Общее языкознание - Филологические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции - Академия наук
Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 04.12.2016
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Общее языкознание

Порівняльна типологія інтеграції словосполучень у мовах: українській, англійській та іспанській

Автор: Шалдаісова Ганна Володимирівна, аспірант кафедри загального мовознавства, Луганській національний університет ім. Т.Г. Шевченка

 

Пік вивчення словосполучення припадає на середину ХХ ст. (праці О. С.Ахманової, В. В.Виноградова, О. С.Мельничука, М. М.Прокоповича, О. С.Скоблікової, В. П.Сухотіна, Г. М.Удовиченка, В. Н.Ярцевої та ін.). Проте, на нашу думку, питання словосполучення є одним з найбільш суперечливих і таких, що потребують глибокого вивчення. У статті інтеграція словосполучення у складне слово розглядається як мовна універсалія, що потребує порівняльно-типологічного аналізу, який до цього часу не проводився.

Актуальність дослідження полягає в тому, що вивчення процесу інтеграції словосполучення у складне слово має суттєве значення для різних галузей лінгвістики - лексикології, синтаксису, порівняльної типології, контрастивної лінгвістики, лексикографії.

Редукція висловлювання, різновидом якої є інтеграція словосполучення у складне слово, притаманна в тій чи іншій мірі всім індоєвропейським мовам. Вже в давніх мовах цієї сім’ї зустрічаються складні слова, утворені шляхом такої інтеграції. До них належать:

- слова, в яких перша частина має певну відмінкову форму, наприклад, санскр. vastos-patih “бог двору, домівки, лат. postri-die “наступного дня”;

- слова з першим компонентом прикметником / також займенником, числівником/: санскр. sapta-rsayah “сім мудреців”, /Великий Віз/, давньо-верхнім. junc-frouwa “молода пані”, гот. ala-mans “усі люди”;

- слова з першим компонентом дієслівною /дієприкметниковою/ основою: санскр. vidad-vasuh “той, що знаходить добро”, слов. въ-гласъ “той, хто знає” /букв. “той, хто знає голос”/.

Інтеграція словосполучення у складне слово поряд з його лексикалізацією є характерною для сучасних германських мов / пор. aнгл. railroad [2; 192] .

У фризькій мові, близькоспорідненій з англійською, до моделей словоскладення шляхом інтеграції словосполучення слід віднести: копулятивну модель із сполучником en / molke-en-wetter “молоко з водою” /, підрядні моделі N + N /skoalbern “учень” /, A+ N /hegeskoalle “університет”/, Num. + N /twastriid “ нерішучість”/ та деякі інші менш частотні [ 3 ; 159-161 ] .

Аналітична структура сучасних романських мов сприяє продуктивності процесу інтеграції складених номінативних комплексів. У флективній латинській мові складні іменники та прикметники були рідкісним явищем, однак у пізній латині інтенсивно проходив процес утворення складних прислівників і прийменників шляхом інтеграції словосполучення, який завершився в сучасних романських мовах : de mane - domani; ab ante - avanti; de post -dopo і т. п.

У сучасній іспанській мові інтеграція словосполучення є одним з продуктивних засобів словоскладання. На наш погляд, до словостягнень, тобто частково інтегрованих словосполучень, треба відносити іспанські номінативні комплексні моделі типу “іменник-прийменник-іменник”, наприклад, oficina de correos “поштамт”, tarjeta de visita “візитна картка”, mesa de noche “нічний столик”.

Іншими шляхами відбувається редукція висловлення у слов‘янських, зокрема  в українській мові, де інтеграція словосполучення у складне слово / типу укр. вбік, благодіяти, високоосвічений, швидкоріжучий, вельмишановний, перекотиполе та ін. / - явище не настільки розповсюджене, як у германських і романських мовах, та представлене незначною кількістю структурних моделей.

У слов’янських мовах процесу інтеграції словосполучення у складне слово перешкоджає морфологічна роздільнооформленість компонентів складених номінативних комплексів :.укр. зубна паста – зубної  пасти, червоне вино – червоного вина, і т.п.

В українській мові найбільш типовим випадком інтеграції словосполучення у складне слово є модель складного прикметника з першим компонентом прислівником : легкозрозумілий, легкопоранений, слаборозвинутий, широкодоступний, малопомітний, малорухливий і т.п.

У слов’янських мовах широко використовується модель складних слів, що утворюються з двох компонентів-іменників. На відміну від германської моделі N + N / наприклад, англ. football, cupboard, inkpot та ін./, що бере початок від словосполучення з атрибутивним зв’язком, модель N + N слов‘янських мов походить від аппозитивного словосполучення. Для складних слів цієї моделі є характерною морфологічна цільнооформленість, тобто їх перший компонент не відмінюється : укр. генерал-лейтенант. Такі складні слова потрібно відрізняти від аппозитивних словосполучень моделі N + N, які позбавлені морфологічної цільнооформленості / обидва компоненти відмінюються / : укр. місто Київ і т.п.

Проміжним, перехідним типом є словостягнення моделі N + N. Їх морфологічна цільнооформленість є нестійкою, перший компонент може іноді відмінюватися, наприклад: вагон-ресторан, член-кореспондент та ін.

На думку Т.М. Молошної, інтеграції аппозитивних словосполучень у складні слова сприяють такі чинники:

- Належність компонентів до різних родів, різнотипність відмінкових закінчень і прагнення подолати цю різнотипність : плащ-палатка -  плаща-палатки - плащ-палатки.

- Належність першого компонента до іменників середнього роду із закінченням у наз. відмінку однини -о /-е /, яке збігається за формою зі сполучними морфемами -о-, -е- в складних словах : чудо-птиця і тепловоз.

- Іншомовність першого компонента : дизель-мотор, блок-механізм, альфа-промені та ін.

- “Затемнення” лексичного значення компонентів, наприклад, трин-трава.

- Тривале і часте сумісне вживання компонентів : генерал-майор та ін. [ 4 ; 41-42].

У сучасних слов’янських мовах інтеграції у складні слова можуть підлягати також фразеологізми, наприклад, слов. prepanajana “Боже мій”, chvalabohu “слaва Богу”, bohukristuprisaham “клянуся Богом”, naverimboha “на щастя”, “навмання” і т.п.

З огляду на все вищезазначене ми можемо зробити такі висновки: порівняльно-типологічне дослідження інтеграції словосполучення має поєднувати два способи побудови типологічної класифікації кінцевих продуктів цього процесу - аксіоматичний і конструктивний. Класифікація складених номінативних комплексів у межах фрагментарної типології повинна проводитись з урахуванням діалектичної єдності колігації та колокації, а також соціолінгвістичної зумовленості комплексів, що інтегруються, і функціональних стилів їх вжитку. Виключно важливим є також встановлення універсальних та окремих чинників, як таких, що сприяють, так і таких, що перешкоджають процесу інтеграції у мовах, які досліджуються.

 

Література:

1. Аракин В.Д. Сопоставительная типология скандинавских языков. - М. : Высш. Школа, 1984. - 136 с.

2. Девкин В.Д. Немецкая разговорная речь : Синтаксис и лексика. - М.: Междунар. Отношения, 1979. - 254 с.

3. Жлуктенко Ю.А., Двухжилов А.В. Фризский язык. - К.: Наук.думка, 1984. – 200 с.

4. Молошная Т.Н. Субстантивные словосочетания в славянских языках. - М. : Наука, 1975. - 238 с.

Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (02.07.2015)
Просмотров: 358 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]