Академия наук

Принципи діяльності органів публічного управління у сфері ринку земель.

Автор: Дроздюк Тетяна Миколаївна, старший викладач кафедри правознавства Київського національного торговельно-економічного університету

Органи публічного управління здійснюючи регулювання ринку земель, реалізують свою діяльність за допомогою визначених державою форм і методів та на основі закріплених принципів. Розглянемо їх більш детально.

Принципи державного управління можна визначити як: закономірності, відносини, взаємозв’язки, керівні засади, на яких ґрунтуються його організація та здійснення і які можуть бути сформульовані в певні правила [1, с.37]; прояв закономірностей, відношення або взаємозв’язків суспільно-політичного характеру й інших елементів державного управління, викладені у вигляді певного наукового положення, що застосовується в теоретичній і практичній діяльності людей у сфері державного управління [2, с.152]; об’єктивні закономірності і відносини суспільно-політичної природи, що визначають зміст, організаційну структуру та життєдіяльність компонентів державного управління, які виступають у виді наукових положень, закріплених правом, і застосовуються в державно-управлінській діяльності [3, с.51].

Таким чином, принципи діяльності органів публічного управління у сфері регулювання ринку земель можна визначити, як основоположні вихідні положення, на яких базуються побудова й функціонування цих органів держави.

Загальноприйнятим є поділ принципів на загальні, що стосуються усієї  системи органів в цілому, і спеціальні, які поширюються лише на окремі підсистеми, ланки цієї системи чи на окремі органи, що пов’язано зі специфікою здійснення відповідних видів державної діяльності.

На сам перед, основні принципи організації та діяльності органів державної влади закріплені у Конституції України, та у інших нормативно правових актах.

Зокрема, ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» [4] визначені принципи діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Так, ст. 3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» [5] визначає, принципи діяльності місцевих державних адміністрацій. Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» [6] визначено основні принципи його здійснення.

Враховуючи реалії сьогодення, на жаль, практично, більшість принципів виконується радше формально, ніж реально, носить лише декларативний характер.

На наш погляд, функціонування державних органів в Україні повинно вийти на якісно новий європейський рівень, стати інститутом взаємодії між державою та народом, завдяки чому реалізовуватиметься поєднання законодавчо закріплених принципів та ефективності діяльності державних органів, щодо регулювання ринку земель.

Таким чином, основними принципами діяльності органів публічного управління у сфері регулювання ринку земель мають бути: прозорість (полягає у визначенні чітких критерії для утворення державних органів, закріплених у законодавстві повноважень та процедур їх здійснення, де кожен знає, за що відповідає і кому підконтрольний. У наявності і загальнодоступності законодавчих та інших регуляторних актів, порядку їх виконання, роботу органів, які забезпечують їх виконання; підзвітність суспільству (виявляється у запровадженні ефективних механізмів громадського контролю за діяльністю органів, зокрема, під час формування органів державної влади, розширення доступу до інформації, зокрема, про аналітичні документи, звітні документи, офіційні статистичні дані, організаційні документи та відповіді органів державної влади на письмові запити чи звернення (колективні та індивідуальні) громадських організацій чи громадян, протидія приховуванню та оприлюднення суспільно важливої інформації; розмежування політичних та адміністративних функцій та посад (полягає у відокремленні політичного спрямування діяльності виконавчої влади від професійної державної служби, за рахунок формуванню нових типів органів з чітко визначеним колом функцій та повним розмежуванням політичних та адміністративних посад; передбачуваність (означає відповідність регуляторної діяльності цілям державної земельної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дасть змогу суб’єктам ринку планувати свою діяльність. Чітка регламентація надання послуг, стане перешкодою для неконтрольованого збільшення штучно нав’язаних державою обов’язкових послуг та контрольно-наглядових функцій, громадян буде проінформовано, де отримати відповідну послугу та хто має його перевіряти, а хто не має таких повноважень; принцип автоматизації (полягає у електронному наданні державних послуг та електронному документообігу між органами влади. Це унеможливить безпосередній контакт між громадянами та чиновником, стане перешкодою для корупційних зловживань та спростить стандарти взаємодії органів міх собою, що не потребуватиме масивного звітування та паперової тяганини.  Підвищить відповідальність чиновника за якість наданих ним суспільству послуг, а його керівника за роботу чиновника; послідовність (передбачає узгодження регуляторного акта з іншими прийнятими законодавчими та регуляторними актами. Узгодженості та взаємозв’язку дій у процесі прийняття рішення та його виконання; доступність (регуляторні акти мають бути простими за змістом, не містити положень, що допускають неоднозначне тлумачення, у громадян не повинно виникати ускладнень у зв’язку із їх розумінням. Створення зручних та доступних для всіх,  незалежно від їх можливостей чи майнового стану, умов отримання споживачами адміністративних послуг).

Їх дотримання має забезпечити уникнення суб’єктивізму під час регулювання ринку земель, а також узгодження законних прав та інтересів його учасників.

Враховуючи вище визначене, можна зробити загальний висновок, що принципи діяльності органів публічного управління у сфері регулювання ринку земель - це основоположні засади, що характеризують і розкривають зміст їх діяльності та створюють передумови для реалізації функцій у встановлених формах та визначеними методами.

Література:

1. Державне управління: [Навч. посіб.] / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 343 с.

2. Державне управління: словник-довідник / [уклад.Бакуменко В.Д. та ін.; за заг. ред. Князева В.М., Бакуменка В.Д.]. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.

3. Нижник Н.Р. Системний підхід в організації державного управління / Нижник Н.Р., Машков О.А. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.

4. Про центральні органи виконавчої влади: Закон від 17.03.2011 № 3166-VI // ВідомостіВерховної Ради Українивідвід 23.09.2011 р., № 38, стор. 1696, стаття 385

5. Про місцеві державні адміністрації»: Закон України від 9квітня 1999 року № 586-XIV// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 20-21, ст. 190.

6. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України від 25.06.1997 р., № 24, стаття 170