Академия наук

Світогляд людини майбутнього: індивідуальні розмисли

Автори:

Богуславська Катерина Сергіївна, студентка 2 курсу, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»,

Даніленко Наталія Олегівна, студентка 2 курсу, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Науковий керівник Покулита І.К., доцент кафедри філософських наук

Сучасна наука стрімко розвивається. Не сьогодні – завтра людина осягне всі таїнства природи, буде не лише її непокірною, всешукаючою частиною, але і зможе вміло користуватись її ресурсами. З кожним новим кроком пізнання людство стає на «квант» ближчим до всеохоплюючих знань. Варто замислитись, як зміниться світогляд людини, і в якому напрямі рухатиметься «нова» особистість?

Людина, як море, обмежена берегами своїх знань, що акумулює свідомість, та їх траєкторією, яка визначає світогляд, чуттєво-необхідного бачення. Український вчений Олександр Костенко, розглядаючи принцип соціального натуралізму, визначає поняття світогляду саме як «бачення» - інструменту для пізнання речей, їхнього розуміння. Беручи до уваги тісний зв’язок між наукою і філософією, зазначимо, що з розвитком однієї неминучий прогрес іншої.

Так, на сьогоднішній день, в інформаційну епоху, як еру практичного втілення знання, визначають кілька систем структуризації, типологізації світогляду. Звернемо увагу на умовний поділ на два типи - догматичний та рефлексивний. Обидва належать до екзистенційно-особистісної групи, виділяючись з-поміж інших акцентом уваги на взаємодії індивіда з надбаннями людства(досвід, соціальна пам'ять) , а отже із науковими знаннями також.

Принциповою різницею між носіями догматичного та рефлексивного світоглядів є те, що перші базують свої бачення світу на загальноприйнятому, систематизованому знанні, останні ж формують світогляд власними зусиллями, на основі власних здогадок, осмислено, їх ідеї менш стабільні, рухливі.

Враховуючи нинішню ситуацію, логічно буде припустити, що саме ці типи світогляду переважатимуть у епоху різкого наукового розвитку.

У своїй роботі сучасний дослідник Л. Манович метафорично описав взаємодію індивідуума зі знаннями, вводячи поняття кітки, через отвір у якій людина отримує знання про світ. Поглиблюючи свої знання у світобудові та інших вагомих для світосприйняття аспектах науки, людина розширює межі свого «віконця». Орієнтуючись на ідеї автора, ми акцентуємо увагу на запитанні:  що ж станеться тоді, коли всі таємниці світу буде розкрито, коли людство отримає «абсолютні знання»?

У такому випадку отвір у клітці – метафоричне зображення знань не матиме меж, а отже клітка зникне. Продовжуючи метафору, опишемо реакцію «в’язня у поколіннях» на «свободу» від меж. В першу чергу такі зміни, навіть у випадку поступового накопичення знань, будуть надзвичайним стресом для людства.  З психологічної точки зору, користуючись поняттям психологічної безпеки особистості та теорією краудінга, класифікуємо сприйняття людиною різких змін :

1)відторгнення, неприйняття змін

Відходячи від метафоричного зображення клітки, скажемо що таке сприйняття означатиме хоча б часткову відмову людини від новітнього, від науки та знань. Саме такому сприйняттю відповідає догматичний тип світогляду, його носіям, певною мірою, легше у світі безперервного розвитку, загальноприйняте бачення світу виступає у ролі бар’єру між людиною та невідомим, а отже захищає її від потрясінь.

2)часткове прийняття

Згідно з нашою теорією, такому сприйняттю відповідає так звана позиція «нейтралітету», а отже щось середнє між догматичним та рефлексивним світоглядними позиціями. Подібний філософський тип мислення описував французький дослідник А. Швейцер. Варто зауважити, що у своїй роботі він злісно критикує покоління, що не потребує філософського осмислення світу, використовує порівняння людей з об’єктами маніпулювання – маріонетками з ілюзією осмисленого життя.

3)прийняття та повна адаптація

Останньому виду сприйняття ставимо у відповідність рефлексивний тип світогляду. Представники такої світоглядної позиції рухають прогрес, а отже значно легше пристосовуються до новітнього світу.

Загалом «людьми майбутнього» можна назвати саме останню категорію, особи, що прагнуть знань та здатні досягнути їх власними зусиллями – саме на таких варто надіятись у майбутньому.

Література:

1. Костенко О.М. Соціальний натуралізм - актуальна ідеологія для України // Віче. - 2012.- №22. - С.24-26.
2. Кемпбел Д. Who Goes There?// 1938
3. The Language of New Media (Cambridge, Mass.: MIT Press, 2001).
4. Чернявский А. Л. Философия и теология Альберта Швейцера
5. Манович, Л. Археология компьютерного экрана: экран и* тело Текст. / Л. Манович // Виртуальные реальности. Труды лаборатории виртуалистики. Вып. 4. М.: Ин-т человека РАН, 1998. - С. 176-182.
6. Леонтьев, А.Н. Деятельность. Сознание. Личность Текст. / А.Н. Леонтьев. М.: Политиздат, 1975. - 304 с
7. Носов,, Н.А. Виртуальная психология Текст. / Н.А. Носов // Труды лаборатории виртуалистики. вып.6. М.: Аграф, 2000. - 432 с.