Переводоведение - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 05.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Переводоведение

Прагматика перекладу

Автор: Білка Наталія, студентка, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Здійснення прагматичного впливу на одержувача інформації, на думку російського науковця Л. С. Бардухарова, – це найважливіша частина будь-якої комунікації, в тому числі і міжмовної. «Встановлення необхідного прагматичного відношення рецептора перекладу до переданого повідомлення у значній мірі залежить від вибору перекладачем мовних засобів при створенні їм тексту перекладу. Вплив на хід і результат перекладацького процесу, необхідність відтворити прагматичний потенціал оригіналу і прагнення забезпечити бажаний вплив на рецептора перекладу називається прагматичним аспектом чи прагматикою перекладу» [1, с. 210].

Прагматика перекладу включає такі основні складники, як «прагматичне значення», «прагматична адаптація», «прагматичне відношення», «прагматичний потенціал тексту», «фонові знання», «отримувач» початкового тексту і мови перекладу. Усі ці поняття реалізуються при функціонуванні мови – у комунікативному ланцюгу «відправник-текст-одержувач». Прагматичний рівень, який включає комунікативну інтенцію, комунікативний ефект, установку на одержувача, керує іншими рівнями і є невід’ємною частиною еквівалентності.

Відомий німецький лінгвіст та теоретик А. Нойберт вважає важливим виділити у процесі перекладу етапи створення тексту певного типу. Перекладач має справу з текстом оригіналу і створює текст перекладу. Різним прагматичним типам комунікації відповідають різні тексти і різноманітні способи перекладу текстів. Прагматична типологія текстів визначає особливості мовного оформлення перекладу. Прагматична націленість тексту може проявлятися як у тексті в цілому, ступінь націленості і маркованості прагматично насичених елементів залежить як від цільової установки автора, так і від особливостей тексту [4, с. 186].

На формування і розвиток прагматики перекладу, а зокрема прагматичного аспекту художньої літератури, вплинули загальна теорія мовної комунікації, теорія комунікативного впливу, скопос-теорія та теорія мовленнєвих актів. На відміну від лінгвістичних теорій перекладу, які основною категорією перекладу вважають еквівалентність, головне правило скопос-теорії: переклад залежить від цілей [3, с. 60]. Скопос-теорія виходить з того, що переклад – це перш за все вид практичної діяльності, а успіх будь-якої діяльності визначається тим, якою мірою вона досягає поставлених цілей. Тому критерієм успішності  перекладача виступає досягнення ним цілі комунікації, яку задає автор оригіналу.

Таким чином, процес перекладу залежить від ієрархічно-встановлених цілей (скопосів), які впливають на те, що повинно залишитись і чим можна знехтувати у перекладі [5, с. 183]. При цьому, за скопос-теорією, переклад повинний здійснювати рівноцінний оригіналу вплив на цільову аудиторію [2, с. 93]. Незважаючи на те, що вразливим місцем скопос-теорії, як зазначає український вчений Є. О. Овсяннікова, є відсутність межі між фактами перекладу і прагматичною адаптацією, цінними для художнього перекладу є міркування про ієрархію скопосів, якими керується перекладач, застосовуючи трансформації з метою досягнення рівноцінного комунікативного ефекту [5, с. 61].

Однією з теоретичних передумов прагматичного аспекту художнього перекладу можна вважати і загальну теорію мовної комунікації. В основі цієї теорії лежить принцип релевантності, що передбачає досягнення максимальної користі з використанням мінімуму зусиль. Переклад пов'язаний з принципом релевантності наступним чином: задумана інтерпретація перекладу повинна нагадувати оригінал у такому відношенні, що зробить її адекватно релевантною аудиторії, а отже, забезпечить адекватний комунікативний ефект. Таким чином, переклад повинен бути таким, щоб він продукував задуману інтерпретацію, не змушуючи при цьому тривалий час обмірковувати інформацію [6, с. 182].

Отже, кожний текст характеризується певними прагматичними параметрами, які чинять серйозний вплив на його смислову структуру і архітектоніку і вимагають адекватної передачі в ПМ. У загальному вигляді до прагматичних параметрів тексту відносяться всі його елементи, в яких в тій або іншій знаковій формі зафіксовані стосунки між самим текстом і суб'єктами комунікації: автором і адресатом.

 

Література:

  1. Бархударов Л. С. Язык и перевод/ Л. С. Бархударов. – М., 1975. – 240 с.
  2. Еко У. Сказать почти тоже самое. Опыты о переводе/ У. Эко. – Львов: Симпозиум, 2006. – 574 с.
  3. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение/ В. Н. Комиссаров. – М., 2002. – 424 с.
  4. Нойберт А. Прагматические аспекты перевода // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике / А. Нойберт. – М.,1978. – 185-202с.
  5. Овсянникова Е. В. Скопос-теорія Ганса Вермеера // Матеріали V Міжвузівської конференції молодих учених (29 – 31 січня 2007 р.)/ Е. В. Овсянникова. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – с. 60-61.
  6. Семиотика: Антология/ сост. Ю. С. Степанов. – М.: Академический Проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – 702 с.
Категория: Филологические науки | Добавил: Иван155 (22.04.2014)
Просмотров: 711 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]