Политические проблемы международных систем и глобального развития - Политические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции

Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Политические науки

Политические проблемы международных систем и глобального развития

Міжнародний вимір Декларації про державний суверенітет України Автор: Ярошко Олеся Зіновіївна, кандидат політичних наук, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України Поява на геополітичній мапі світу нового учасника завжди актуалізує питання збереження міжнародного миру і безпеки, а також «балансу сил». Особливо це стосується української незалежності як наслідку дезінтеграції СРСР, що був однією з двох наддержав в епоху біполярного світу. Інші суб’єкти міждержавних системних взаємин надзвичайно чутливі до кроків України щодо її подальшого статусу, в тому числі до офіційних заяв та актів з цього питання. Мета цього дослідження – визначення значення Декларації про державний суверенітет у контексті її впливу на міжнародне життя України. Декларація про державний суверенітет України була прийнята Верховною Радою тодішньої Української РСР 16 липня 1990 року і характеризується дослідниками української зовнішньої політики як знаковий державний акт у державо- і націєтворенні, започаткуванні законодавчого процесу та формуванні засад зовнішньої політики майбутньої незалежної держави [1, 189-190, 193; 2, 17-18; 7, 14-15; 9, 99; 30, 103; 31, 9; 32, 50]. Зазначимо, що в період від декларування державного суверенітету до проголошення незалежності (16 липня 1990 року – 24 серпня 1991 року) Україна була учасником міждержавних взаємодій, щоправда, переважно з братніми і дружніми країнами, в центр яких перебували питання торгівельно-економічного, науково-технічного співробітництва, архівної справи, фізичної культури та спорту, забезпечення прав національних меншин, гуманітарної сфери, консультацій між зовнішньополітичними відомствами, принципів і цілей відносин, культурного співробітництва, економічної, телекомунікаційної, промислової співпраці, молодіжної політики та обмінів [4-6; 10-29]. Проте у зв’язку з неоднозначністю тодішнього становища України політична сфера співпраці розглядалася державами-контрагентами з властивою дипломатично-протокольною і правовою обережністю. Аналізуючи значення Декларації про державний суверенітет для міжнародних інтеракцій України, виділимо його історичний, зовнішньополітичний (декларативний) і зовнішньополітичний (прагматичний) аспекти. В історичному зрізі йдеться про проголошення Україною державного суверенітету як верховенства, самостійності, повноти і неподільності влади республіки в межах її території та незалежності і рівноправності у зовнішніх зносинах, а сама Декларація – основа для нової конституції, законів України та при укладенні міжнародних угод, у тому числі її принципи застосовуватимуться при укладенні союзного договору [3]. Отже, йдеться про намір будувати стосунки між радянськими республіками на оновленій основі, а з позицій сьогодення – перший крок до набуття повного суверенітету, краху СРСР як геополітичної реальності, а також припинення біполярного протистояння і зародження нової системи міжнародних відносин. Архіскладне безпекове питання, що виникло у зв’язку з цим – майбутнє третього у світі ядерного потенціалу. Також мова йде про адміністративно-командну економіку і права людини. У цьому сенсі Україна заявляє про свій намір стати в майбутньому без’ядерною державою і дотримуватися трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї [3]. Україна, серед іншого, самостійно визначатиме свій економічний статус та забезпечує захист всіх форм власності [3]. Стосовно гарантій прав людини, то визначається перевага загальнолюдських цінностей над класовими та надаються гарантії всім національностям, що проживають на її території, на їх національно-культурний розвиток [3]. У зовнішньополітичній площині йдеться про декларування потенційним учасником міжнародних відносин його позиції: республіка виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах, визнає перевагу загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, здійснює безпосередні зносини з іноземними державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах [3]. Окрім наміру набути неядерний статус, також проголошується намір стати постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках [3]. У зовнішньополітичному прагматичному вимірі або ж на практиці здійснення зовнішніх зв’язків Декларація стала джерелом і основою їх підтримання. Так, Л. Кравчук як Голова Верховної Ради тодішньої Української РСР у ході зустрічі з Президентом Хорватії Ф. Туджманом наголосив, що визначальним у житті республіки є робота по реалізації Декларації про державний суверенітет, проте курс на суверенітет не має нічого спільного з національною автаркією, а спрямований на ефективне забезпечення інтересів народу України через її взаємовигідне співробітництво з державами-учасниками нового Союзу, а також з іншими країнами [8]. Аналогічна позиція щодо майбутнього оновленого Союзу і реалізацію Декларації про державний суверенітет висловлено і Міністру закордонних справ Угорської Республіки Г. Єсенські [18]. Глави ж урядів української та словацької республіки підтвердили право їх народів на самовизначення [17]. Таким чином, Декларація про державний суверенітет України дійсно стала знаковим документом у процесі державотворення і конституювання основ її міжнародної політики, оскільки стала першим кроком на шляху набуття реального суверенітету, а отже, й зникнення однієї (біполярної) і зародження іншої (постбіполярної) міжнародної системи, перетворилась на фундамент для здійснення зовнішніх зносин республіки та роз’яснення її міжнародної позиції іншим суб’єктам, зокрема щодо без’ядерного постійно нейтрального статусу та наміру здійснювати безпосередні зносини з іншими міжнародними учасниками, а також у міжнародній діяльності республіки. Література: 1.Гайдуков Л. Ф. Проблема визначення зовнішньополітичних пріоритетів України напередодні проголошення Акта про незалежність / Л. Ф. Гайдуков, Т. Л. Александрова, О. В. Сивак // Питання нової та новітньої історії : міжвідомч. наук. збірник. Вип. 44 / [редкол. : Б. Гончар (відп. ред.) та ін.]. – К. : ІЗМН, 1998. – С. 183–195. 2.Голуб В. Й. Тернистий шлях України до суверенітету / В. Й. Голуб // Вісник Київського інституту "Слов’янський університет”. – К., 1998. – Вип. 1. – С. 17–36. 3.Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року № 55–ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 4.Декларація про основні напрями співробітництва в гуманітарній сфері між Українською РСР та Угорською Республікою від 31 травня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 5.Декларація про принципи співробітництва між Українською РСР та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншостей від 31 травня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 6.Декларація про принципи та цілі відносин між УРСР та Турецькою Республікою від 13 березня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 7.Івченко О. Передумови зовнішньоекономічної діяльності України як суверенної держави / Олексій Івченко. – К. : Знання, 2000. – 55 с. 8.Комюніке про перебування делегації Республіки Хорватії на чолі з Президентом Республіки Ф. Туджманом в Українській РСР від 21 травня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 9.Конституційне право України / [за заг. ред. В. Ф. Погорілка]. – К. : Наукова думка, 2000. – 733 с. 10. Протокол до Декларації про принципи співробітництва між Українською РСР та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншостей від 31 травня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 11. Протокол про консультації між Міністерством закордонних справ Української РСР та Міністерством закордонних справ Угорської Республіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 12. Протокол про консультації між Міністерством закордонних справ Української РСР і Міністерством закордонних справ Білоруської РСР від 29 грудня 1990 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 13. Протокол про наміри щодо співробітництва в галузі телекомунікацій між Урядом УРСР та Урядом Турецької Республіки від 14 березня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 14. Протокол про співробітництво між Міністерством закордонних справ Української РСР та Міністерством закордонних справ Республіки Киргистан від 2 квітня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 15. Протокол про співробітництво між Українською РСР і Організацією Об’єднаних Націй в питаннях освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) від 13 квітня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 16. Спільне комюніке Голови Верховної Ради УРСР Л. М. Кравчука і Голови Великих народних зборів Республіки Болгарії Н. Тодорова від 13 квітня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 17. Спільне комюніке Голови Ради Міністрів УРСР і Голови Уряду Словацької Республіки від 15 березня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 18. Спільне комюніке про офіційний візит Міністра закордонних справ Угорської Республіки Г. Єсенські в УРСР від 11 серпня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 19. Угода з МАГАТЕ про проведення міжнародних наукових досліджень наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції в науковому центрі «Прип’ять» від 21 вересня 1990 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 20. Угода між Українською РСР і Турецькою Республікою про культурне співробітництво від 13 березня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 21. Угода між Урядами Української РСР і Естонської Республіки про економічне і культурне співробітництво на 1991–1995 роки від 29 листопада 1990 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 22. Угода між Урядом Угорської Республіки і Урядом Української РСР про торговельно-економічні зв’язки і науково-технічне співробітництво від 31 травня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 23. Угода між Урядом України і Урядом Грецької Республіки про економічне, промислове і науково-технічне співробітництво від 25 липня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 24. Угода між Урядом Української РСР і Урядом Литовської Республіки про економічне і культурне співробітництво на 1991–1995 роки від 7 грудня 1990 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 25. Угода між Урядом Української РСР і Урядом Республіки Польща про співробітництво молоді і молодіжні обміни від 22 червня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 26. Угода між Урядом Української РСР і Урядом Республіки Хорватія про торгово-економічні зв’язки і науково-технічне співробітництво від 20 травня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 27. Угода між Урядом Української РСР і Урядом Чеської і Словацької Федеративної Республіки про торговельно-економічні зв’язки та науково-технічне співробітництво від 30 липня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 28. Угода про співробітництво між Комітетом у справах архівів при Раді Міністрів РРФСР і Головним архівними управлінням при Кабінеті Міністрів Української РСР від 27 червня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 29. Угода про співробітництво між Міністерством молоді та спорту Української РСР та Національним Управлінням по фізичному вихованню та спорту Угорської Республіки у галузі фізичної культури та спорту від 31 травня 1991 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon1.rada.gov.ua 30. Україна в сучасному геополітичному просторі : теоретичний і прикладний аспекти / [за ред. Ф. М. Рудича]. – К. : МАУП, 2002. – 488 с. 31. Tarasyuk B. Ukraine in the World / B. Tarasyuk // Ukraine in the World : Studies in the International Relations and Security Structure of a Newly Independent State / [ed. by L. A. Hajda]. – Cambridge : Distributed by Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute, Harvard University, 1998. – P. 9–15. 32. Wilson A. Ukrainian Nationalism in the 1990s : A Minority Faith / A. Wilson. – Cambridge ed. : Cambridge University Press, 1997. – 300 p.
1 2 3 4 5 Категория: Политические науки \| Добавил: Administrator (14.12.2012)
Просмотров: 10 \| Рейтинг: 5.0/1

Всего комментариев: 1

1 Ahmed (14.12.2012 09:25)

Как не крути, а когда идет речь, что будут новое или будут изменения, то почему то всегда получается, что все просто в панике. Наверное, когда страна выдвигает свою независимость, мало кто ожидал, но тем не менее Украина сейчас уже самостоятельна, которая развивается активно! Очень горжусь этим государством за ее сильную волю к независимости, ведь это не просто сделать как духовно, так и по документам…