Академия наук

Теорія «соціальної дії» Т. Парсонса

Автор: Міщенко Катерина Володимирівна, студентка, Національний авіаційний університет, м. Київ

Видатний американський соціолог Т. Парсонс — фундатор досить впливової у світовій соціології структурно-функціональної школи.

Специфіка соціологічної концепції Парсонса полягає в тому, що його теоретична система стосується не тільки соціології, а й усіх соціальних наук. Я вважаю,що його теорія « соціальної дії» відрізняються високим рівнем абстракції та спрямованістю на створення «загальної соціологічної теорії».

Парсонс неодноразово вказував, що його соціальна теорія ґрунтується не на даних емпіричних досліджень, а на логічному узагальненні. Учений був впевнений, що наукова теорія повинна формуватися на усвідомленні соціологом теоретичних засад своєї концепції, що виходять з логіки, а не з практики. Теоретичні засади концепції Парсонса опиралися на праці  Е.Дюркгейма, М. Вебера, В. Парето.

Дещо переробивши і переосмисливши веберівську теорію, Т.Парсонс створив свою теорію соціальної дії. Сама соціальна дія містить, згідно з Парсонсом, множинність дійових осіб, взаємно орієнтованих на дії одна одної. Для змалювання структури такої соціальної дії Парсонс користується поняттями «дійова особа» («актор»), «ситуація», «мета», «інша дійова особа», «взаємні орієнтації», «цінності», «соціальна система».

Дія у Т. Парсонса, як і в теоретиків гуманістичної соціології, характеризується цілеспрямованістю, суб'єктивним значенням і більш чи менш виразною мотивацією. Т. Парсонса  включив теорію соціальної дії в загальну теорію соціальної поведінки людини. Він вважав соціальну дію елементом «системи людської дії», в якій поняття «дія» зближується з поняттям «поведінка».

На думку Т. Парсонса, соціальні дії ніколи не здійснюються миттєво. Вихідним моментом соціальної дії є виникнення потреби  у  індивіда. Потреба  співвідноситься  індивідами  з умовами зовнішнього середовища, актуалізуючи строго певні  мотиви. Соціальний об'єкт у поєднанні з актуалізованим  мотивом  викликає інтерес. Поступовий розвиток  інтересу  призводить до появи у індивіда мети по-відношенню до конкретних соціальних об'єктів. Момент появи  мети  означає усвідомлення  індивідом  ситуації та можливість подальшого розвитку активності, яка далі призводить до формування мотиваційної установки, яка говорить про потенційну готовність до здійснення соціальної дії. Механізм соціальної дії, таким чином, складається з потреби, актуалізованого  мотиву,  інтересу,  мети  й  мотиваційної  установки.

Важливе значення для соціальної дії має ціннісно-нормативна структура суспільства, яка виступає як регулятивний комплекс, що скеровує й координує її орієнтацію і перебіг за певних умов.

Разом з тим, концепція Парсонса містила ряд недоліків. По-перше, вона носила суто теоретичний характер і мала значний розрив з практикою. По-друге, його наукова теорія стала аналізом суспільства узагалі, разом з тим аналіз дрібніших соціальних систем досліджувався Парсонсом меншою мірою. По-третє, вона описувала загальні особливості функціонування суспільства, не враховуючи специфічні особливості окремих суспільств. І нарешті, концепція Парсонса стала теорією суспільства у стані рівноваги, минаючи проблему соціальних протиріч і конфліктів, що виникають у ньому.

Враховуючи недолоки теорії «соціальної дії» Т. Парсонса  сучасні дослідники у своїх концепціях намагаються враховувати одночасно об´єктивні факти та суб´єктивні мотиви соціальної дії, а також новітні науково-технічні досягнення та реальні зміни, що відбуваються в суспільстві, в культурах, цивілізаціях. При цьому пріоритет надають мотиваційно-діяльнісному компоненту соціальної дії. Так, наприклад, французький соціолог А. Турен вводить у теорію соціальної дії поняття соціального суб´єкта, під яким він розуміє соціальні рухи. Проте в соціології існує й інше розуміння соціальної дії — як похідної від соціальної структури. В рамках цієї традиції існує тенденція перетворювати соціальну дію і взаємодію на поняття похідні, залишкові, менш важливі, ніж соціальна система в цілому. Питання про ставлення індивідуального діяча до соціальної системи — одне з основних проблем соціології.

Теорія "соціальної дії" поклала початок розвитку цілого класу соціологічних теорій, що пояснюють специфіку всієї соціальної системи. Розробивши теорію соціальної системи і рівноваги у ній, Парсонс тим самим применшив значення соціальної динаміки, соціальних протиріч та конфліктів, за що його концепція згодом зазнала чимало критичних зауважень, особливо з боку прихильників теорії соціального конфлікту. Наукові розробки Парсонса стали прогресивною соціологічною концепцією того часу, яка пояснювала загальні механізми існування суспільства як цілісної системи, роль і місце у ньому окремих елементі в, зв'язки суспільства з такими соціальними системами як особистість та культура.

Література:

1. Вербець В. В., Субот О. А., Христюк Т. А. Соціологія: Навчальний посібник. — К.: Кондор, — 2009. — 550 с.

2. Ручка АО., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. — К.: Наук, думка, 1995. — 224 с.

3. Соболь Т. В. Соціальна дія та соціальна взаємодія — засади порівнюваності понять // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Філософія. Політологія.». — 2009. — № 91-93. — с. 41-44.

4. Соціальна дія як первинний елемент соціального життя // Колекція самих останніх лекцій. Соціологія.

5. Тернер Дж. Структура социологической теории. — М.: Прогресс, 1985. — 471 с.