Академия наук

Стресостійкість як умова профілактики виникнення невротичних станів у дітей

Автори:

Мілушина Марина Олександрівна, к.психол.н., доц. кафедри соціальної роботи Дніпропетровського національного університету імені О.Гончара

Коваленко Вікторія Сергіївна, студентка 5 курсу Дніпропетровського національного університету імені О.Гончара

Причиною виникнення невротичних станів особистості є постійний вплив стресів, що призводять до астенізації нервової системи та формування неврозів. Дослідження невротизації особистості як психологічного феномену знайшли своє відображення в наукових працях К. Хорні (невротична особистість, невротичні потреби), В.М. Мясищева (неврози в дитячому віці, диференційна діагностика неврозів, неврози та соматичні порушення), В. Франкла (сенс життя та неврози (соматогенні, психогенні та соціогенні)), А. Адлера (неврози як «стратегія самозахисту Его»), А.І. Захарова (неврози у дітей та підлітків), З. Фрейда (дитячі неврози як продукт незадоволення біологічних потреб).

Зазначимо, що найбільша кількість неврозів за даними частоти звернень до спеціалістів спостерігається у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці, але за даними суцільного дослідження найбільша кількість неврозів виявлена у дітей шкільного віку. У більшості зафіксованих випадків невроз формується у старшому дошкільному віці, коли діти ще достатньо емоційні і в той же час у них відбувається інтенсивний розвиток мислення як когнітивного рівня психіки.

Однак, недостатньо вивченими в сучасній науці залишаються питання щодо профілактики невротизації особистості учнів молодшого шкільного віку, адже це саме той вік, коли вони на стику дорослішання потребують особливої уваги з боку батьків та вчителів. Враховуючи важливу роль в етіології неврозів, особливостей характеру дитини, доцільно організовувати профілактичні заходи щодо психічного загартовування дітей – формування їх стресостійкості.

У науковій літературі відсутнє єдине розуміння терміну стресостійкості і більшість авторів вживають як синонімічне поняття «емоційна стійкість». Ми розуміємо стресостійкість як складну інтегральну властивість особистості, взаємозв’язану з системою елементів, представлених комплексом інтелектуальних, когнітивних, емоційних і особистісних якостей, які забезпечують індивідові можливість переносити значні розумові, фізичні, вольові та емоційні навантаження, зберігаючи ефективність функціонування у стресогенній ситуації [1].

Діти, що володіють індивідуальною внутрішньо-психологічною здатністю або умінням переборювати стресові ситуації, трансформувати їх у різного роду пошукову активність, значно стійкіші до стресу.

Мета нашого дослідження полягала у розробці та апробації тренінгу формування стресостійкості як умови профілактики невротизації учнів молодшого шкільного віку.

Невроз є психогенним захворюванням, що може ускладнити процес формування особистості у дітей та сприятиме загальному наростанню нервово-психічної напруги у батьків. Під неврозом розуміють стан, викликаний неможливістю вирішити проблему позитивно й раціонально, який супроводжується виникненням болісних і обтяжливих невдач, незадоволених потреб, неможливістю досягнення життєвих цілей, втратою сенсу життя [2].

Основними факторами формування дитячих неврозів є: біологічні (нервово-психічні захворювання у родичів, вагітність та пологи), психологічні (особистість дитини, психічна травматизація, проблеми адаптації, внутрішні конфлікти) та соціальні (батьківська сім’я, кількість дітей, емоційний контакт у сім’ї) [3].

Всього у нашому дослідженні прийняло участь 15 учнів віком 10-11 років Дніпропетровської загальноосвітньої школи (номер школи не вказуємо за побажанням батьків).

Дослідження складалося з трьох етапів:

1) констатувального – для одержання вихідних результатів прояву невротичних станів у дітей молодшого шкільного віку;

2) формувального – реалізація тренінгу «Формування стресостійкості у дітей молодшого шкільного віку», який складався з 5-ти занять тривалістю 60 хвилин кожне;

3) контрольного – для оцінювання ефективності розробленої та апробованої нами тренінгової програми.

Під час експерименту були використані наступні методики: «Діагностика невротизації» Л.І. Вассермана; «Дитячий опитувальник неврозів» (В.В. Сєднєв, З.Г. Збарскін, А.К. Бурцев); «Вивчення загальної самооцінки» Дембо-Рубінштейн.

Аналіз результатів дозволив визначити, що діти схильні до невротизації та потребують допомоги. Так, за методикою діагностики невротизації Л.І. Васермана встановлено, що 1 дитина схильна до високого рівня невротизації. Це характеризує її як емоційно збудливу, з негативними переживаннями. До середнього й низького рівнів дітей – 7 і 7 відповідно. При середньому рівні має місце емоційна стійкість, позитивні переживання (спокій, оптимізм), ініціативність, почуття власної гідності, незалежності, соціальної сміливості та легкості у спілкуванні.

Результати опитувальника неврозів В.В. Сєднєва, З.Г. Збарскіна, А.К. Бурцева дозволили зафіксувати, що до депресії схильні 5 дітей, астенії – 2 дітей, до порушення поведінки – 6 учнів. Зокрема вегетативні розлади можуть виникнути у 5 школярів, порушення сну турбує 2 дітей, а до тривоги схильні 7 досліджуваних. Після переведення первинних даних за шкалами за допомогою коефіцієнтів нормування в тестові результати ми отримали три рівні невротизації. Високий рівень невротизації зафіксований у 4 дітей, середній – у 7, низький у 4 учнів.

Аналіз результатів за методикою Дембо-Рубінштейн показав, що самооцінка у 9 школярів неадекватна (у 7 дітей висока та у 2-х – низька) і лише у 6 – нормальна.

Виявлені особливості прояву невротичних станів в учнів зумовлюють необхідність їх корекції. Для цього нами була розроблена програма соціально-психологічного допомоги, яка спрямована на формування стресостійкості в учнів молодшого шкільного віку.

Ефективність формувального етапу дослідження перевірялась за допомогою експериментальних завдань того ж типу, що використовувались на констатувальному етапі. За результатами апробації тренінгу у школярів зафіксовані позитивні зміни за методикою Л.І.Васермана так як показники схильності до невротизації зменшилися (табл. 1):

Таблиця 1

Результати учнів молодшого шкільного віку за рівнями невротизації до і після формувального експерименту (діагностика невротизації за Л.І. Вассерманом), n

Також було зафіксовано зниження показників і за методикою В.В. Сєднєва, що відображено у таблиці 2.

Таблиця 2

Рівні невротизації учнів молодших класів до і після формувального експерименту

При повторному діагностуванні за методикою самооцінки Дембо-Рубінштейн ми можемо стверджувати і про динаміку самооцінки у школярів: кількість дітей з високим рівнем знизилась з 7 до 3 осіб, а з низьким лише на 1 дитину (табл. 3).

Таблиця 3

Результати учнів молодшого шкільного віку за рівнями самооцінки до і після формувального експерименту (за методикою Дембо-Рубінштейн)

Таким чином, тренінг виступив ефективною умовою профілактики невротизації у молодшому шкільному віці, підвищення стресостійкості, закріплення позитивного ставлення до себе, формування вміння долати невпевненість і тривогу, пов’язану з ситуаціями у шкільному житті.

Література:

1.Білова М.Е. Психологічні особливості осіб з різним рівнем стресостійкості (на прикладі працівників стресогенних професій) : автореф. дис. канд. психол. наук:19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / М.Е. Білова// Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д.Ушинського.– Одеса,2007.– 20с.

2. Гарбузов В.И. Неврозы детского возраста и их профілактика / В.И. Гарбузов. – Л.: Знание, 1982. – 163 с.

3. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков: этиология и патогенез / А.И. Захаров. – М.: Медицина, 1988. – 144 с.