Философская антропология, философия культуры - Философские науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 05.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Философские науки

Философская антропология, философия культуры
ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО МИТЦЯ ХІХ СТ. ЯК ТИПОВИЙ АЛГОРИТМ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
 
Автор: Жмундуляк Дмитро Дмитрович,Кандидат філол. наук, Директор Державного архіву Чернівецької області
 
Ми обрали об’єктом уваги саме ХІХ століття не винятково: відомостей про чернівецьке малярство минулого періоду немає, й лише в рамках Австро-Угорської держави чернівецький житель прилучається до європейського світу ідей та художньо-естетичних стандартів. Чернівецьке малярство цього періоду є неповторним культурним явищем: не будучи «містом художників», Чернівці, тихий провінційний куток Європи,  тим не менш,  адсорбували чи не всі найбільш значні тенденції розвитку європейського живопису. Водночас це примушує замислитися над проблемою європейської провінції як джерела малярського креативу. Адже життя у провінції пробуджує рефлексію, спостережливість, поглиблену цікавість до проблеми «натура/культура», загострює потребу самовиразу. З іншого боку, трансплантація у провінційний простір креативної особистості завжди породжує хвилю зацікавленості, наслідування, формує культуртрегерський імпульс.
Однак в розпорядженні людини, яка б хотіла глибше познайомитися з проблемою, опиняються хіба що суто краєзнавчі книги, статті та буклети, в яких, за малими винятками, домінує доволі поверховий опис. Водночас методологічно значною є стаття російського дослідника А. Попова, який пов´язує ситуацію з резонансом романтичної програми, яка з особливою енергією декларує модерністську ідею самобутності людини й необхідності бунту проти природної та соціальної залежності; в якості філософського підґрунтя тут називаються імена Руссо, К´єркегора, Ніцше, Ортеги-і-Гассета, Хайдеггера та, почасти. Маркса. Зокрема провінція виступає тут як своєрідний Едем, де панує «справжність»; для людини модерну – провінціалізм, це колонія, яка звільнилася, в той час, коли столиця сприймається як колонія, де панує неволя [3]. Водночас додамо, що у провінції прекрасно розцвітали не лише бунтарсько-новаторські настрої, а й естетичний консерватизм, орієнтація на столицю та її вернісажі й салони, й Чернівці не були винятком.
У Чернівцях в ХІХ столітті працювало чимало талановитих майстрів пензля – Е. Ліпецький, К. Дзержик, І. Видинівський, Г. Василович та числ. ін. Та про них збереглися досить уривчасті відомості: так, про Е. Ліпецького ми знаємо лише, що він працював у Чернівцях  у міжвоєнний період, малював портрети церковних та політичних діячів Буковини, виготовляв декорації для театру тощо. Тому, по-перше, ми зосередимося тут лише на кількох найбільш репрезентативних постатях, і пануючим кутом зору тут буде філософсько-культурий аспект проблеми.
Чи не найбільш характерною постаттю чернівецького митецького світу ХІХ сторіччя був, без перебільшення, Епамінонда(с) Бучевскі (І843–І89І), уродженець румунського села Якобени, який навчався у 1863–1867 рр. у Чернівецькій духовній семінарії, у 1868–1872 рр. – у Віденській Академії Мистецтв. Художник багато працював не лише в Австрії, а й в інших країнах Західної Європи (Франція, Італія). Е. Бучевскі належав до митців, що внесли у православний церковний живопис ХІХ століття принципи академічного класицизму, зламавши візантійську схему. Він створив багато блискучих фресок, іконостасів та окремих ікон у православних церквах Австро-Угорщини, зокрема в кафедральному соборі Загребу (Сербія). У 1888 р. Е. Бучевскі переїхав із Відня до Чернівців, будучи запрошеним Буковинським митрополитом на посаду художника митрополії, й узяв найактивнішу участь в оформленні Резиденції; водночас він багато працював для оздоблення і реставрації церков Буковини взагалі (зокрема у Чагорі, що нині вріс у кордони міста Чернівці). Е. Бучевскі був організатором першого на Буковині музею релігійного мистецтва та заснував у Чернівцях першу художню школу (для панянок), яку закінчила Августа Кохановська [1, с. 44]. Рішуче змінивши принципи чернівецького церковного малярства, Е. Бучевскі водночас репрезентує весь діапазон звичайного європейського митецького пошуку ХІХ століття: окрім церковного живопису, він охоче розробляв історичні теми («Вакханалія», «Вакханка», «Смерть Клеопатри»); писав картини на сюжети літературної класики («Офелія»,  «Данте на засланні»); віддав щедру данину реалізму («Засмучений пастух», «Колядники», «Портрет старого», «Дівчина з букетом», «Мала квітарка», «Циганча»). У картинах Е. Бучевскі виразно читається часом прихильність до пропаганди румунської національної ідеї. Це й жанрові полотна «Прокинься, румуне!» та «Дойна», й знаменита серія портретів румунських політичних та культурних діячів – Дософтея, Т. Бендели, І. Порумбеску, С. Мораріу, Г. Грекула, Т. Блажевича – для Червоної зали Митрополичої Резиденції. І тому підстави іменувати його «українським» митцем [2] усе ж таки досить формальні. Е. Бучевскі є, безумовно, органічно румунським митцем, який отримав добру академічну освіту й спробував, як це робилося тоді у всій Східній Європі, екстраполювати принципи академічного класицистичного живопису в дідину церковного візантійського канону, паралельно розвиваючи історичний та жанровий живопис в дусі романтизованої й, почасти, реалістичної естетики. Це типовий «художник межі», який працював в епоху еклектики й сильно відчував її вплив.
Августа Кохановска (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) – український і польський живописець, учениця  Е. Бучевскі, закінчила також Віденську Академію мистецтв. Протягом 1885–1920  рр. жила у Чернівцях, звідси пребралася до м. Торунь (Польща). Мистецтво А. Кохановскої складається під впливом О. Кобилянської, з якою художниця тривалий час дружила; це виразно читається в ілюстраціях до творів Кобилянської «Природа», «Битва», «Некультурна», «В неділю рано зілля копала». А. Кохановська ілюструвала також твори І. Нечуя-Левицького та І. Франка. Неповторним історичним свідоцтвом епохи є такі її твори, як «Автопортрет», «Портрет О. Кобилянської» та ін. А. Кохановска виявляла велику цікавість до строкатої етнографії краю («Писанки в Буковині та Галичині», «Румунські селянські будинки на Буковині») [1, с. 138]. На будинку, де жила художниця, встановлено меморіальну дошку.
Можна з упевненістю відзначити, що ці два митця водночас і активно заглиблюються у власні в народно-національні корені, і виразно репрезентують мультикультуралістичну атмосферу старих Чернівців
 
Література:
1.Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: Словник-довідник / Микола Артемович Богайчук. – Чернівці: Букрек, 2005. – 312 с.
2.Гусар Ю. 3 березня народився український живописець Епамінондас Бучевський (1843–1891) / Юхим Гусар // Вечірні Чернівці. – 2007. –22 лютого (№ 8). – С. 6.
3.Павлов А. Многомерность провинциализма /Александр Павлов // Топос. Литературно-философский журнал. –19. 08. 2003. – С. 4.
Категория: Философские науки | Добавил: Иван155 (17.05.2013)
Просмотров: 682 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 1
1  
Дмитро Дмитрович, Ваша праця читається на одному подиху! Для мене культура і мистецтво Буковина є чимось абсолютно неймовірним. І як може бути інакше, якщо саме місто пронизане творчістю. Малярство і Чернівці - це тема не однієї дисертації, є, що досліджувати, аналізувати. Зараз робляться досить в певні кроки і тут важливо все врахувати: національні мотиви та вплив мистецтва Австро-Угорської імперії.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]