Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность - Юридичесике науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 11.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки

Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность

Окремі питання реалізації принципу недоторканості житла чи іншого володіння особи

Автор: Бєлякова Аліна Валеріївна,магістрант,Прикарпатський юридичний інститут НУ “Одеська юридична академія”

 

Актуальність теми:  Недоторканність житла чи іншого володіння особи –  це  правове положення, згідно з яким не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи чи будь якого іншого посягання без згоди власника, крім випадків передбачених законом.

Недоторканність житла чи іншого володіння не є абсолютною. В окремих випадках, передбачених кримінальним процесуальним законом та іншими нормативно-правовими актами, допускається проникнення в житло чи інше володіння без згоди осіб, які його займають, наприклад, з метою розкриття чи припинення злочину тощо. Дуже важливим є визначення правомірності проникнення до житла чи іншого володіння особи, оскільки це захищає одні з основних конституційних прав людини.

Ще з давніх часів людина оберігає  своє житло, створює у ньому затишок. Відповідно людина прагне захистити своє житло. Житло є невід’ємною складовою особистого життя людини, а людина хоче жити так як вона хоче і щоб в її особисте життя не втручались. Але це неможливо без поваги до її житла, де значною частиною проходить це особисте життя, і тому людина має таке ж природне право не тільки на саме житло, а й на його недоторканність. Вислів «мій дім – моя фортеця» дуже гарно відображає як для людини важливий дім, яке почуття захищеності він їй дає.[4]

Принцип недоторканності житла чи іншого володіння особи у кримінальному провадженні  є дуже важливим, оскільки забезпечує одні з основних конституційних прав і свобод людини. Основу нормативного закріплення цього принципу в національному законодавстві складає положення статті 30 Конституції України: "Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду" [2].

Конституційне положення щодо недоторканності житла чи іншого володіння особи означає не тільки заборону входити до нього всупереч волі осіб, які в ньому проживають на законних підставах, а й заборону розголошувати все, що в ньому діється. Недоторканними є не просто дім, а й особисті речі, документи, кореспонденція, інші особисті речі чи папери, що зберігаються в житлі чи іншому володінні особи.

Ніхто не може проникнути до житла особи чи іншого володіння особи, самовільно ним заволодіти, розпорядитись чи вчинити будь-які дії стосовного нього. Проте у кримінальному процесі допускається, що за наявності вмотивованого рішення суду працівники правоохоронних органів можуть проникнути до житла чи іншого володіння особи.

У кожному правилі є свої винятки. Наявні певні причини для обмеження прав на недоторканість чи іншого володіння особи, що об’єктивно обумовлюють його необхідність для вирішення завдань кримінального судочинства. Такими причинами є: необхідність боротьби зі злочинністю на благо суспільства; забезпечення невідворотності відповідальності за вчинення злочину; неможливість такої боротьби без заходів примусу.

Юридичні обмеження – це є певні винятки, які визначені в законі та інших нормативно-правових актах, з правового статусу особи через наявність певних обставин. Вони обмежують свободу та інтереси особи і  мають певний превентивний характер.

Наявні певні правомірні обмеження принципу недоторканості житла чи іншого володіння особи. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. У даних випадках прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутись з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає дане клопотання на загальних підставах, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. [1]

Визначаються певні правомірні обмеження принципу недоторканості житла чи іншого володіння особи. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. У даних випадках прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутись з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає дане клопотання на загальних підставах, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді [2].

Однак, хоча Кримінальний процесуальний кодекс України і визначає випадки правомірного обмеження принципу недоторканості житла чи іншого володіння особи, проте, на нашу думку, вони є недостатньо впорядкованими.

Кримінальний процесуальний кодекс в цьому питанні не вирізняється конкретикою та визначеністю та відсилає до інших кримінально-процесуальних положень, які стосуються окремих процесуальних дій. Таким чином, принципове положення про недоторканність житла, так би мовити, «розчиняється» в нормативному матеріалі стає дуже складним для розуміння і швидкого пошуку. Даний принцип перетворюється на певний набір виключень. Тому, на нашу думку, випадки правомірного обмеження недоторканості житла чи іншого володіння особи доцільно було б визначити в одній статті чи частині статті. Адже це б полегшило роботу правоохоронних органів, сприяло би кращому розумінню і швидшому відшуканню цих випадків у кодексі.[5]

На нашу думку, потрібно більш чітко визначити і вказати певний ряд підстав, за яких є правомірним обмеження принципу недоторканості житла чи іншого володіння особи. За чинним КПК України вони містяться у різних статтях, що  ускладнює розуміння та тлумачення правомірних випадків обмеження принципу недоторканості житла чи іншого володіння особи.

Також, на нашу думку, ще одним не достатньо врегульованим питанням є проникнення до житла чи іншого володінння за відсутності особи. Так, у ст. 236 Кримінального процесуального кодексу України вказано : “ У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, прокурор зобов'язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб”.  [3]

В даній статті визначено, що копія ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення слідчої дії за відсутності особи повинна бути залишена на видному місці в житлі чи іншому володінні особи.  Проте не вказано, що в цьому випадку необхідно робити з протоколом проведення слідчої дії.  На нашу думку, потрібно визначити в законодавстві, що протокол проведення слідчої дії також має бути відповідно залишений на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. Адже, особа має право знати, яка слідча дія була проведена, ким, хто був присутній на даній слідчій дії, що було знайдено чи вилучено під час цієї слідчої дії та інше. Місце, де було проведено слідчу дію, є власністю особи, а отже особа має право знати, що відбувалось у її житлі чи іншому володінні ,  перевірити чи було дотримано всіх вимог закону при її проведенні та чи не було порушено її  певних конституційних прав  при проведенні слідчої дії.

При проведенні слідчої дії у житлі чи іншому володінні особи, працівники правоохоронних органів через необережність, певну необхідність при слідчій дії  чи з інших причин можуть завдати певну шкоду майну особи. Ця шкода може проявлятись, наприклад, у зломі дверей, пошкодження певних особистих речей та інше. Але в Кримінальному процесуальному кодексі, на жаль, немає вказівки про те, чи має бути відшкодована вартість пошкодженого майна. Ніхто не має права пошкоджувати майно, що є у власності особи чи у її іншому володінні. Особа має право самостійно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном. Тому, на нашу думку, доцільно визначити в законодавстві, що вартість майна особи, що було пошкоджено при проведенні слідчої дії, повинна бути відшкодована державою. Адже це б було певною гарантією недоторканності власності особи.

 

 

Література:

1.   Губенко М.Н. Конституционные гарантии прав и свобод человека и гражданина / М.Н. Губенко // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності. - Дніпропетровськ. - 1999. - С. 44-47.

2.   Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Офіційний вісник України. - 2010. - № 72. - Ст. 2598.

3.   Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

4.   Маляренко В. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / В. Маляренко // Право України. - 2004. - № 7. - 120 с.

5.   Кучинська О.П. Кримінальний процес України / О.П. Кучинська, О.А. Кучинська. - К.: Прецедент, 2005. - 204 с.

Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (30.03.2015)
Просмотров: 455 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]