Переводоведение - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Вторник, 06.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Переводоведение
Проблема редагування перекладів: сучасний стан і перспективи вирішення
 
Автор: Миронюк Ніна Пилипівна, кандидат філологічних наук, Класичний приватний університет (м. Запоріжжя)
 
На сьогодні проблема редагування перекладу є досить актуальною і не до кінця вирішеною. В останнє десятиріччя з’явилось чимало невідредагованих  текстів перекладів, а це само собою засвідчує потребу у підготовці редакторів у цій сфері.
У попередньому сторіччі вихід перекладу у світ вирішував літературний редактор видавництва. Тоді редактором міг бути як висококваліфікований перекладач, які добре знав проблеми перекладу, і бездоганно володів не тільки мовою оригіналу, а й українською мовою – мовою, якою переклад і здійснювався. Такими були теоретики і практики перекладу, геніальні особистості – М. Рильський, Г. Кочур, М. Лукаш, Р. Доценко, М. Москаленко та ін.
Натепер по суті кожне видавництво має як головного редактора, так і просто редакторів, прізвища яких зазначені в кінці опублікованого перекладу. Але, на жаль, схоже на те, що прізвища стоять, а редакторська робота не виконана. (Наприклад: КоельоПауло. Алхімік. Перекладач В. Триліс. – К.: Софія, 2005)
Отже, проблема редагування перекладу на часі. Деякі вчені в галузі редагування саме такої літератури цілком логічно вважають, що цю роботу має виконувати редактор. Інші доводять, що редагувати текст перекладу має не просто редактор, а редактор, який добре знає мову, з якої здійснено переклад, і звичайно, мову перекладу.
На нашу думку, істина лежить посередині. Звичайно ж, добре, коли редактор володіє вихідною мовою і мовою перекладу. Але його місія, все-таки інша: твір перекладу має сприйматися як явище рідної культури, і, отже, текст перекладу має бути відредагований за законами редагування, тобто має базуватись на загальних засадах редагування, визначених теоретиками окремої дисципліни – «Редагування». З цього приводу добре висловилась Нора Галь: «Редактор має підправити місця, де схибив перекладач». Ніхто не заперечує думки про те, що було б непогано, якби редактор знав перекладацькі методи відтворення «важких» моментів. Проте все-таки мета редактора – насамперед проаналізувати текст, враховуючи засади сучасного редагування, «забути» про «легкі» і «важкі» моменти, з якими стикався перекладач, а сприймати текст перекладу як суцільний текст із своєю основною віссю, як культурне явище свого народу. Тобто, якщо у перекладі забезпечені основні принципи редагування (логічний, структурний, інформаційний, етичний, естетичний, лінгвістичний) – то редактор виконав свою редакторську роботу. Вважаємо, що редактор в такому разі має «забути» на певний час з якої мови здійснено переклад.
Погляди деяких учених-теоретиків щодо редагування текстів перекладу викликають певні сумніви, оскільки вони аналізують недогляди перекладача щодо відтворення того чи іншого слова, фразеологізму, пропонують варіанти вдалого, на їх думку, перекладу. Тобто вони роблять зауваження перекладознавчого, а не редакторського підходу. Треба все-таки пам’ятати, що методи, способи, засоби перекладу – це явище науки «Теорія і практика перекладу», а редагування – науки «Редагування». Відповідно слід чітко розрізняти методи перекладознавства і методи редагування. У зв’язку з цим бажано готувати у вишах таких фахівців: редактор художнього перекладу і редактор перекладу різностильових текстів. Тому і рекомендації щодо редагування художніх перекладацьких текстів (творів) має підготувати літературний редактор, як фахівець широкого профілю. Саме за таких умов не могли б з’явитися в українській культурі деякі недолугі переклади творів ПаулоКоельо, Дж. ТвелфаГоукса, Раймонда Коурі та інших популярних авторів.
Таким чином, редагування як явище культури і як предмет на сьогодні перебуває в стані становлення і переклад будь-якого тексту слід сприймати як явище української культури, як український текст, що потребує насамперед глибокого аналізу, починаючи з визначення стилю (з доказами), виокремлення домінанти, аналізу лексики (за всіма параметрами), фонетико-орфоепічних особливостей, особливостей словотворення, виразних граматичних ознак (частиномовних і синтаксичних) і т.п.
І лише тоді, маючи перед соболю «картину» тексту редактор починає виправлення, враховуючи усі засади: логічну, інформаційну, структурну, етичну, естетичну, лінгвістичну. І лише тоді рука редактора «необроблений камінець» вишуканою прикрасою і цей твір залюбки буде сприймати вдячний читач.
Отже, чітке визначення мети і завдань предмета «Основи літературного редагування перекладу» можливе за таких умов:
1)   глибокого дослідження редакторської практики в галузі перекладу;
2)   аналізу засад журналістської теорії і практики у сфері редагування;
3)   проведення конференцій та круглих столів, які б порушували як теоретичні, так і практичні питання з редагування текстів перекладу різних стилів.
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (13.11.2012)
Просмотров: 560 | Рейтинг: 3.7/3
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]