Diego: Academic Press, 1997. – 202 p.
  1. Stiggins, R.J. The design and development of performance assessments. / R.J. Stiggins. – Educational Measurement: Issues and Practice, 6, 1987. – PP. 33–42.
  2. Wiggins, G.P. Assessing student performance. / G.P. Wiggins. – San Francisco: Jossey-Bass Publishers, 1993. – P. 182.
  3. Winograd, P. The use of portfolios in performance assessment. / P. Winograd, D.L. Jones. – New Directions for Educational Reform, 1 (2), 1992. – PP. 37–50.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (02.07.2015)
Просмотров: 469 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]