Общая педагогика и история педагогики - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Четверг, 08.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Общая педагогика и история педагогики
Середньовічний устрій Оксфордського університету
 
Автор: Волга Анастасія Євгенівна, Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля
 
Оксфорд був вперше згаданий в письмовому вигляді в «Англосаксонських хроніках» в 912 році. Незважаючи на благородне і навіть чопорне звучання, в перекладі з англійської «oxford» означає всього лише «бичачий брід». Спочатку це була фортеця на річці Темза, розташована в 90 км на північний захід від Лондона. Потім навколо неї виросло місто, і було засновано кілька монастирів, що у часи середньовіччя служили центрами освіченості. У ті часи англійські теологи (а саме вони тоді становили верхівку освіченого класу) їздили за знаннями у Францію. Створення університету сприяла сварка Генріха II з паризьким архієпископом: розгніваний король заборонив своїм підданим вчитися у «французькій стороні», і довелося англійцям збирати власні навчальні сили. В результаті в Оксфорді близько 1189 року стали виникати структури майбутнього університету, який спочатку будувався як спільнота декількох коледжів-громад на зразок монастирських. [4] У 1190 році сюди прибув перший іноземний студент - Емо з Фрисляндії. Близько 1201 року університет очолив магістр Оксоній, в 1214 році офіційно затверджений на посаді декана. Потім, в 1231 році, корпорація магістрів отримала статус університету (universitas). [6]
Університетське товариство ділилося на факультети, нації та коледжі.[1]
Окрім старого значення «дисципліни» або «області вивчення», з середини 13 століття facultas означає структуру, що організує викладання конкретної дисципліни – вільних мистецтв, права, медицини чи теології. Викладачі та студенти становляться членами факультетів і, як наслідок, членами studium generale. [ 5]
У середні віки не було відокремлення вищої освіти від середньої, тому в університетах й існували молодший та старші факультети. Після вивчення латині в початковій школі школяр в 15-16 років, іноді навіть у 12-13 років вступав до університету на підготовчий факультет. Тут він вивчав «сім вільних мистецтв» (septem artes liberales), які складалися з двох циклів – «трівіум» (граматика, риторика, діалектика) і «квадріум» (музика, арифметика, геометрія, астрономія). Тільки після вивчення «філософії» надавалося право вступати на старші факультети: юридичний, медицинський, богословський.[2] Святий Бонавентура прирівнював вільні мистецтва до фундаменту будівлі, право та медицину – до її стін, а теологію – до покрівлі. [5]
Значна частина адміністративних функцій приходилась на долю факультетів, що забезпечували умови для активної участі в організації та управлінні stadium generale. Як корпорація факультет мав особистого голову, зазвичай декана (decanus), казначея (receptor), університетських педелей, печатку та устави. Спочатку деканом був старший магістр, який все ще навчався. Декан був головою ради, в склад якої входили магістри факультету; він відповідав за адміністрування і викладання, диспути та екзамени. [3] Слід зауважити, що в Оксфорді вищі факультети деканів не мали.
Університетське життя в Оксфорді розвивається в союзі з церковною владою, на підставі особливої духовної юрисдикції; копорація магістрів має особливе керуюче значення; професора не отримують постійного жалування, а утримуються, як і багато схоларів, за рахунок пребендів та стипендій; богослів’я та філософія займають пануюче положення. Головою університету є канцлер. Вплив папської влади в Оксфорді був слабшим, ніж наприклад в Парижі, тому що стикався з сильною королевською владою. [1]
Організація раннього середньовічного університету включала ще одну форму корпорацій – нації. Спочатку нації виникали спонтанно завдяки зусиллям студентів або студентів та викладачів; пізніше така корпорація увійшла у структуру університету. У зв’язку з островним положенням Оксфордський університет був не таким багатонаціональним, як інші університети того часу. В Оксфорді було тільки дві нації: північна (Boreales) та південна (Australes). На чолі націй стояли 2 прокуратори (procuratores). Кожна нація мала свою касу, стяг та національного святого. В Оксфорді було не 4, а 5 факультетів, тому що граматисти заснували особливий, нищий факультет. Під захистом королей, Оксфорд вдало боровся проти виникнення та розвитку інших університетів, тому зобов’язував своїх магістрів не читати в іншому місці. Тут немає розвитку влади ректора,  канцлер становиться справжнім головою університету. Це пояснюється тим, що канцлер в Оксфорді є союзником університету. З 1368 року канцлер, обраний на два роки комісією від факультетів з числа докторів богослів’я або права, вже не потребував затвердження єпископом. [1]
З часом в університетах з’являється ще одна корпорація, яка по значущості перевершувала націю, - коледж. Коледж, або domus scholarium, як його називали спочатку, зародився як пансіон для бідних, а згодом став автономним або полуавтономним академічним товариством тих, хто проживав та навчався у дарованному приміщенні. Викладачі та студенти, які мешкали тут, могли бути родом з певного регіону або вивчати одну й ту ж дисципліну. [5]
Ніде не отримали такого розвитку колегії, як в англійських університетах, які поступово перетворились в об’єднання самостійних закритих навчальних закладів. Деякі навіть добилися права на видачу академічних ступеней, не допускаючи контролю з боку університету. Це визначило своєрідний характер англійських університетів до новітнього часу. Колегії були в руках білого духовенства та світських членів університету знаряддям боротьби з монаськими орденами. [1] Цікаво, що навідміну від інших університетів, в Оксфорді коледжі з адміністрацією університету були пов’язані слабко; вони самі керували своєю власністю і самостійно шукали шляхи отримати вигоду з університетського навчання та академічних ступенів; самі обирали своїх керівників та видвігали осіб, які управляли життям коледжу відповідно до їх особистих хартій та уставів. У 12 та на початку 13 століття старші студенти середнього достатку могли отримати право на проживання та користування університетськими столовими та гуртожитками. В 13 столітті були засновані перші коледжі для менш заможних бакалаврів або магістрів мистецтв, які бажали продовжувати навчання на стрших факультетах. З часом навчання у Оксфорді все більш почало реалізовуватись через коледжі. [ 5]
Таким чином, структуру університету можно назвати доволі складною. Окрім власне університетських правил, що стосувались перебування на факультетах, крупними ланками структури були нації, які регламентували права та обов’язки людей за географічною ознакою, а також коледжі, які наглядали за особистим життям студентів. [ 5]
 
Література:
1. Энциклопедический словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Эфрона: В 86-ти т./ Под ред. И.Е.Андриевского, К.К.Арсеньева. – С.-Петербург, 1890-1907 – Т.58 – М., 1993. – С.234-256
2. Пиков Г.Г. Средневековая система образования и университеты / Г.Г. Пиков // Из истории европейской культуры. Учебное пособие. - Новосибирск, 2002. - 255 с
3. Уваров П.Ю. Парижский университет: европейский универсализм, местные интересы и идея представительства [Текст] // Город в средневековой цивилизации Западной Европы. - Москва, 2000. - Т.4. - С. 51-64.
4. Тот самый Оксфорд и стоит ли в нём учиться [Электронный ресурс]: сайт образовательной группы Iclass. – Режим доступа: http://www.iclass.ru/study_abroad_article_two/
5. Университеты и университетское образование в Средние века [Электронный ресурс]. - 27.12.2011. – Режим доступа: http://www.proza.ru/2011/12/27/961
6. Как возник Оксфорд [Электронный ресурс]. - 16.06.2005. -  Режим доступа: http://www.znaikak.ru/oxford.html
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (23.01.2013)
Просмотров: 444 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 1
1  
Цікава стаття. Було б дуже добре, якби такий матеріал писався не для «здачі»,
а для реального застосування на практиці, тобто всі позитивні моменти бралися б
до уваги представниками нашої освітньої галузі і втілювали б щось та й у нас:
міняли структуру навчальних закладів, регламентували права та обов’язки і т.д.  Слід чиновникам  Міносвіти (та й усім) звернути увагу, що «Університетське життя в Оксфорді розвивалося в союзі зцерковною владою».  Як на мене, тут і «криється»один із секретних ключів успіху такого успішного навчального закладу.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]