Административное право и процесс; финансовое право; информационное право - Юридичесике науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Вторник, 06.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки

Административное право и процесс; финансовое право; информационное право
Сучасний стан виборчих політичних прав військовослужбовців Збройних сил України: адміністративно-правовий аспект
 
Автор: Забарський Владислав Валерійович, здобувач Військового інституту Київського національного університету імені Траса Шевченка
 
Метою виступу є визначення меж використання виборчих прав військовослужбовцями збройних сил України за умови остаточного виокремлення в окрему структурну частину служби в України політичної. Справа втому, що відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII [1] військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією  України. На них поширюються положення Закону України «Про вибори Президента Української РСР». Аналіз змісту цієї статті дозволяє стверджувати про можливість реалізації військовослужбовцями права безпосередньо брати участь у веденні державних справ шляхом волевиявлення (голосування) на виборах чи референдумі, служіння на виборних посадах (які обираються населенням чи представницькими органами на противагу призначуваним посадам главою держави чи вищестоящими органами [2]). До виборних посад належать посади Президента України, депутатів Верховної Ради України, депутатів обласних, районних та місцевих рад. На сьогодні в науці адміністративного права жвавою і гострою є дискусія щодо виділення вказаних посад в окрему категорію - політичні.
Однією з причин є необхідність забезпечення політичної нейтральності державної служби, що в рамках даного дослідження не може бути залишене поза увагою, оскільки політична нейтральність військовослужбовців є однією з гарантій стабільної і професійної військової служби поза політикою. З цього приводу В.І. Мельниченко вказує, що «відсутність дієвих механізмів забезпечення реальної політичної нейтральності державних службовців, значна їх частина була втягнута у виборчу кампанію 2004 року, а наступна зміна політичного керівництва держави неминуче привела до масштабної і, не виключено, тривалої переполітизації держапарату. При цьому в оцінці управлінських кадрів помітним є знецінення професійності [3,с. 303].
Офіційною згадкою про таку категорію суб’єктів державного управління як політики є положення Концепції адміністративної реформи України (далі – Концепція), яка була взята за основу Указом Президента України у 1998 р. для подальшого реформування державного управління. Відповідно до вказаного документу, за допомогою поняття «політичний діяч (політик)» визначається правовий статус окремих керівних посад у сфері виконавчої влади (зокрема, членів уряду), який відмежовується від статусу державного службовця, встановленого Законом України «Про державну службу» [4, с. 117]. Як бачимо тенденція виокремлення політиків простежується, але незрозуміло яким чином повинно відбуватися дане виокремлення. Невизначеність простежується і в положеннях Указу Президента України від 29.05.2001 р. «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» з визначенням, що «посади Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів за характером повноважень, порядком  призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних і не відносяться до категорій посад державних службовців, визначених Законом України «Про державну службу» [5]. А саме, Президент, погодимось з Н.О. Армаш, уникає прямого запровадження особливої категорії публічних службовців та, відповідно, наділення їх статусом державних політичних діячів [4, с. 118].
Не вирішується питання співвідношення політичних посад в окрему від державних систему посад і у змісті ч. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства в Україні від 06.07.2005 № 2747-IV [6], де надається поняття публічної служби. Зокрема, в рамках даної статті визначається, що публічною службою в України є «діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування». Як бачимо, не зрозуміло, які саме різновиди служби в Україні охоплюють поняттям державної служби, чи то починаючи з професійної діяльності суддів, чи то починаючи з державної політичної служби.
А от з прийняттям Закону України «Про Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 № 2591-VI [7] питання співвідношення політичних посад і посад державної служби набуває визначеності. Зокрема, визначається, що «посади членів Кабінету Міністрів  України належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу» [7]. Таким чином, «у наведеному положенні простежується чітка позиція законодавця щодо відмежування посад членів Кабінету Міністрів України від будь-яких інших категорій посад чи-то за трудовим законодавством, чи-то за законодавством про державну службу». Прагнення відмежувати посади членів Кабінету Міністрів України від усіх інших державних чиновників цілком узгоджувалось з існуючим у теорії уявленням про необхідність розподілу політики та адміністрування в межах виконавчої гілки влади та, відповідно, нового погляду на статус члена Уряду вже не як державного службовця, а як політичного діяча [4, с. 118].
Беручи до уваги необхідність визначення політичними діячами не тільки посад членів уряду, а і посад Президента України, депутатів (називаючи тільки ці посади ми не намагаємося обмежити ними коло тих посад, які слід віднести до політичних; ми лише зупиняємося на тих з посад, віднесення яких до політичних впливатиме на регулювання політичних прав військовослужбовців), а також, тенденцію до розмежування посад державної служби і політичних посад як окремих систем посад в рамках служби в Україні, можливо стверджувати, що принцип політичного нейтралітету державної служби в Україні повинен означати, що особа може займати або політичну посаду, або посаду державної служби.
Таке трактування принципу політичного нейтралітету в рамках становлення політичної служби в Україні як окремого різновиду служби в державі означатиме необхідність введення обмеження права бути обраним: не може балотуватися той, хто перебуває на посаді державної служби і має статус державного службовця. Але виборче право не передбачає можливість обмеження в Конституції України. Виходить, що встановити будь-яке обмеження активного чи пасивного виборчого права буде необґрунтовано.
Водночас, і обмеження змісту політичного нейтралітету державної служби виключно принципом позапартійності державних службовців з огляду на необхідність забезпечення професійної на постійній основі стабільної державної служби не можна визначити доцільним.
Тому слід не обмежувати виборче право державних службовців, а доцільним вважаємо встановлення меж його використання: повинен припинити державну службу той, кого обрано на виборну політичну посаду.
Враховуючи викладене, вважаємо за доцільне в системі служби в Україні виокремлення політичних посад із закріпленням принципу політичного нейтралітету державних службовців як позапартійності державної служби та можливості однією особою займати лише один різновид посад чи то державної (публічної) служби.
Таке врегулювання питання використання виборчих прав військовослужбовцями цілком укладається в концепцію сучасної державної служби в Україні. Водночас, про політичний нейтралітет військової служби в такому разі мова іти не може. Тому реформування державної служби за напрямком виокремлення політичних посад потягне необхідність перегляду правового регулювання виборчого права військовослужбовців, для яких військова служба повинна бути виключною з різновидів служби в Україні, що гарантуватиме стабільність, політичну неупередженість та професійність здійснення цього різновиду служби.
Враховуючи вищевикладене, на сьогодні наявна тенденція до розмежування політичних і адміністративних посад у структурі служби в України вимагає перегляду меж використання військовослужбовцями виборчих пасивних політичних прав. Вважаємо, що за умови втілення в державі концепції окремої від політичної державної служби, необхідним буде визначення правила: одна особа має право займати лише один різновид посад з поміж політичних і посад чи то державної служби, чи то публічної служби.
 
Література:
1.Верховна Рада України, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII: [Електронний ресурс]. - Режим доступу. -http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/print1331727618030214
2.  Теорія держави і права: Академічний курс: Підруч. / За ред.  О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. − К.: Юрінком Інтер, 2006. − 688 с.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part2/604.htm
3.Мельниченко В.І. Політична нейтральність і професійність державної служби в Україні / В.І. Мельниченко // Університетські наукові записки. - 2005. - № 1-2 (13-14). - С. 302-307.
4.Армаш Н.О. Держвний політичний діяч: поняття та ознаки / Н.О. Армаш // Держава та регіони. - Серія: Право. - 2010 р. - № 1. - С. 117-120: [Елетронний ресурс]. - Режим доступу:  :http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_pravo/2010_1/files/LA110_19.pdf
5.Президент України; Указ «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» від 29.05.2001 р. № 345/2001: [Елетронний ресурс]. - Режим доступу:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/345/2001
6.Верховна Рада України; Кодекс адміністративного судочинства України, Закон вiд 06.07.2005 № 2747-IV: [Електронний ресурс]. - Режим доступу - http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15
7.Верховна Рада України; Закон України «Про Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 № 2591-VI: [Електронний ресурс] - Режим доступу -http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2591-17.
8.Верховна Рада України, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII: [Електронний ресурс]. - Режим доступу. -http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/print1331727618030214
Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (21.08.2012)
Просмотров: 585 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]