Общая педагогика и история педагогики - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 02.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Общая педагогика и история педагогики

Забезпечення порядку й дисципліни інспекцією в університетських приміщеннях у другій половині ХІХ – початку ХХ століття

Автор: Павинська Наталія Анатоліївна, аспірант кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

 

Університетські документи ХІХ століття, а саме загальноуніверситетські статути, інструкції для інспекції, постанови та розпорядження закріплювали за інспекцією функцію, як забезпечення порядку й дисципліни в університетських приміщеннях. До основних функцій інспекції за даним напрямом належало: нагляд за поведінкою студентів у приміщеннях університету, дотримання студентами пристойного вигляду та порядку в університетських приміщеннях. До того ж у компетенції інспекції перебував нагляд за студентами поза межами університету.

Однією з функцій діяльності інспекції у даному напрямку був нагляд за поведінкою та дисципліною в університетських приміщеннях. Так, у листопаді 1864 році при видачі студентам Харківського університету нових «Правил щодо відвідування студентами лекцій» виникли серед студентів непорозуміння. У ході чого відбулася сходка в аудиторії, де мала бути лекція професора Д. Каченовського. Інспектор університету зробив відповідні роз’яснення і студенти розійшлися, не сказавши нічого образливого. Але при цьому студент 3 курсу юридичного факультету І. Горонескул заявляв: «Я бажаю підкорятися новим правилам, але боюся взяти на себе такі обставини, які не в змозі виконати, тому повинен буду подати прохання про звільнення з університету». Доносячи до міністерства народної освіти про припинення заворушень, інспектор університету та попечитель навчального округу К. Фойгт зауважували, що правила «не були заздалегідь обдумані і підготовлені» [1, с. 229 – 230].

У процесі дослідження привертає увагу той факт, що протягом досліджуваного періоду зовнішньою ознакою студентів вважався формений одяг. Догляд за форменим одягом та зачіскою належав університетській інспекції. Напередодні університетської реформи 1863 року формений одяг як серед студентів, так і окремих викладачів асоціювався з наглядом, викликаючи обурення [11, с. 96].

Як відомо, зовнішньою ознакою студентської корпоративності, вважався формений одяг. Проте, напередодні університетської реформи 1863 року він став асоціюватися з наглядом, який викликав заперечення як з боку студентів, так і окремих викладачів. Утім, учені ради університетів України одностайно висловлювалися за збереження форми для студентів [11, с. 96]. Так, у висновку ради Харківського університету зазначалося: «Зовнішній вигляд багатьох студентів в теперішній час дійсно непривабливий за строкатістю, різноманітністю і нерідко оригінальністю костюмів. Зрозуміло, що переважна більшість студентів не має можливості у виборі для себе костюму та дотримуватися правил пристойності і тому кожен обирає для себе одяг за своїми коштами і уподобаннями» [1, с. 41 – 42]. На думку членів ради, «…за відсутності [форменого одягу] до студентів легко можуть приєднуватися особи, зовсім сторонні університету, особливо під час заворушень, і немає жодної можливості виявити цих осіб» [11, с. 39]. Показово, що наміри уряду ввести форму були схвально зустрінуті й консервативними публіцистами, хоча останні зазначали, що мундир може породжувати у студентів і небажані якості [10, с. 40].

Зважуючи на подібні висновки, постановою комітету міністрів від 23 березня 1885 року студентську форму було введено як обов’язкову. Відтепер студенти, повинні були дотримуватися таких правил:

  • до мундирів та мундирних сюртуків додавати шляпи і шпаги під час урочистих подій та масових зборів, в святкові дні, в церквах, театрах та на святкуваннях;
  • у літній час, з 1-го травня до 1-го вересня, одягати в святкові та урочисті дні  формені штани білого кольору;
  • мундири і сюртуки носити і застібати на всі ґудзики, а комірник на крючки, і відстібати лише на лекціях;
  • рукавички при мундирах носити лише білі;
  • виключати з одягу партикулярні плаття, фуражки, вишиті комірники, кольорові штани, краватки, платки на шиї тощо [2, с. 282].

Підкреслимо, що наприкінці ХІХ століття формений одяг все ж утратив те значення, яке йому надавав уряд. Поступово він перетворився на одну з ознак корпоративної єдності студентства, але не на рівні прав та обов’язків, а на рівні певних ментальних настанов.

У процесі дослідження встановлено, що кожне недотримання студентом приписів відносно форменого одягу полягало за собою кару: догану, карцер і навіть звільнення з університету. Поруч з карцером звичайною карою для винуватців було призначення їх в учителі парафіяльних шкіл, а студентів-медиків – у «фершалки» без визначення терміну служби. Право накладати кару належало не лише інспекції, університетському начальству, а й вищому начальству. Наведемо декілька прикладів. Так, інспектор університету Св. Володимира, зустрів на вулиці студента та, догледівши, що мундир його не застібнутий на всі ґудзики, суворо запитав його: «Куди направляєшся?». Студент помітив свою провину і відповів: «Мабуть до карцеру». – «Ну, йдіть, йдіть», усміхаючись, сказав інспектор і відпустив студента. Одного із студентів того ж університету було направлено до карцеру на 8 діб за те, що при зустрічі з генерал-губернатором не віддав йому належної шани» [13, с. 261].

Для забезпечення порядку в університетських приміщеннях інспекція мала здійснювати нагляд за палінням в університетських приміщеннях. Зауважимо, що «Правила для студентів», які діяли на підставі статуту 1863 року забороняли паління в будь-яких приміщеннях університету, то у «Правилах…» 1885 року йдеться про спеціально виділене для цього приміщення [14, с. 159]. Зазначимо, що у зв’язку із збільшенням чисельності студентів з «нижчих станів», у 1866 році було надіслано циркуляр Міністерства народної освіти, згідно з яким вимагалося під підпис ознайомити всіх студентів з правилами поведінки в університеті. За дотриманням цих правил студентами відповідав інспектор.

Як відомо, наприкінці 70-х років ХІХ століття відбувалися студентські заворушення. Тому, реакція уряду на ці заворушення виявилася в посиленні нагляду за студентами в особі університетської інспекції. Наприклад, студенти мали необхідність вставати в аудиторії при появі професорів та начальників, у коридорах та залах розступатися, аби дати пройти цим же особам, заборонялося студентам збиратися у коридорах, виказувати знаки поваги, загальноприйняті у стосунках молодших зі старшими.

Відповідно до університетських статутів ХІХ століття за інспекцією закріплювалося право наглядати за поведінкою студентів поза університетськими спорудами, виконуючи найближчі накази попечителя навчального округу. Діяльність інспекції за цим напрямом ілюструють такі дані. 1 лютого 1867 року опівночі в публічному закладі міщанки Рейгаровки, де мешкав невідомий молодий чоловік, було вчинено бійку. Викликані поліцейські співробітники, доставили до поліцейського відділення Либідської частини м. Києва студента університету Св. Володимира Андрія Павленка [7, арк. 1 – 19].

З даного приводу до інспекції університету Св. Володимира звернувся робітник поліцейського відділення з заявою для з’ясування подробиць ситуації. Робітник поліції надав інспекції заяву, де зазначалося: «З приводу припровадження про буяння студентом Андрія Павленка в одному із публічних закладів Києва, маю честь доповісти, що мені важко дати цьому питанню подальший законний хід, оскільки, університетським статутом та «Інструкцією для інспекції», нагляд за студентами поза будівлею університету у підпорядкуванні інспекції. Бажано, щоб вчинки, подібні тим, в яких звинувачується студент А. Павленко, не повторювалися з боку студентів, але попереджати їх з боку університету можливо тільки непрямими, надзвичайними заходами. Тому вважаю, доцільним прийняти в даному випадку такі заходи: по-перше, дочекатися поки слідство і суд визначать міру вини студента А. Павленка; по-друге, запросити студента А. Павленка на засідання правління й зробити йому належні навіювання, або передати питання на обговорення правління та університетського суду [7, арк. 1 – 19]. Вивчення архівних матеріалів свідчить [7], що справу студента А. Павленка було передано інспекцією даного університету на розгляд університетського правління та університетського суду. Університетський суд прийняв рішення звільнити студента з університету, при цьому інспектор мав повідомити студента, видати йому всі його документи, які було надано ним при вступі на навчання, а також повідомити про цей факт інші університети [7, арк. 1 – 19].

У процесі дослідження встановлено, що 15 жовтня 1870 року в університеті Св. Володимира обговорювалося питання щодо вчинків студентів поза межами університетських приміщень та дії інспекції в цьому питанні.

З даного приводу правлінням та вченою радою університету Св. Володимира було ухвалено наступне: 1) у разі отримання університетським керівництвом відомостей про студентів, що зазнали стягненням за вироком загальних судових установ за проступки або злочини, вчинені ними поза межами університету, інспектору ставиться в обов’язок пропонувати щоразу для обговорення в раді питання про те, чи може бути залишений винний у числі студентів, чи він має підлягати виключенню з університету; 2) у разі отримання інспекцією відомостей про проступки студентів поза стінами університету, які мають незадовільну поведінку, інспектор має виносити на обговорення ученої ради інформацію про такі проступки для прийняття належного рішення.

У процесі дослідження встановлено, що 2 березня 1873 року на засіданні ради університету Св. Володимира було обговорено питання щодо обов’язкового призначення під час читання лекцій помічників інспектора, педелів, а також нижніх служителів університету.

Як за статутом 1863 року, так і за статутом 1884 року на інспекції лежав обов’язок наглядати за збереженням порядку та дисципліни в університеті. Інспектор мав право для забезпечення точного виконання правил студентами та вільними слухачами, виданих міністерством народної освіти, надавати ректору пропозиції в цьому плані. У надзвичайних випадках, інспектор набував права приймати всі необхідні для охорони порядку заходи [9, с. 986].

Вивчення історико-педагогічних джерел та архівних матеріалів [3; 6; 8; 9; 12] констатувати, що в 80-х роках ХІХ століття на допомогу інспекції призначалися педелі. Останні перевіряли квитки при вході до університету, аудиторій і навчально-допоміжних установ, мали право робити зауваження студентам стосовно їхнього зовнішнього вигляду, поведінки, запізнень на заняття тощо.

Відомо, що за статутом 1884 року та «Правилами для студентів» 1885 року студентам не дозволялося влаштування концертів, спектаклів, читань та інших публічних зібрань, заснування студентських бібліотек, читалень, позикових кас тощо. Серед іншого, Міністерство народної освіти мотивувало це тим, що студенти, влаштовуючи спектаклі, концерти, вечори, оголошують збір коштів з благодійною метою, насправді ж кошти нерідко йдуть «на допомогу політичним злочинцям, поповнення нелегальних кас» [14, с. 155].

Як свідчать архівні матеріали [4; 5], в університеті Св. Володимира студентам дозволялося свята лише в межах університету. При цьому обов’язково мав бути присутнім інспектор або один із його помічників. Підтвердженням цього можуть слугувати такі факти. Комітет Товариства допомоги студентам університету Св. Володимира порушив перед попечителем Київського навчального округу клопотання про дозвіл 23 серпня 1899 року влаштувати в Ботанічному саду університету Св. Володимира гуляння для студентів цього університету. Попечитель дозволив названий захід, але за умови обов’язкової присутності інспектора [5, арк. 1 – 4].

9 листопада 1899 року університет Св. Володимира отримав лист від пані Кульженко-Мусатової з пропозицією влаштувати концерт з танцювальним відділенням на користь Товариства допомоги нужденним студентам університету Св. Володимира. Комітет Товариства прохав інспектора клопотати перед попечителем Київського навчального округу про дозвіл такого заходу. У відповідь на заяву інспектора попечитель дозволив влаштувати свято, поставивши в якості головної умови присутність інспектора та надання останнім списку учасників. Після проведення вечора інспектор направив звіт щодо проведення даного заходу попечителю навчального округу [4; 5, арк. 1 – 4].

Утім, як відомо, під впливом подій 1901 року вимог з боку прогресивної громадськості було запропоновано передати нагляд за студентами в межах університету кураторам. Останнім приписувалося очолити студентські наукові та культурно-побутові організації. Практична реалізація названих заходів на початку ХХ століття була покладена на новостворений інститут кураторства, що набув чинності на підставі ухвалення «Тимчасових правил організації студентських установ у вузах» (1901 р.), «Інструкції кураторам» (1902 р.) та «Правил проведення курсових зборів» (1902 р) [15].

Вищезазначене дає підстави дійти висновку, що діяльність інспекції в досліджуваний період полягала в забезпеченні поведінки та дисципліни в університеті з боку студентів і обіймала такі напрями, як: нагляд за дотриманням студентами форменого одягу, за палінням в університетських приміщеннях, перевірку квитків при вході до університету тощо. Поза межами університету інспекція у даному питання перебувала у зносинах з місцевою поліцією.

 

Література:

1. Багалей Д.И. Краткий очерк истории Харьковского университета. За первые сто лет его существования (1805 – 1905) / Д.И. Багалей, Н.Ф. Сумцов, В.П. Бузескул. – Х.: Тип. А. Дарре, 1906. – 329 с.

2. Владимирский-Буданов М.Ф. История Императорского Университета Св. Владимира / М.Ф. Владимирский-Буданов. – К.: Тип. ун-та Св. Владимира, 1884. – Т. 1. – 674 с.

3. ДАОО, ф. 45, оп. 1, спр. 502, 3 арк.

4. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 338, спр. 47, 22 арк.

5. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 338, спр. 56, 4 арк.

6. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 368, спр. 29, 10 арк.

7. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 368, спр. 30, 19 арк.

8. Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 441, спр. 115, 24 арк.

9. Общий устав Императорских российских университетов 1884 г. – СПб., 1884 – 64 с.

10. Посохов С.И. Форменная одежда студентов императорских российских университетов / С.И. Посохов // Университеты. Наука и просвещение. – 2000. – № 2. – С. 36 – 43.

11. Посохов С.І. Образи університетів Російської імперії др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст. в публіцистиці та історіографії / С.І. Посохов. – Х.: ХНУ, 2006. – 364 с.

12. Правила для студентов и сторонних слушателей Императорских российских университетов. – СПб. : [б. и.], 1885. – 21 с.

13. Сірополко С.О. Історія освіти в Україні / С.О. Сірополко. – К.: Наук. думка, 2001. – 664 с.

14. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна за 200 років / В.С. Бакіров, В.М. Духопельников, Б.П. Зайцев та ін. – Харків, Фоліо, 2004. – 750 с.

15. Циркулярное предложение начальством учебных округов о временных правилах организации студенческих учреждений в высших учебных заведениях Министерства Народного Просвещения, 1901 г. // Сборник распоряжений по Министерству народного просвещения. – СПб., 1905. – Т. 15: (1901 – 1903). – С. 680 – 693.

Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (22.04.2014)
Просмотров: 518 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 2
2  

Надзвичайноцікава робота. Дослідження роботи подібних інспекцій, та взагалі, особливостей
студентського життя у  другійполовині XIX-початку XX століття, дає уявлення про норми та права студентськоїмолоді у той час. Працю потрібно продовжити, провести паралель з сьогоднішніми
справами у вищих закладах освіти, щоб мати повну картину. І можливо, навіть,
розглянути необхідність запровадження правил у сучасних правил, що сприятиме гуманізації
суспільства.

1  
Пані Наталія Анатоліївна провела надзвичайно, як на мене, цікаву дослідницьку роботу питання
забезпечення порядку і дисципліни в університетах 19-20 століть.  На жаль, описані функції зараз перекладені на плечі різних людей (кураторів груп, охоронців і т.д.). А єдиного органу, який би
прямо займався на відповідному рівні цим питанням немає – кому кидається в очі, той робить зауваження і т.д.(приміром, тим, хто закурить десь у приміщенні). І хто тепер цікавиться (тим паче, робить щось!) життям студентів поза межами університету -  Хочу тут підкреслити – саме на ВІДПОВІДНОМУ рівні (а не просто, кинути слово дорікання чи зауваження)!
Дякую автору праці, адже я почерпнула для себе багато цікавих деталей.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]