Журналистика - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Журналистика
Порушення правил ведення полеміки у засобах масової інформації як засіб маніпуляції свідомістю аудиторії (на прикладі полеміки на телебаченні)
 
Автор: Лігус Яна Володимирівна, аспірант, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
 
Полеміка вже давно стала невід’ємною частиною українського масово-комунікативного простору. Полеміка у засобах масової інформації має свою специфіку: окрім доказу своєї правоти вона має ще одну мету -  залучити на свій бік у суперечці якомога більшу аудиторію, сформувати відповідним чином суспільну думку [3]. Ця обставина викликає основну проблему полеміки у ЗМІ – проблема маніпулювання свідомістю аудиторії. З цією метою суб’єкти полеміки вдаються до порушення норм ведення полемічного діалогу. Тому нам вважається необхідним проаналізувати полеміку у ЗМІ з точки зору відповідності/невідповідності правилам полеміки як різновиду суперечки. Для аналізу було обрано полеміку на ТБ, а саме у політичному ток-шоу «Шустер live» на Інтері, оскільки полемічний діалог на ТБ має найбільший маніпулятивний потенціал.
У якості критеріїв оцінки полемічного діалогу у рамках аналізованої телевізійної передачі використовувались вимоги до суперечки, що представлені у підручниках з риторики, ораторського мистецтва, культури мовлення (Л.О. Введенської, О.А. Івіна, І.А. Стерніна та ін.) [1; 2; 7].
Найголовніша вимога – це відповідність законам формальної логіки.
Перший з них – закон тотожності – вимагає, щоб у виступі дана думка про будь-який предмет чи подію мала певний стійкий зміст, скільки б разів і в якій би формі до неї не повертались [3; 5, 101-107; 6, 144-151; 4]. Порушення цього закону зустрічаються у проаналізованих випусках програми найчастіше. Практично кожний ефір аналізованої передачі відбувається за таким сценарієм: на початку визначається одна головна тема, протягом ефіру вона змінюється декілька разів, при цьому до початкової теми вже не повертаються. Що цікаво, регулярно переходять до обговорення одних і тих самих тем: корупція теперішньої влади, «бездіяльність» уряду та Президента, «заслуги» опозиції, «незаконне» ув’язнення Ю. Тимошенко [4].  Порушення закону тотожності може бути ненавмисним або навмисним. У першому випадку причиною є туманне, нечітке або викривлене уявлення одного зі співбесідників про предмет обговорення. У другому – навмисне викривлення тези або надання їй іншого сенсу. Тут вже йдеться про орієнтацію учасника діалогу на маніпулювання аудиторією.
Другий закон – закон протиріччя – полягає у тому, що два протилежних судження не можуть бути одночасно істинними. Закон протиріччя майже завжди працює одночасно з законом виключеного третього, який говорить про те, що з двох протилежних суджень одне обов’язково є істинним, а інше – обов’язково помилковим; третього не дано [4; 6, 188-203; 5, 108-120]. Помилки, пов’язані з порушенням одного з цих законів, найчастіше  викликають порушення другого. Невідповідність висловлювань учасників полемічного діалогу цим двом законам формальної логіки призводять до того, що зникає послідовність діалогу, таким чином зв’язок між думками розривається і розмірковування учасників полемічного обговорення знецінюються [3, 151].
Останній закон формальної логіки – закон достатньої підстави. Будь-яка думка визнається істинною, якщо вона має достатню підставу [4; 5, 121-128]. З порушенням цього закону логіки пов’язана найбільша кількість помилок. По-перше, це помилки в аргументах, коли у якості аргументів використовуються помилкові судження чи судження, що не є помилковими, але самі вимагають доведення своєї істинності. По-друге, з порушенням цього закону пов’язані помилки у відношенні демонстрації, коли виникають помилкові причинно-наслідкові відношення або коли аргумент, істинний лише при певних умовах, використовується у якості правильного при будь-яких умовах для будь-якої ситуації[4].
Другий аспект правильного ведення полеміки – відповідність етичним нормам. Вивчаючи даний аспект полемічного діалогу, ми спиралися на принципи, які запропонував В.Ф. Олешко [3, 152-154]:
1. Принцип «рівної безпеки» означає неможливість заподіяння моральної шкоди одному з учасників суперечки. Відповідно до цього принципу є неможливими навмисні особисті образи опонентів. Неприйнятними є як відкриті образи (некоректні або навіть лайливі вислови, непристойні жести у бік співбесідників і т.п.), так і непрямі (жестикуляція, вираз обличчя, інтонація та ін.) [1, 433-437].
2. Принцип «рівноправної співпраці» у реальній практиці проявляється у неможливості використання повчального тону у висловах. Така інтонація у більшості випадків присутня у висловах, звернених до аудиторії (типу «Подивіться, кому ви аплодуєте!», «Ви повинні проявляти громадянську активність» і т.п.), тому тут йдеться мова про пряму маніпуляцію реципієнтами. Цей принцип полягає ще й у тому, що неприпустимо вимагати, щоб певну точку зору одного з учасників інші визнавали правильною лише на підставі його впевненості у її переконливості.
3. Принцип «децентричної направленості» вимагає розумного співвідношення конструктивних і деструктивних компонентів. У ідеальному варіанті полемічного діалогу деструктив має бути відсутній взагалі, але, зважаючи на людський фактор, невелика частка деструктивних компонентів присутня завжди, а отже на практиці цей принцип не виконується.
4. Принцип «адекватності» вимагає, щоб семантичний об’єм сприйнятого дорівнював об’єму сказаного. Не можна, по-перше, викривляти думки опонентів, перебільшувати негативні наслідки їх реальних чи можливих дій, по-друге, перебільшувати свої досягнення у будь-чому, по-третє, протягом полемічного діалогу змінювати свою думку, відмовлятися від початкових тез [1, 430-431]. Порушення цього принципу у реальній практиці діяльності ЗМІ можуть свідчити про егоїстичну направленість полемічного діалогу, про переважання у його висновках ситуативних факторів, а також з великою часткою ймовірності можна говорити про низький рівень культури учасників полеміки.
Крім того порушенням етики ведення суперечки є використання некоректних прийомів у полеміці. Серед них є як жорсткі (механічні), так і «тонкі» (психологічні) прийоми. До першої групи можемо віднести, наприклад, прийом, коли опоненту не дають можливості говорити. Гранично грубим прийомом є використання насилля, як психологічного, так і фізичного. До психологічних прийомів в першу чергу відноситься висловлення помилкових або недоказаних аргументів з використанням зворотів типу «всім відомо», «давно встановлено», «ніхто не буде заперечувати» і т.п. Ще одним «тонким» прийомом вважається навмисне заплутування опонента. З цією метою порушують закони логіки, швидко змінюють одну тезу іншою, виражають свої думки у занадто важкій формі. Найбільш дієвим психологічним прийомом є навмисне виведення співбесідника зі стану рівноваги, тобто банальна провокація.
Існує ще одна вимога до полеміки, яку висувають дослідники. Вона полягає у тому, що полемічний діалог повинен мати чітко виражений початок і чітко виражене завершення [7, 72-75]. Зазвичай початок полемічного діалогу в аналізованій програмі є чітко вираженим (ведучій-модератор зазначає тему обговорення, представляє учасників). Закінчуються ефіри завжди без жодних підсумувань та висновків. Головною причиною цього, мабуть, є трансляція передачі у прямому ефірі, що має жорсткі часові межі, але ведучій-модератор повинен керувати перебігом діалогу та за необхідності корегувати його. Якщо наприкінці ефіру опоненти не дійшли згоди і жоден з них не виявився переможцем у полеміці, то в такому випадку мета ведучого – підсумувати те, що було сказане протягом передачі та наштовхнути аудиторію на певні висновки. У аналізованій програмі цього не відбувається. В результаті основне завдання полемічного діалогу – висновки з певної обговорюваної теми, за допомогою яких учасники полемічного діалогу могли б залучити на свій бік аудиторію, – не виконується.
Підсумувавши вище сказане, можемо припустити, що у аналізованому політичному ток-шоу, по суті, сама полеміка зводиться нанівець, адже метою суперечки стає сама суперечка та маніпуляція свідомістю реципієнтів, а не досягнення якогось консенсусу чи вирішення важливих питань.
 
Література:
1. Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Риторика и культура речи. – Ростов-на-Дону, 2004. 2. Ивин А.А. Риторика: искусство убеждать: Учебное пособие. – М., 2002. 3. Олешко В.Ф. Психология журналистики. Учебное пособие. – СПб., 2006. 4. Русский язык и культура речи / под ред. проф. В.И. Максимова. – М., 2001. 5. Свинцов В.И. Логика: Учебник для вузов. – М., 1995. 6. Свинцов В.И. Смысловой анализ и обработка текста. – М., 1979.   7. Стернин И.А. Практическая риторика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М., 2003.
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (16.10.2013)
Просмотров: 999 | Комментарии: 3 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 3
3  
Спасибо за комментарии. Мы  хотели показать то, о чем вы говорите: полемики как таковой в указанном политическом ток-шоу нет, участники дискуссии только создают видимость спора. На самом деле основной целью таких "обсуждений" является отвлечение внимания аудитории от по-настоящему важных проблем.

2  
Погоджуюся з думкою Basalay –у шоу “Шустер live» давно, м'яко кажучи, порушуються правила ведення полеміки. Це особливо стосується представників правлячої партії  і «лідером» серед них я б назвала пані Ганну Герман.  З неї можна «брати приклад» - як НЕ вести полеміку та  доказувати свою правоту, не зважаючи на зміст запитання.

1  
Указанное Ток-шоу давно превратилось в место для политической показухи, хотя изначально шоу было действительно качественным, интересным. Теперь политики его используют для своей поддержки, в виде лишней рекламы, заведомо уходя от важных вопросов в эфире. Как таковой полемики в шоу не существует: ведущий зачастую на одной из сторон, оппоненты друг друга перебивают и отвечают совершенно не по тема заданного вопроса.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]