Академия наук

Структура та особливості готовності майбутніх психологів до корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку

Автор: Гончаровська Галина Федорівна, кандидат психологічних наук, Тернопільський національний педагогічний університет  імені Володимира Гнатюка, кафедра практичної психології

Сучасне суспільство потребує послуг кваліфікованих психологів професіоналів, разом з цим зростають вимоги до системи професійної підготовки психологічних кадрів. Професійна освіта пов’язана з одержанням певних знань, умінь та навичок з конкретної професії та спеціальності. Важливим аспектом, який визначає успіх здійснення суб’єктом майбутньої професійної діяльності, є його готовність до професійної самореалізації. В контексті реалізації ідеї гуманістичного спрямування професійної освіти значущим завданням є підготовка спеціалістів, здатних до орієнтації виховного процесу на реальну особистість дитини, на розуміння особливостей формування світосприймання та індивідуальні характеристики її розвитку.

Як показав аналіз психологічних джерел, існує широке коло напрямків дослідження професійної підготовки психологів. Серед низки підходів варто виділити праці Г. Балла, О. Бондаревської, Н. Володарської, Т. Говоруна, П. Горностая, С. Максименка, В. Панка, Н. Побірченко, Н. Пов’якель, Г. Радчук, В. Семиченко, М. Томчука, Н. Чепелєвої, Т. Яценко та ін. У їхніх концепціях висвітлюється питання особистісного зростання психологів, специфіки їх професійного мислення та комунікативної сфери, умов формування професійно значущих якостей, ролі активних методів навчання у цьому процесі, обґрунтовуються програми професійної підготовки психологів у вищих навчальних закладах [2, 5]. Українські дослідники – І. Бех, В. Бочелюк, Г. Костюк, Є. Мілерян, О. Мешко, В. Моляко, П. Перепелиця, Н. Шевченко та ін. готовність до певної діяльності розглядають в безпосередньому зв’язку з формуванням, розвитком і вдосконаленням психічних процесів, станів, якостей особистості, необхідних для успішної діяльності.

Професія психолога в дошкільному закладі відноситься до типу професій, орієнтованих на вирішення суспільних проблем, проблем соціалізації особистості та передбачає спілкування з дітьми та оточуючими їх дорослими людьми. Тому, для психолога є важливим формування готовності до розуміння внутрішніх проблем особистості дитини та надання їй своєчасної кваліфікаційної допомоги. Вміння психолога бути собою дає йому можливість досягти більшої експресивності, знаходити у власних переживаннях багато різних станів, за допомогою яких можна підтримувати, стимулювати й поглиблювати свою взаємодію з дитиною. Емпатія, співпереживання – це якості психолога, на необхідність яких звертали увагу багато відомих зарубіжних та вітчизняних науковців (Л. Божович, Л. Виговська, Л. Петровська, Г. Радчук, К. Роджерс, Н. Шевченко, Т. Яценко та ін.). Оволодіння понятійним апаратом науки, глибокі знання основних факторів та закономірностей психічного розвитку дитини – важливі чинники для становлення особистості професіонала. Психолог в дошкільному закладі – особистість, яка володіє фундаментальними знаннями в галузі психологічної науки.

Учені вказують, що вміння вирішувати теоретичні завдання дошкільної психології є запорукою успіху в практичному застосуванні. Теоретичні та практичні знання дошкільної психології складають неперервну єдність. Втім, важливо наголосити, що характер взаємин між ними, їх зв’язок та специфіка, їх можливості у вирішенні актуальних проблем дитини-дошкільника – предмет обговорення багатьох учених-дослідників (М. Бадалова, З. Карпенко, Т. Марцинківська, Л. Обухова, О. Соколова, О. Шаграєва та ін.). На думку науковців, психолог в дошкільному закладі опосередковує, регулює взаємодію між дитиною та навколишнім соціальним середовищем. Він забезпечує досягнення дошкільником соціально та особисто значущих результатів діяльності, завдяки яким виконує певну соціальну роль в системі суспільних стосунків, набуває певного життєвого досвіду. Під час вивчення феномену готовності психолога до професійної діяльності з дітьми дошкільного віку стали в нагоді теоретичні судження та емпіричні дані багатьох дослідників, які стверджують, що саме любов до дітей варто вважати значущою особистісною і професійною рисою спеціаліста, при відсутності якої не можливою буде його спільна діяльність з дитиною (Ш. Амонашвілі, Л. Божович, Т. Данилова, В. Сухомлинський та ін.) [1, 4].

Взаємодія психолога з дітьми дошкільного віку є високо організованою діяльністю, у процесі якої створюються соціально-психологічні умови для успішного психічного розвитку дитини. Дана діяльність повинна об’єднати завдання формування особистісного, соціально-психологічного розвитку, розвиток актуальних та потенційних можливостей кожної дитини. Фахівці у галузі дошкільної психології вважають, що освітньо-розвивальний процес у дошкільному закладі є спільною діяльністю дорослого та дитини, в якій дитина є не просто об’єктом впливу. Психологу, який працює із дітьми дошкільного віку, потрібно володіти не тільки методиками діагностики особистості даного віку дитини, але й чітко та ґрунтовно бачити і розуміти, що і як сприймають діти, вміти аналізувати внутрішній світ дошкільника, його потреби, мотиви та проблеми.

Ми визначаємо формування готовності майбутнього психолога до професійної діяльності з дітьми дошкільного віку як стійкий і послідовний процес розвитку компонентів професійної готовності з врахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності. Готовність студентів до корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку включає в себе такий важливий елемент як потреба фахівця в професійному самовдосконаленні. Дана потреба виражається у бажанні людини постійно поповнювати свої знання, розвивати свої розумові здібності, вдосконалювати професійні навички. Щоб студент, як майбутній спеціаліст, міг сам оцінити свою професійну підготовку, міг керувати своїм удосконаленням потрібно орієнтувати його в самостійних пошуках розв’язання практичних завдань дошкільної практичної психології. Емоційний стан, рівень розвитку вольових якостей студентів істотно впливають на успішність, на якість здобуття практичних умінь, на ставлення до майбутньої професії. На думку науковців (О. Бондаренко, Р. Овчарової, Н. Чепелєвої, Н. Шевченко та ін.) неможливо уявити психолога особистісно незрілим, обтяженим внутрішніми конфліктами, не здатним до налагодження спілкування з оточуючими. Особистість психолога є інструментом впливу на дитину: у випадку особистісної незрілості психолога, такі ж риси за принципом трансферу можуть з’явитися і в особистості дитини. Розвиток майбутнього фахівця, актуалізація його потенційних можливостей, знань, умінь ведуть до успішного професійного становлення психолога.

Теоретичний аналіз наукової літератури, в якій узагальнено досвід роботи з емоційними проблемами дітей та дорослих, описані індивідуальні та групові форми роботи вказує на те, що в основі надання допомоги дітям лежать принципи відкритого вираження емоцій, діалогічна природа спілкування (Е. Еріксон, К. Ізард, К. Роджерс, К. Рудестам, З. Фрейд, А. Фрейд та ін.). Аналізуючи існуючі методи діагностики та корекції емоційних порушень (В. Гарбузов, О. Гордєєва, О. Захаров, О. Запорожець, О. Кононко, З. Карпенко та ін.), важливо звертати увагу на психолого-педагогічні аспекти формування готовності майбутніх фахівців до корекційної роботи з дітьми дошкільного віку з порушеннями емоційної сфери. Науковці наголошують, що під час формування готовності майбутнього психолога, який буде працювати в системі освіти, необхідно звертати увагу на:

• індивідуальні якості (сила, врівноваженість, висока мобільність нервової системи; помірна екстравертованість; стенічність емоцій та емоційна стійкість (переважання позитивних емоцій від спілкування з дітьми – радості, задоволення), вміння стати на позицію дитини);
• рівень морально-етичних якостей (гуманістична спрямованість на особистість дитини, емпатійність, щирість у стосунках з дитиною, духовність, чутливість до дитячих проблем);
• потребу до професійного самовдосконалення, легкість та швидкість оволодіння новими професійними ідеями, методами, засобами (інтелектуальність, активність, інтернальність, адаптивність, здатність до рефлексії, вміння аналізувати, узагальнювати );
• гнучкість та динамічність у вирішенні проблемних ситуацій (спостережливість; врівноваженість, оптимізм, толерантність, адекватна самооцінка, почуття гідності, асертивність, креативність);
• відповідальність при проведені діагностичної та корекційної роботи (об’єктивність, рішучість, гнучкість, пластичність та динамічність мислення, фасилітативність, гуманність, висока працездатність, бажання піклуватися про дітей);
• комунікативні якості (зацікавленість у процесі спілкування; володіння демократичним стилем спілкування; високий рівень розвитку якостей соціальної перцепції);
• статусно-позиційні особливості (пластичність та легкість зміни психологом соціальної ролі; готовність прийняти позицію дитини) [3, 6, 7].

В Базовій Програмі розвитку дитини дошкільного віку зазначається, що пріоритетним у взаємодії із дошкільником, є принцип активності. Важливо наголосити, що даний принцип визнає дитину активним суб’єктом життєдіяльності, який володіє індивідуальним досвідом та особливим сприйняттям світу. Від особистісного і професійного рівнів психолога залежить характер протікання у дітей дошкільного віку механізмів їх адаптації до навколишнього світу, до людських взаємин. Тому, важливою умовою оптимізації процесу розвитку в дошкільника індивідуальності, емоційної врівноваженості, адекватності, ціннісної етичної орієнтації є високий рівень сформованої готовності психолога до діяльності в закладах дошкільної освіти. Зауважимо, що недостатньо сформована готовність майбутніх психологів до корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку може призвести до помилок у здійсненні корекційної роботи з дітьми, до неадекватних, можливо, деструктивних форм взаємодії з ними.

З огляду на зазначений вище спектр наукових підходів до формування готовності студентів до майбутньої професійної діяльності та концепцій закономірностей емоційного розвитку дітей дошкільного віку дає нам можливість розгляду наступних структурних компонентів даного феномену:

1. Мотиваційно-ціннісний – готовність визначається як цілісний прояв усіх сторін особистості, за допомогою яких вона може виконувати свої професійні обов’язки в системі дошкільної освіти (М. Дьяченко, Л. Кандибович, І. Зимняя та ін.). Мотиваційно-ціннісний компонент включає в себе професійні установки, інтереси, прагнення займатися улюбленою роботою. Спираючись на твердження науковців можна констатувати той факт, що серед мотивів професійного вибору стоїть інтерес до улюбленої справи, впевненість у своїх здібностях, можливостях. Професія психолога в дошкільному закладі мотивується інтересом до дітей, бажанням надавати їм допомогу в розв’язанні проблем спілкування, діяльності, взаємин з ровесниками та дорослими.

До складу даного компоненту входять ціннісно-професійні орієнтації, основою яких є професійна етика (моральні норми, оцінки, контроль і самоконтроль, повага до норм і вимог суспільного життя, вміння передавати ці норми іншим людям). Сформовані погляди, принципи, переконання, готовність діяти відповідно до них забезпечують психологу послідовність у професійних діях, цілеспрямованість у діяльності з дітьми дошкільного віку. Основою мотиваційно-ціннісного компоненту є професійна спрямованість (особисте прагнення людини застосувати свої знання в обраній професійній сфері), в якій виражається позитивне ставлення до професії психолога в дошкільному закладі, нахил та інтерес до неї, бажання вдосконалювати свою підготовку тощо. Стійкість, глибина і широта професійних інтересів та ідеалів визначається психологічною спрямованістю. Рівень сформованості професійного інтересу визначає характер роботи майбутнього фахівця над собою, використовуючи свої можливості та здібності.

2. Когнітивний – готовність є психічним станом особистості і визначає потенційну активізацію наявних знань, умінь та навичок щодо своєї майбутньої професійної діяльності (Р. Овчарова, С. Пряжников, Д. Узнадзе та ін.). До когнітивного аспекту готовності входять професійна спрямованість уваги, уявлень, сприймання, пам’яті, мислення, здібності, знання, дії, необхідні для успішного здійснення корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку. В центрі уваги психолога під час корекційної роботи перебуває постійно група дітей, окремі діти. Цілеспрямоване формування професійної уваги, пам’яті, уявлення є важливим фактором готовності до майбутньої діяльності. Серед якостей когнітивного компоненту готовності значуще місце займає мислення. Воно виявляється в умінні виявляти психологічні ситуації, явища, факти, розпізнати, моделювати їх, прогнозувати можливі наслідки. Для цього психологу необхідний високий рівень теоретичних знань про особливості та закономірності розвитку дітей дошкільного віку, творче мислення і ґрунтовний рівень загальної культури. Професійні знання, вміння і навички, високий рівень їх сформованості – важливий елемент когнітивної готовності до корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку. Ще однією важливою якістю когнітивного компоненту є здібності психолога до професійної діяльності з дітьми дошкільного віку: спостережливість, психологічне прогнозування, уявлення. Бачити внутрішній стан дитини, заглянути в її духовний світ, вміти аналізувати, систематизувати факти і явища, правильно оцінювати всі стосунки в системі «дорослий – дитина», передбачати кінцеві результати роботи – необхідні якості особистості, які варто формувати у майбутнього спеціаліста.

3. Комунікативно-практичний – готовність розглядається як вияв індивідуальних якостей особистості, які визначаються характером майбутньої професії і мають вплив на специфіку професійної діяльності (Г. Балл, М. Боришевський, Л. Долинська, Є. Климов та ін.). Даний компонент розглядається як вияв індивідуальних якостей та умінь особистості, котрі визначаються специфікою діяльності в галузі дошкільної психології. Це проявляється в умінні спілкуватися з дітьми, надавати їм ефективну психокорекційну допомогу щодо вирішення їх особистих проблем, безумовне прийняття індивідуальності дитини, емпатійне реагування на дитячу поведінку в конфліктних ситуаціях.

4. Рефлексивно-оцінювальний – готовність визначається як поняття суб’єктності, що виникає внаслідок осмислення, нагромадження власного досвіду під час формування професійної діяльності. Рефлексивно-оцінювальний компонент готовності студентів-психологів до корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку передбачає адекватну самооцінку власної професійної підготовки, готовність до розв’язання професійних завдань ефективними шляхами. Рефлексивні уміння утворюють органічний комплекс: пізнання власних індивідуально-психологічних особливостей, знань, умінь, оцінка свого психічного стану, а також здійснення різностороннього сприймання і адекватного пізнання особистості дитини, її проблем.

Низка дослідників (Г. Абрамова, М. Бадалова, Р. Овчарова, Н. Пов’якель та ін.) серед найбільш важливих професійних складових особистості психолога виокремлює рефлексивність. Зокрема, Н. Пов’якель зазначає, що рефлексивні компоненти самосвідомості майбутнього спеціаліста є невід’ємною складовою професійної готовності до діяльності в галузі практичної психології, оскільки вони не тільки спрямовують процес мислення і прийняття рішення, але й забезпечують регулювання і саморегулювання діяльності та поведінки, збереження психофізичного й енергетичного потенціалу фахівця. Такий підхід дозволяє розглядати професійну рефлексію як регулюючий і стабілізуючий балансовий механізм у діяльності практичного психолога.

У цьому контексті особливу увагу варто звернути на професійну самооцінку. Зокрема, С. Семенова називає професійну самооцінку частиною особистісної самооцінки, яка формується й актуалізується в контексті професійної діяльності і змістовно спрямована на якості, які необхідні в предметно-професійній діяльності. Відтак, важливого значення набуває дослідження самооцінки професійно значущих якостей майбутніх психологів. Як стверджує Г. Радчук, рефлексивна адекватна самооцінка професійно значущих якостей особистості є одним з найважливіших критеріїв успішності професійного становлення, а, отже, і необхідною умовою ефективного професійного самовизначення. На відміну від загальної самооцінки самооцінка професійно значущих якостей особистості належить не до особистості загалом, а є специфічною самооцінкою по відношенню до певних проявів, якостей і можливостей особистості. На думку вченої, самооцінка професійно значущих якостей особистості є спеціальним, професійно орієнтованим відбиттям загальної самооцінки і дає можливість проектувати себе в майбутнє через усвідомлення теперішнього [9]. Наявність схильності майбутнього спеціаліста до рефлексії сприяє тому, що він може відчувати суттєві зміни у власному світогляді, у своїх поглядах на оточуючих його людей, їх поведінку. Такі зміни не завжди задовольняють його. Але вони відбуваються і мають позитивні результати для особистості майбутнього психолога. Варто бути готовим до таких змін і приймати їх належним чином.

Отже, проблема формування готовності майбутніх психологів до корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку – одна з найважливіших для вікової та практичної психології. Зауважимо, що готовність особистості до корекції емоційного розвитку дітей дошкільного віку – інтегративний багатокомпонентний психологічний феномен, який визначається вимогами щодо корекції емоційної сфери дітей дошкільного віку, має складну динамічну структуру в яку входять такі компоненти – мотиваційно-ціннісний компонент, когнітивний компонент, комунікативно-практичний компонент, рефлексивно-оцінювальний компонент. Здійснивши теоретичний аналіз особливостей готовності майбутніх психологів до роботи з дітьми дошкільного віку, ми визначили, що під час навчання у вищому навчальному закладі максимально актуалізується суб’єктний потенціал людини, відбувається її звернення на себе, усвідомлюється правильність професійного вибору. Розвиток студента як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, формування у нього готовності до роботи з дітьми дошкільного віку є одним з початкових етапів професіоналізації та входження у простір майбутньої професійної діяльності.

Література:

1.Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса / Ш. А. Амонашвили. – Минск : Университетское, 1990. – 560 с.

2.Балл Г. О. Формування готовності до професійної праці у контексті гуманізації освіти / Г. О. Балл, П. С. Перепелиця / [за ред. Г. О. Балла ]// Психологічні аспекти гуманізації освіти. Книга для вчителя. – Київ – Рівне, 1996. – 240 с.

3.Битянова М. Р. Организация психологической работы в школе / М. Р. Битянова. – М. : Изд-во «Совершенство», 1997. – 297 с.

4.Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л. И. Божович. – M. : Просвещение, 1968. – 464 с.

5.Бондаревская Е. В. Теория и практика личностно ориентированного образования. / Е. В. Бондаревская. – Ростов-на-Дону, РГПУ, 2000. – 352 с.

6.Бочелюк В. І. Формування психологічної готовності вчителя до особистісно-орієнтованого навчання : навчально-методичний посібник для шкільних психологів та викладачів ВНЗ / В. І. Бочелюк, Л. В. Долинська. – К. : НПУ імені М.П.Драгоманова, 1999. – 59 с.

7.Детский практический психолог : Программы и методические материалы : Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / [под ред. О. А. Шаграевой, С. А. Козловой]. – М. : Издательский центр «Академия», 2001. – 256 с.

8. Карпенко З. С. Аксіологічна психологія особистості / З. С. Карпенко. – Івано-Франківськ : Лілея – НВ, 2009. – 512 с.

9.Радчук Г. К. Аксіопсихологія вищої школи : монографія / Г. К. Радчук. – [2-ге вид., розш. і переробл.]. – Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. – 380 с.