Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Пятница, 28.07.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки

Общее языкознание

До проблеми дослідження «шляху етимона» концепту GOTT у німецькій мові

Автор: Сергієнко Ганна, студентка, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Дослідження ознак і виявлення властивостей фрагментів картин світу в різних мовах – одна з цілей концептуальних досліджень. Основоположною закономірністю, що характеризує мову, є здатність зберігати і передавати те, що століттями закріплювалося у вигляді крилатих слів, усталених виразів, синтаксичних конструкцій. Розгляд скарбниці народних звичаїв, повсякденних уявлень, буденних сприймань, завжди зіштовхує дослідника з релігійними нашаруваннями, що в них віддзеркалились. Сучасні гуманітарні дослідження легко пояснюють цей факт особливостями розвитку людства, переходами від однієї соціальної формації до іншої, завоюваннями, переселеннями тощо.

Дослідження, тези якого пропонуються було присвячене аналізу етимології лексеми «Gott» у німецькій мові. Численні спроби пов’язати германське «guða-» з паралельними утвореннями у інших індогерманських мовах, тобто віднайти його індогерманський корінь, досі не дали задовільних результатів. Першими проблемою зайнялись німецькі лінгвісти Людвиг Віммер і Зігмунд Файст. Герман Остгоф («Forschungen im Gebiete der indogermanischen nominalen Stammbildung», 1875–1876), Адальберт Беценбергер («Beiträge zur Kunde der Indogermanischen Sprachen», 1877-1906) та інші науковці розглядали це слово як частку, що формує дієприкметник. Вони пов’язували його з індогерманським коренем «ĝhau-» (кликати) і з дієприкметником «ĝhu-to-» (покликаний), тож індоєвропейське «ĝhu-tó-m» могло позначати істоту, яку викликають, до якої взивають. При цьому показовим є, що галльське «gutuater» (священик) походить від «ghutupətēr» і перекладається дослівно як «батько /майстер закликання (до Бога)». Існує також зв’язок «guða-» у якості позначення того, кому приносять жертви з індогерманським коренем «ĝheu-» (поливати, лити), що має значення приношення жертви шляхом возлиття.

Ближчі до нашого часу дослідження позначення «Бога» у германських мовах й входження германського «guða-» у лексику християн знаходимо у роботах таких лінгвістів як Maurice Cahen (1921), Jan de Vries (1937), Walter Hugo Hermann Baetke (1942) та багатьох інших.

Якщо звернутися до германського «guða-» (за Вільгельмом Шульце це слово має середній рід, тому що позначає людину і звіра, бо вміщує у себе чоловічий і жіночий рід) у якості позначення християнського Бога, то можна побачити, що він зустрічається у мовах усіх германських племен.

Старопівнічне «goð» (guð) характеризується неспецифічним значенням, первісний зміст якого вже майже не простежується з причини його укорінення у загальному слововживанні і особливо через його можливість служити загальною назвою для позначення єдиного божества. Ця можливість є домінуючою серед численних позначень «Бога» у дохристиянські часи у старопівнічній мові, які існували виключно у множині, таких як «regin», «hopt», «bǫnd», «fjǫrg», «véar» і що позначали безособові прояви сили фатуму. Теж саме у старопівнічному tívar, що використовувалося у множині і перекладалося як «божества». Його індогерманський корінь «deiuos» знаходить позагерманське відображення у староірландському «dēváḥ» і латинському «deus». Він зустрічається у однині у якості власної назви вищого Бога неба, пізніше – Бога війни (старопівнічне «Týr», порівняйте з англосаксонським «Tīw» і староверхньонімецьким «Ziu») і поряд з цим як «goð» у однині у якості загальної назви, але тільки у поетичній мові.

Занадто виразний язичницький відтінок стояв на дорозі залучення цього слова до християнської лексики. Щоб зробити язичницьке германське «guða-» придатним для християнських цілей, воно стало вживатися у однині чоловічого роду. Тільки так воно могло позначати християнського Бога і так можна було відмежувати його від раннього значення – найменування язичницьких божеств. Відсутність чоловічого закінчення у називному відмінку у готському «guþ» (у родовому відмінку «gudis»), старопівнічному «god» («guð») дозволяє розпізнати первісний нейтральній стан, так само і у формах множини у готському «guda», англосаксонському «godu» (поряд з більш раннім «godas»), старопівнічному «goр», «guр». Тільки у староверхньонімецькому «got» (множина «gota»), навіть у самих ранніх літературних джерелах, первинний стан більше не може бути розпізнаним у результаті викорінення язичництва з християнської лексики. Після остаточної християнізації півночі, у багатьох регіонах існує давній середній рід слова; у старошведській і старонорвезькій мовах «guðir» утворює множину для позначення язичницьких богів. Ісландська мова зберегла стародавній середній рід при додатковому застосуванні чергування голосного у корені у слові «goð» (середній рід) для позначення язичницьких богів, у той час як слово «guð» (чоловічий рід) позначає християнського Бога.

Отже, огляд лексикографічних джерел різних періодів свідчить, що слово з семантикою «Бог» можна зустріти в усіх германських мовах: староверхньонімецьке «cot», «got», середньоверхньонімецьке «got», середньонижньонімецьке «got», середньонідерландське та нідерландське «god», старосаксонське «god», англосаксонське «god», англійське «god», старофризьке «god», старопівнічне «goр», «guр», датське, шведське й норвезьке «gud», готське «guþ». Тож слідом за французьким філологом Жозефом Жюстом Скалігером («Раздуми про мови європейців», 1599), можна розглядати це слово як характерну ознаку германських мов. [1]

Література:

  1. Deutsches Wörterbuch von Jacob Grimm und Wilhelm Grimm. – Режим доступу : http://germazope.uni-trier.de/Projects/WBB/woerterbuecher/
  2. Indogermanisches Etymologisches Wörterbuch von Julius Pokorny. – Режим доступу : http://www.proto-indo-european.ru/dic-pokorny/index.html
  3. Wörterbuch der Indogermanischen Sprachen von August Fick. – Режим доступу : http://lexicon.ff.cuni.cz
Категория: Филологические науки | Добавил: Иван155 (19.06.2014)
Просмотров: 561 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 1
1  
Тема исследования бездонна. Объём затронутого концепта бескраен, материалы безграничны, связь со множеством концептосфер беспредельна. Исследовательницу ждёт пространный путь со множеством вопросов. Например, как со словом «Бог» связан его полный синоним в клерикальной литературе «Слово»?

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]