Теория и история государства и права; история политических и правовых учений - Юридичесике науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки

Теория и история государства и права; история политических и правовых учений

Система норм права Європейського Союзу

Автор: Єрмакова Ганна Станіславівна, КиївськийНаціональнийУніверситетімені Тараса Шевченка

 

Регулювання процесів європейської економічної інтеграції в межах Євросоюзу здійснюється за допомогою системи норм, кожна з яких являє собою первинний складовий елемент цієї системи. Пізнання системи норм права Євросоюзу дає більш глибоке розуміння юридичної природи цього права та закономірностей функціонування всього організаційно-правового механізму європейської інтеграції даного типу.

При класифікації норм права Євросоюзу слід брати до уваги те, що її критеріями можуть бути: соціально-правові характеристики норм та їхня роль у здійсненні інтеграції; особливості предметної сфери дії норм або об'єкта їх регулювання; формально-юридичні ознаки норм; ступінь юридичної сили норм; зміст нормативних приписів та властивості їх регулятивних функцій; організаційно-цільова спрямованість норм та особливості їх регулюючого впливу; методи та способи здійснення приписів норм.

Однією із найважливіших властивостей норм права ЄС є їхнє верховенство, що реалізується за допомогою принципу верховенства права ЄС. Суть цієї ознаки полягає в тому, що норми права Європейського Союзу наділені переважною юридичною силою по відношенню до національних норм. У  випадку колізії норм національного права та права ЄС переважну силу мають останні. Саме вони підлягають до застосування національними судами [1, с. 56]. 

Верховенство норм права ЄС передбачає свободу безпосереднього впливу на врегулювання проблеми колізії між нормами різних правових систем. Разом з тим, правові норми не можуть вільно тлумитись державами в залежності до обставин, бо це суперечитиме загальним пріоритетам права Євросоюзу. 

Поряд із верховенством норми права ЄС особливе значення при формування правопорядку ЄС має пряма дія норм права. 

Правові норми, що регулюють усю сукупність згаданих відносин, розрізняють як за їх соціально-правовими характеристиками, так і за роллю, яку вони відіграють у здійсненні цього виду інтеграції. Ця різниця обумовлена неоднорідністю у соціально-правовому плані суб'єктів міжнародного права, які є творцями та головними дестинаторами цих норм, а також мірою їхньої участі у здійсненні інтеграційних процесів. Зокрема, держави-члени Євросоюзу та безпосередньо інтеграційне об'єднання є основними суб'єктами права Євросоюзу. Завдяки своєму статусу вони беруть участь у здійсненні інтеграційних заходів, тоді як країни, що не є членами Євросоюзу, причетні до них завдяки укладеним спеціальним угодам на встановлених у них умовах. Держави-члени та сам Євросоюз є обов'язковими учасниками даного типу інтеграції, а інші суб'єкти міжнародного права - лише бажаними. Відповідно до цього й норми, що регулюють відносини держав-членів Євросоюзу та самого інтеграційного об'єднання, є основними і служать найбільш важливим інструментом здійснення інтеграції. Норми ж, якими регулюються відносини держав-членів та Євросоюзу з іншими суб'єктами міжнародного права, є допоміжними і лише частково впливають на здійснення інтеграції в рамках Євросоюзу. Важливо також, що ці норми можуть регулювати відносини як між однотипними за своєю соціальною суттю суб'єктами, так і різнотипними[2].

Предметною сферою дії правових норм, які регулюють процеси європейської інтеграції в рамках Євросоюзу, є вся система відносин, що існують між державами-членами, інтеграційним об'єднанням, фізичними та юридичними особами, задіяними у здійсненні інтеграційних заходів. Ці відносини є об'єктивною основою системи, що їх регулюють, тоді як самі норми, що, виступаючи як інструмент регулювання, віддзеркалюють усі різновиди відносин, які підпадають під їх регулювання. Різноманітність відносин між суб'єктами інтеграції зумовлює існування великих груп правових норм, що охоплюють своїм регулюючим впливом основні сфери взаємовідносин суб'єктів інтеграції[3].

Подальше поглиблення економічної інтеграції в рамках Євросоюзу пов'язано з розширенням предметної сфери дії норм права об'єднання. Зокрема, останніми роками все більше уваги приділяється спробам здійснення спільної зовнішньої політики та політики безпеки, співробітництву у сфері оборони, внутрішніх справ, енергії, туризму, цивільної оборони тощо.

До числа найважливіших формально юридичних ознак правових норм, що регулюють процеси інтеграції в системі Євросоюзу, належать такі елементи: типи суб'єктів норм; типи форм (джерел) норм; кількісний склад суб'єктів норм; термін дії норм; об'ємно-функціональний характер зобов'язань, що фіксуються в нормах; спосіб вираження нормативних приписів.

За типом суб'єктів, що створюють норми права Євросоюзу, всі норми можна поділити на три групи: норми, вироблені тільки державами, норми, вироблені тільки інтеграційним об'єднанням та норми змішаного характеру, вироблені державами-членами та ЄС.

За типом джерел норми, які регулюють інтеграційні процеси в рамках Євросоюзу, можна поділити на чотири групи: договірні, резолюційні, звичаєві та юдикаційні.

Особливістю правового регулювання в системі Євросоюзу є широке використання резолюційних та юдикаційних норм, що являють собою односторонні приписи інтеграційного об'єднання, які адресуються суб'єктам права Євросоюзу. Регулювання інтеграційних процесів тут здійснюється насамперед не на основі вироблення договірних норм, що є результатом згоди між суб'єктами, а шляхом ухвалення інститутами Євросоюзу, які мають наднаціональні повноваження, обов'язкових та рекомендаційних приписів.

Відповідно до кількісного складу суб'єктів норми, що регулюють інтеграційні процеси в рамках Євросоюзу, поділяються на двосторонні (наприклад, норми більшості постанов Ради Євросоюзу, що приймаються у формі директив та рішень) та багатосторонні (приміром, норми договорів, що заснували Євросоюз). Спираючись на той же самий критерій, серед багатосторонніх норм можна виділити групові норми, вплив яких охоплює лише частину учасників інтеграції (наприклад, норми конвенцій, які укладаються в рамках СПБО), та загальні норми, що регулюють відносини між усіма державами-членами Євросоюзу[2].

Відповідно до об'ємно-функціонального характеру своїх приписів правові норми, які регулюють інтеграційні процеси в рамках Євросоюзу, доцільно поділити на загально-регулятивні та конкретні (індивідуальні). Відповідно до засобів вираження нормативних приписів правових норм, які регулюють інтеграційні процеси в рамах Євросоюзу, серед них треба вирізняти однозначні, альтернативні, відсилочні та бланкетні норми.

Норми-принципи права Євросоюзу не є чисто декларативними положеннями. Посилання на сприяння гармонійному та збалансованому розвитку економічної діяльності ЄС, високому рівню зайнятості та соціальному захисту, рівності між чоловіками та жінками, стійкому та безінфляційному зростанню, досягненню високого рівня конкурентоспроможності та зближення економічних показників, захисту та поліпшенню стану навколишнього середовища, підвищенню життєвого рівня та якості життя, економічній та соціальній інтеграції, а також солідарності держав-членів тощо підтверджуються у нормах, які регулюють функціонування організаційно-правового механізму європейської інтеграції[3].

Серед матеріальних та процесуальних норм треба виділити уніфікаційні норми. Вони встановлюють однакові моделі регулювання суспільних відносин у рамках Євросоюзу.

Норми, що потребують національно-правової імплементації, являють собою норми, які реалізуються кожною державою-членом Євросоюзу на національному рівні.

Норми, які вимагають міжнародно-правової імплементації, - це норми, які після набрання ними чинності для свого здійснення, вимагають від держав-членів, інститутів Євросоюзу вироблення відповідних правових актів. Специфіка застосування таких норм полягає у тому, що у подібних випадках засобом нормозастосування завжди є міжнародна нормотворчість[4].

 

Література:

1. Европейское право. Ученик для вузов / Под общ. ред. д.ю.н., проф. Л.М. Ентина. – м.: Издательство НОРМА (Издательсккая группа НОРМА-ИНФРА.М), 2001. – 720 с.

2. Право Європейського Союзу: система, джерела, особливості [Електронний ресурс] /  О. Головко – Гавришева. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nzlubp/2008_2/37715.pdf

3. Сорока С.В. Характерні риси та особливості правової системи Європейського Союзу [Електронний ресурс] / С.В. Сорока. – Режим доступу:  http://lib.chdu.edu.ua/pdf/posibnuku/252/10.pdf    

4. Москаленко О. До класифікації джерел права Європейського Союзу // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Карабіна. - № 841. – С. 55-60.

Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (01.10.2014)
Просмотров: 524 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]