Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки

Хозяйственное право, хозяйственно-процессуальное право

«Десятина» державного сервісу: макроекономічний вимір

Автор: Кременовська Ірина Володимирівна, к.ю.н., с.н.с., вчений секретар Інституту економіко-правових досліджень НАН України

 

У практиці державного управління економічними та політичними процесами в Україні (як і в будь-якій державі) виникає потреба оперувати певними статистичними орієнтирами – абсолютними або відносними чисельними показниками макроекономічного рівня.

Одним з найпоширеніших показників, який застосовують політики, економісти, урядовці, банкіри та підприємці є показник розміру валового внутрішнього продукту (ВВП). Під ВВП прийнято розуміти один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. ВВП вимірюється вартістю товарів і послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання, тобто має визначений «гривневий» (або валютний, залежно від методики обрахування чи мети застосування) еквівалент (показник).

ВВП може обраховуватися в цілісному макроекономічному відношенні – як сукупна вартість товарів і послуг, виготовлених всіма суб’єктами господарювання у межах цілісної єдиної держави, або ж може обраховуватися в «усередненому» визначенні, шляхом поділу загального обсягу ВВП на рівні держави на кількість населення (тут часто вживається термінологія «на душу населення»).

Згідно з відомостями Міністерства фінансів України розмір ВВП в Україні за останні роки, зокрема, фактично (в реальних цінах) становив:2012 рік – 1411,2 млрд. грн. (1,411 трлн. грн.), 2013 рік – 1454,9 млрд. грн. (1,455 трлн. грн.), 2014 рік–1566,7 млрд. грн. (1,567 трлн. грн.)[1].

Для мети даного дослідження точні показники ВВП значення не матимуть, тому для простоти обчислення вбачається за доцільнеоцінювати їх в узагальненому вигляді. Так, може бути запропоновано вважати, що щорічне ВВП України поточних років (у новітній історії) становить 1,5 трлн. грн. (1500 млрд. грн.).

Варто дослідити та врахувати показники, які дають уявлення про обсяг (розмір) коштів, які загалом «потрапляють» до сфери контролю держави в частині примусового стягнення (як на стадії ухвалення судових рішень, так і на стадії їх виконання).

Згідно відомостями, що наводить О.А. Святогор, 2010 року господарськими судами було ухвалено рішень про стягнення на суму 77,8 млрд. грн., 2011 року  – 73 млрд, грн., 2012 року – 82 млрд. грн., 2013 року – 115 млрд. грн. (щорічно розглядається близько 100 тисяч господарських справ).

Судами адміністративної юрисдикції протягом аналогічного періоду було стягнуто: 9,7 млрд. грн. (2010 рік), 21 млрд. грн. (2011 рік), 12 млрд. грн. (2012 рік), 11 млрд. грн. (2013 рік)[2].

Як бачимо, протягом 2013 р. загалом судами господарської та адміністративної юрисдикції було стягнуто майже 130 млрд. грн. Відомості щодо обсягу (розміру) коштів, стягнутих судами цивільної (загальної) та кримінальної (цивільні позови у кримінальних справах) юрисдикції відсутня, однак, як показує практика, загальні обсяги стягнень становили дещо більше обсягу стягнень в адміністративних справах, і вони, як бачимо, не досягалитих обсягів, які було одержано за результатами виконання рішеньсудів у господарських справах.

З огляду на викладене можна твердити, що приблизний обсяг судових рішень, які ухвалюються у «валовому» вимірі щорічно становить суму понад 150 млрд. грн.

Такого саме висновку можна дійти за підсумками проведення аналізу статистичних відомостей щодо загального обсягу сум стягнень за виконавчими документами (документами, що видаються судами та іншими органами), які за ці ж періоди надійшли на виконання до органів Державної виконавчої служби України.

Так, 2010 року на виконання надійшло 7 млн. виконавчих документів на суму 145 млрд. грн., 2011 року – на суму 187 млрд. грн., 2012 року – на суму 181 млрд. грн., 2013 року – на суму 209 млрд. грн. Статистичні відомості враховують «залишки» невиконаних виконавчих документів минулих періодів. Наприклад, із 209 млрд. грн. надходжень за 2013 рік певна сума (обсяг) виконавчих документів (сум стягнення) буде «переходом» залишку невиконаних виконавчих документів минулих періодів (що може сягати до третини від їх загального обсягу).

Отже, незалежно від виду обраної методики дослідженнязавжди можна помітити, вирахувати йописати таку закономірну економічну тенденцію: під час здійснення державного контролю (судового стягнення та примусового виконання) знаходиться сума (обсяг) кошів, який приблизно дорівнює 10% ВВП (з невеликими розбіжностями (у межах статистичних похибок): з 1500 млрд. грн. середньорічного ВВП – 150 млрд. перебуваєу сфері впливу (контролю, обігу) судів та Державної виконавчої служби України.

З цього питання слід погодитися з думкою Г.Д. Джумагельдієвої, яка наголошує на тому, що виконання судових рішень є невід’ємною частиною конституційного права на судовий захист[3, с. 33], а тому висока «судова» складова ВВП сукупноіз суспільним завданням зробити систему виконання судових рішень максимально ефективною просто зобов’язує наших законотворців як мінімум, враховувати ці складові, розуміючи їх непересічну важливість і значущість.

Таким чином, 10% ВВП напряму залежить від ефективності дій державних інституцій, систем і органів, які забезпечують правосуддя (судочинство) та здійснюють примусове виконання судових рішень, відповідаючи на виклики суспільства щодо здійснення «державного сервісу».

Безумовно, «левова частка» цих рішень має господарсько-правове походження, оскільки саме господарські суди традиційно розглядають найбільш значущі (в сумарному визначенні) спори, котрі виникають, передусім, під час невиконання (неналежного виконання) господарських договорів (відносини поставки продукції, кредитні відносини, орендні відносини тощо).

Дійсно, адміністративні, загальні суди та суди кримінальної юрисдикції також (у межах їхніх повноважень) розглядають певні категорії спорів та здійснюють стягнення (а крім них цю діяльність провадять також і нотаріуси, вчиняючи виконавчі написи тощо), однак суми стягнень вказаними суб’єктами зазвичай є незначним (як правило, розмір сум стягнень становить не більше декількох тисяч гривень), а тому на статистику особливо не впливають. Крім цього, особливістю здійснення «не господарського» судочинства є те, що предметом стягнення здебільшого постають не зобов’язання, що виникли як наслідок невиконання (неналежного виконання) договорів, а зобов’язання зі стягнення (відшкодування) різного роду шкоди (моральної, матеріальної), а ці зобов’язання (самі по собі) мало співвідносяться з показниками ВВП (яке враховує узагальнену вартість цілеспрямованої національної, суспільної праці (виробництва матеріальних благ), залишаючи поза увагою (поза статистичним виміром) розміри заподіяної шкоди.

Іншими словами, за таких умовсуми коштів, які стягуються за судовими рішеннями не завжди можуть вважатися, у буквальному розумінні, грошима, що обраховуються як складова ВВП. Платежі згаданої категорії не мають впливу та жодного відношеннядо формування ВВП, оскільки за своїм обсягом вони не впливають на узагальнені статистичні відомості.

Резюмуючи викладене, слід зазначити, що у світлі наведених розрахунків і показників «десятина» ВВП у сфері «державного сервісу» є доволі істотним івагомим показником: 10% національного матеріального виробництва (точніше, забезпечення його надходження) залежить від ефективності діяльності судів іорганів державної виконавчої служби, а тому ця частка повинна повсякчас бути предметом особливої уваги суспільства та держави.

У зв’язку з цим не може не викликатизанепокоєння проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (реєстр. № 2862 від 15.05.2015 р.), набрання чинності яким планується з 01 вересня 2015 року. Вказаним Законом пропонується доволі суттєве збільшення ставок судового збору, що, безумовно, обмежить можливості суб’єктів господарювання (та йусіх суб’єктів правовідносин взагалі) на звернення до судових органів по захист прав та інтересів. Такі тенденції призведуть до ризиків відновлення правосуддя «по понятіям» на рівні 90-х років (коли правова система держав, котрі вийшовши з СРСР отримали незалежність, але не отримали достатнього рівня правозахисних механізмів), тобто, можна стверджувати про відмову держави від «права на насильство» (тобто, про відмову держави від однієї зі своїх функцій – правозахисної, правовідновлювальної).

Вже давно (але поки що безрезультатно) в суспільстві розглядаються законодавчі питання створення гнучкої та ефективної системи виконання судових рішень, зокрема шляхомзапровадження інституту приватних виконавців, які не тільки технічно «розвантажать» систему виконання судових рішень, але і можуть створити умови для її ефективного існування (так само, приміром, як ефективно наразі працюють приватні нотаріуси поряд з державними нотаріусами). Однак, через відсутність єдиної політичної волі та розуміння – «віз і нині там». Система не працює і суспільство та суб’єкти правовідносин поступово втрачають віру в неї, на вбачаючи сенсу звертатися до судів по захист своїх прав та інтересів.

Таким чином, у макроекономічному вимірі держава та суспільство зараз пасивно відмовляються від 10% ВВП, фактично відкидаючи напрацьовані механізми правозахисного контролю над системою виконання судових рішень. Втрата таких механізмів може призвестидо послаблення державного суверенітету, і саме в цьому полягає небезпечність подібних тенденцій.

 

Література:

1. Основні показники фінансового стану за 2004 – 2014 рр. [Електронний ресурс]/ Міністерство фінансів України: офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?&art_id=398672&cat_id=398671. – Назва з екрану.

2. Святогор А. Призракисполнительногосбора / А. Святогор // ОРД [Електронний ресурс]/ Режим доступу до ресурсу: http://ord-ua.com/2014/03/18/prizrak-ispolnitelnogo-sbora/?lpage=1. – Назва з екрану.

3. Джумагельдиева Г.Д. Совершенствованиемеханизмапринудительногоисполнениясудебныхрешений/ Г.Д. Джумагельдиева: брошюра / НАН Украины;Ин-тэкономико-правовыхисследований. –Донецк: Юго-ВостокЛтд, 2007. – 40 с.

Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (28.08.2015)
Просмотров: 560 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]