Украинская литература - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Четверг, 15.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки
Украинская литература
Образ Каїна в художній літературі: особливості інтерпретації
 
Автор: Телюкова Тетяна Володимирівна студентка І курсу, ОКР «Магістр» Філологічного факультету Донецького національного університету
 
Біблія відіграла важливу роль у розвитку світової літератури. Протягом століть українські  письменники засвоювали зі Святого Письма вироблені жанрові і стилістичні форми, плідно використовували сюжети, запозичували образи, проймалися поетичним духом першотвору. Інтерпретація біблійних образів, мотивів – важлива тенденція в українській літературі XIX ст.
Проблема вивчення, осмислення та інтерпретації біблійних мотивів, сюжетів та образів в українській літературі  XIX ст. постала в центрі наукових зацікавлень багатьох дослідників, зокрема В.Антофійчука, І.Бетко, А.Нямцу, В.Сулими та ін. Та все ж дослідження трансформації біблійної міфології у художньому тексті українських митців цієї доби потребує більш детального аналізу. Вважаємо актуальним питання функціонування біблійного матеріалу в українській літературі загалом, так як до цього в полі зору дослідників перебувала проблема трансформації євангельських образів у літературі, тоді як тема функціонування деяких старозавітних образів і  мотивів досі є не  вивченою. У цьому ракурсі цікавим є старозавітній образ Каїна, до рецепції якого зверталися митці різних народів та епох. Об’єктом нашого дослідження стали поетичні твори М. Костомарова, Дж. Байрона та І. Франка, в яких творчо інтерпретується образ Каїна.
Каїн і Авель – персонажі Старого Заповіту. Сюжет  про Каїна та Авеля вміщено в першу книгу з п’ятикнижжя Моїсеєва  – Книгу Буття.  Можна виокремити дві тенденції осмислення цієї проблеми в літературі. Одна має ком­пілятивний характер, не відступає від канонічного тексту, інтерпретує його, не відхиляючись від оригіналь­ного джерела; друга – дала найрізноманітніший розвій образів у літературі та фольклорі, вбираючи у себе від­гомін найменших порухів людської душі.
Символічні градації образу Каїна такі: 1) братовбивця; 2) перший вбивця; 3) згубець невинної душі; 4) проклятий.
Цей образ стає першим у ланцюгу найбільших грішників: Каїн – Ірод – Юда. Три символічні фігури єднає мотив братовбивства, адже Ірод і Юда спричинилися до пролиття крові представників свого народу.
У біблійній легенді образ Каїна є негативним, вчинок його гостро засуджується, так як іде в розріз із заповідями Божими. Його злочинне діяння стало «архетипом» усіх наступних убивств в історії людства. Каїн був вигнаний із дому і приречений на спокуту свого гріха через поневіряння протягом усього життя.
У різні часи біблійна оповідь про Каїна й Авеля привертала увагу митців, давала письменникам неабиякий простір для уяви і роздумів, постановки широких морально, філософсько-етичних проблем.
Микола Костомаров  посів значне місце в українькому культурному контексті. Писав поетичні, драматичні, прозові твори. «Код» Біблії – вагомий компонент поетичного світу митця. Біблійний компонент наявний у таких поетичних творах М. Костомарова,  як «Зірочка», «Великодня ніч», «Діти слави», «На добраніч» , «Брат з сестрою», «Співець Митуса», циклі «Єврейські співанки».
Поезія «Місяць» була написана у Харківський період творчості, включена до збірки «Вітка» (1840). Письменник у вірші творчо інтерпретує і переосмислює легенду про Каїна і Авеля.
Початок вірша М. Костомарова  містить біблійний сюжетний компонент:
З  тій  пори,  як  перший  злодій
Каїн  Авеля  забив
І  упершу  землю  кров'ю
Чоловічою  змочив [5;72]
Далі ж письменник вдається до авторського домислу – «свідками» злочину стають вітер і місяць. Тут спостерігаємо персоніфікацію природних явищ. Авторська інтерпретація подальших подій відрізняється від біблійної. У поезії М. Костомарова Бог наказує місяцю взяти на себе «шкоди слід» як нагадування для подальших поколінь про страшний гріх  Каїна. Цей елемент зустрічається у фольклорних інтерпретаціях біблійного джерела.
Образ  Каїна у цій поезії поєднує риси християнські і фольклорні. М. Костомаров засуджує в образі Каїна усіх убивць, і захищає усіх невинно убієнних «святих» душ. Бог за гріх цей насилає прокляття.
Отже, продуктивною у творчості М.Костомарова виявилася фольклорна версія Каїнової міфологеми, де  фольклорний варіант каїнівського сюжету, пов’язаний з лунарними міфами, став основою для вірша М.Костомарова під назвою «Місяць».
Варіанти переосмислення біблійної історії про Каїна та Авеля знаходять своє відображення і в текстах зарубіжної літератури. У поетичному світі Дж. Байрона вагоме місце посідає біблійний компонент. Святе Письмо стало джерелом таких творів, як «Єврейські мелодії», містерій «Небо і земля» і «Каїн».
Містерія «Каїн» була створена у 1821 році. Герой Байрона зображується в тексті не як первородний братовбивця, а як шукач знань для віднайдення шляху до щастя й добра. Байрон, як зазначає Т. Потніцева у статті «Романтический миф о Каине (Мистерия Байрона «Каин»)», був першим, хто не засудив брато­вбивцю, адже у попередні епохи осуд Каїна був тради­ційним, як знак впливу авторитету церкви» [7; 152].  Каїн у поемі Байрона набуває зовсім інших рис, він радше жертва, заручник істини, але не зумисний вбивця. Романтична пора в англійській літературі зумовила особливе сполучення смислу біблійних сюжетів і дійсності, романтики одними з перших усвідомлюють відносність понять добра і зла, героїзують бунтаря, що повстає проти будь-якого вияву тиранії, насилля над волею інших. Так починається реабілітація Каїна в романтичній свідомості. Каїн  зображується в тексті Байрона не як первородний братовбивця, а як шукач знань для віднайдення шляху до щастя й добра. Брат убиває Авеля у нападі гніву, коли повстав проти Бога і хотів зруйнувати жертовник.
Байрон майже не змінює біблійної основи. У кінці поеми ми бачимо досить близький до тексту переспів Святого Письма; поет лише поглиблює внутрішні протиріччя, що розшарпують Каїнову душу. У Байрона Каїн – «це лінза телескопа, що зриває заві­су небесних таємниць, що ніде не знаходить місця для золотого престолу Всевишнього»[4; 494]. Байронівський Каїн – скептик і аналітик, гордий раціоналіст, що не потребує такого Бога, який створив недосконалий світ,  який допустив існування смерті і прирік своє тво­ріння жити у страху.
Важливу роль у донесенні творчості Байрона до українського читача відіграв І. Франко. Він був одним із перших письменників, що зацікавились особистістю англійського митця. Франко вивчав творчість Дж. Байрона, захоплюючись його особистістю та прагненням пізнати людську духовність. Наслідком такого зацікавлення було те, що І. Франко переклав українською мовою містерію «Каїн» (1879 р.). А у 1888 р. український письменник створив поему «Смерть Каїна», що вийшла  у виданні автора у 1889р. Згодом твір увійшов  до останнього розділу збірки «З вершин і низин», яка була видана 1893 року, розділ мав назву «Легенди».
Інтерес до  біблійних образів і мотивів – вагома складова поетичного доробку І. Франка. Новозавітний компонент наявний у віршах «Христос і хрест», «Христос, бичами зсічений» , триптисі «Легенда про Пілата». Старозавітнє джерело митець інтерпретує у поемах «Мойсей» , «Смерть Каїна».
Містерію Байрона «Каїн» і легенду Франка «Смерть Каїна» можна було б вважати поетичною цілістю, хоча між ними понад 50 - річна часова відстань. Різниця між цими творами є хіба що в особливостях їхньої віршованої будови. Байронова поетична драма написана білим віршем, а Франкова легенда у формі ліричної поезії. Однак, що стосується ідеї та змісту обидвох розглядуваних творів, то «Смерть Каїна» видається немов закінчення «Каїна» .
Поет перетворює  Каїна, проклятого людиноненависника, на мислителя і шукача істини, руйнуючи таким чином архетип братовбивці. Цікаво, що зважившись на повне переосмислення характеру Каїна, І. Франко залишається вірним біблійній оповіді у багатьох, навіть найдрібніших, деталях.
У Франковій поемі задум Творця окреслено як гу­манний: побачивши рай та дерева знання й життя, Каїн своїм мудрим серцем зрозумів намір Бога. Але видіння раю вимагало високої плати, ще більших зусиль і мук, ніж Каїн їх зазнав.
Отже, Каїн постає у поемі сильним і вольовим, гото­вим віддати останній подих за відкриття завіси, що веде до істини. Але Бог, як розумний і мудрий опікун свого творіння, оберігає людину від таїни, якої її розум ще не готовий пізнати. Та лише перед очима Каїна відкри­вається справжнє обличчя істини, він усвідомлює справ­жню вартість і недосяжність плодів знання й життя. Лише скуштувавши плодів життя, людина розуміє справжню вартість знання. Франків Каїн не доніс істини до людей. Суворий Бог надто пильно її оберігає.
За Біблією, Каїна було покарано також тим, що земля перестала родити для нього. У І. Франка це передається через символ пустелі, в якій поневіряється герой. Святе Письмо змальовує Каїна затятим грішником, який відкинув Божу пропозицію виправитися [1М. 4:6-7], І. Франко – людиною роздвоєної душі, що дозволило створити загострено драматичний і несподіваний у своєму розвитку характер.
Образ  Каїна – предмет численних інтерпре­тацій. Проблема каїнізму – багатогран­на й суперечлива, тому кожне нове покоління висвітлює якийсь один ракурс, привносить своє розуміння і трактування. Проаналізувавши три художні версії образу Каїна, ми прийшли до висновку, що спектр інтерпретацій цоього персонажа багатоманітний: від проклятого злочинця, братовбивці, до мислителя і шукача істини.
 
Література:
1.Антофійчук В. Євангельські образи в українській літературі ХХ століття: Монографія. — Чернівці: Рута, 2000. — 335 с.
2.Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії XIX – початку XX століття (монографічне дослідження) / Wyzsza Szkola Pedagogiczna im. Tadeusza Kotarbinskiego; НАН України; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Zielona Gora; Kijow, 1999. – 160 с.
3. Бородінова М. Біблійні образи, мотиви у поезії М. Костомарова. // Актуальні проблеми української літератури і фольклору: Наук. зб. – Випуск 11. – Донецьк: ДонНу, 2007. – 168с.
4. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст : Франківський період / О.С. Забужко. − К. : Факт, 1993. − 156 с.
5.Костомаров М. Твори : В 2 т. Т. 2 : [Поезії. Драми. Оповідання] К.: Дніпро, 1990. Упор. авт. передм. і прим. В. Смілянська. -  538с.
6.Павличко С. Зарубiжна лiтература : Дослiдж. та критич. ст. / Соломiя Павличко ; Передм. Д. Наливайка. - К. : Вид-во С. Павличко "Основи", 2001. - 559 с.
7. Потницева Т. Романтический миф о Каине (Мистерия Байрона "Каин") // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Вип. 1. – Чернівці. Рута, 2000. – С.152–156.
8. Сулима В. Біблія і українська література : Навч. посібник. – К. : Освіта, 1998. – 400 с.
Категория: Филологические науки | Добавил: Иван155 (16.05.2013)
Просмотров: 1879 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]