Академия наук

Світовий досвід розвитку житлового будівництва

Автор: Ажаман Ірина Анатоліївна, кандидат економічних наук, Одеська державна академія будівництва та архітектури

Актуальність дослідження світового досвіду розвитку житлового будівництва обумовлена його вагомістю, як індикатора ефективності рішень, що приймаються на рівні області та держави в цілому, в напрямку вирішення житлових питань та забезпечення гідних умов життєдіяльності.

В результаті проведених досліджень виявлено високу ступінь державної участі та підтримки у вирішенні житлового питання. Так, в Швеції державна житлова політика розвивається з 30-х років XX ст. Вагомою її складовою є субсидії на будівництво нових житлових споруд. Підтримуються і домашні господарства [1].

В США вирішення житлових питань входить до компетенції Міністерства житлового будування та міського розвитку США (HUD), яке має повноваження надавати малозабезпеченим сім’ям та іншим пільговим категоріям громадян допомогу і кредити на придбання, володіння, продаж, оренду та поліпшення житла. Допомога надається через систему адміністративного управління на оренду житла жителям міст і сільських територій у трьох формах [2]:

- приватне субсидоване житло – передбачає часткову компенсацію власникам житла з метою зменшення величини орендної плати;

- видача ваучерів на покриття частини орендної плати за житло;

- надання пільгового державного житла.

Крім цього Міністерство надає допомогу щодо планування, будівництва житла для пільгових категорій громадян. Пільгові категорії громадян визначаються за сукупним річним доходом (малозабезпечені); також до них відносяться інваліди, громадяни похилого віку, інші категорії, що отримали таке право.

Дослідження світової практики будівництва житла виявило, що державній підтримці підлягає «доступне житло», під яким розуміють можливість придбання житла, його оплати. Будівництво (купівля) доступного житла фінансується за однією з трьох основних схем – американської, китайської, німецької.

Американська система передбачає іпотечне кредитування при активній федеральній підтримці. Держава володіє 90% іпотечних цінних паперів на вторинному ринку нерухомості, що дозволяє їй через систему банківських установ і кредитних союзів видавати кредити на житло терміном 3-30 років під 2,5-8% річних [3]. Ефективність дії такої системи забезпечується розвиненими фондовим ринком та ринковою інфраструктурою, а також страхуванням іпотечних кредитів.

Китайська система іпотеки на початковому етапі базувалася на зобов’язаннях державних підприємств щодо забезпечення своїх співробітників житлом. В подальшому такі зобов’язання трансформувалися в незалежні від держави житлові акціонерні товариства, яким держава передала житловий фонд. Підприємствами ж компенсувалася співробітникам частина витрат на оренду чи придбання житла за ринковими цінами [4].

Німецька модель базується на діяльності будівельних товариств або будівельно-ощадних кас, які володіють житлом до моменту погашення заборгованості за нього покупцем. Такі каси по своїй сутності є товариством взаємного кредиту, яке самостійно або з залученням коштів зовнішніх інвесторів ( модель має відмінності в різних країнах Європи) купує житло та передає його власнику, після повного погашення заборгованості за нього перед товариством (касою). Згідно такої схеми термін накопичення передплати за житло становить 5 років, за які необхідно сформувати суму в 30-40% від вартості житла. Термін кредитування – до 12-18 років, ставка кредитування 3-5% річних. При цьому для пільгових категорій передбачені державні субсидії [5].

Таким чином держава впливає на житлове будівництво через систему законодавчо-нормативних документів, які формують правову базу для розвитку іпотечного довгострокового кредитування за умови прийнятної річної ставки . Крім цього, держава виконує функцію соціального захисту пільгових категорій через систему субсидування.

Узагальнюючи результати дослідження світової практики розвитку житлового будівництва відмітимо активну участь держав світу в вирішенні питань соціального захисту, зокрема забезпечення мешканців житлом.

Література:

1. Рахман И.А. Зарубежный опыт регулирования инвестиционно–строительной деятельности / И.А. Рахман // Экономика строительства. - 2001. - № 6. - С. 45–48.
2. Житло і територіальні громади: оренда / за матеріалами офіційного сайту Міністерства житлового будівництва і міського розвитку США [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
3. Спаських Н.М. Зарубіжний досвід розвитку іпотечного кредитування / Н.М. Спаських // Збірник наукових праць ЧДТУ. – 2008. – №21. – С. 72 – 74.
4. Гаранская И.А. Последствия кризиса субстандартного ипотечного кредитования для мировой экономики / И.А. Гаранская // Экономика Крыма. – 2013. - №1(42). - С. 415 – 418.
5. Косарєва І.П. Проблеми розвитку іпотечного ринку в Україні / І.П. Косарєва, Г.О. Сукрушева, Н.В. Сарматицька //  Вісник НТУ «ХПІ». - 2013. - № 20 (993). – С. 146 - 154.