Теория и методика воспитания - Педагогические науки - Сортировка материалов по секциям - Конференции

Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика воспитания

Про поняття "міжкультурна толерантність" Автор: Барбелко Наталія Степанівна, здобувач, Житомирський державний університет імені Івана Франка Сучасні соціокультурні трансформації, багатовікова світова історія міжнаціональних, міждержавних і міжрелігійних конфліктів та війн, ріст тероризму спричинили необхідність виховання людини з позитивною, толерантною свідомістю та поведінкою, людини здатної взаємодіяти з представниками інших національностей та культур. Для повноцінного міжкультурного спілкування недостатньо володіти тільки іноземною мовою, взаємопорозумінню із представниками інших мов та культур, а також уникненню міжкультурних непорозумінь сприяє наявність міжкультурної толерантності [2; 78]. Міжкультурна толерантність як особистісна якість проявляється в умінні знаходити спільну мову з різними людьми в різних ситуаціях, у здатності знаходити індивідуальний підхід до людей, у здатності стримувати себе у взаєминах з людьми, у терпимості і природності у спілкуванні з людьми, незалежно від їхньої етнічної, національної або культурної належності, терпиме ставлення до іншого роду поглядів, звичок. Д. Зінов¢єв зазначає, що міжкультурна толерантність є ознакою впевненості у собі та розуміння надійності своїх позицій, ознакою відкритого для всіх ідейних напрямів, яка не боїться порівняння із іншими точками зору й не уникає духовної конкуренції. Міжкультурна толерантність виражається у прагненні досягти взаємної поваги, розуміння та злагоди різних інтересів та точок зору без використання тиску, переважно методами роз’яснення та переконання [1; 50]. Незважаючи на відмінності підходів у визначенні феномена міжкультурної толерантності у сучасній науці, існує, ряд істотних ознак, що об'єднує більшість з них. З одного боку, поняття міжкультурної толерантності складається з взаємного усвідомлення культурним Я і культурним Іншим несхожості, особливості один одного, а також готовності діяти стосовно один одного, відмовившись від упереджених оцінок, дій і вчинків, природа яких неясна (О.І Генісаретський). З іншого боку, дане поняття має включати в себе смислові компоненти, які виражаються в здатності захисту себе від негативних проявів Іншого на основі взаємної терпимості (С.К.Бондирева) і здатності переносити неприємний вплив з боку Іншого, терпінні і терпимості (В.Г.Крисько). По-третє, воно містить смисловий відтінок, який розуміється як «прагнення до спільного виживання» (І.Ілліч), як усвідомлення взаємної залежності, а також активне усвідомлення один одного як цінності, джерела духовного взаємозбагачення (Л.В.Байбородова, М.А.Ковальчук, К.Мур, М.І.Рожков та інші). У результаті такого синтезу значень поняття міжкультурної толерантності отримує широке функціональне навантаження, що дозволяє розглядати його і як ставлення, і як морально-етичний ідеал, і як об'єктивну необхідність, і як норму чи принцип вибудовування соціальних та міжособистісних стосунків, а також як соціальну цінність і соціально значущу якість особистості. Під міжкультурної толерантністю ми маємо на увазі комплекс рис і здібностей особистості, що дозволяють їй проявляти терпимість, повагу і доброзичливе ставлення до представників інших етнокультурних спільнот і феноменів інших етнокультур. Даний комплекс проявляється в розумінні значимості культурного Іншого, у сприйнятті його як рівноправного суб'єкта взаємодії, у визнанні його права на несхожість і своєрідність, у відмові від сьогоденних оцінок його проявів, а також у здатності захистити себе від негативного впливу з боку Іншого на основі терпимості та відмови від насильства, а також у готовності партнерів до міжкультурної комунікації, усвідомлюючи власну культурну ідентичність, зрозуміти і позначити активну моральну позицію взаємодії стосовно представника культурного Іншого, приймаючи і поважаючи його спосіб мислення, мовну свідомість, норми поведінки та особисту свободу, розширюючи, тим самим, свій соціальний досвід і набуваючи новий культурний спадок. Основною характеристикою міжкультурної толерантності є те, що вона проявляється в процесі міжкультурної взаємодії, або міжкультурної комунікації. Міжкультурна комунікація є сукупність різноманітних форм відносин і спілкування між індивідами і групами, що представляють різні культури, у яких можна знайти як подібність, так і відмінність мов, невербальних засобів спілкування, когнітивних особливостей і аксіологічних переваг. Ефективність процесу міжкультурної комунікації як діалогу культур в сучасних умовах існування цивілізації залежить від наявності міжкультурної толерантності у партнерів-комунікантів [3; 119]. Міжкультурна толерантність і інтолерантність виявляються у взаємодії представників різних культур на рівні суб'єкт-об'єктних і суб'єкт-суб'єктних відносин. Прояв міжкультурної толерантності у міжкультурних відносинах Виділяють кілька типів міжкультурної толерантності: а) ситуативна міжкультурна толерантність, під якою розуміється терпиме ставлення окремої особистості до конкретної людини, б) типологічна міжкультурна толерантність, що припускає терпиме ставлення людини до змішаних типів особистостей або груп людей; в) професійна толерантність, що означає терпиме ставлення до змішаних типів людей, з якими доводиться мати справу за родом діяльності [4; 38]. Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що міжкультурна толерантність – це моральна якість особистості, яка передбачає терпимість до інших точок зору та думок не залежно від національної та культурної належності, що сприяє взаємопорозумінню між представниками різних мов та культур. Література: 1.Зиновьев Д. В. Социокультурная толерантность – ее сущностные характеристики / Д. В. Зиновьев // Парадигма. – 1998. – № 1. – С. 50-61. 2.Свойкина Л.Ф. формирование межкультурной толерантности у иностранных студентов-филологов / Л.Ф. Свойкина // Современные наукоемкие технологии. – 2008. – № 3 – С. 78-81 3.Фролова О.А. Межкультурная толерантность как профессионально значимое качество личности специалиста / О.А.Фролова // Научный вестник МГИИТ. – 2010. – Т. 5. – № 3. – С. 119-129 4.Фурманова В.П. Межкультурная коммуникация и лингво-культуроведение в теории и практике обучения неродным языкам / В. П. Фурманова. – Саранск: Изд- во Мордов. ун-та, 1993. – 120 с.
1 2 3 4 5 Категория: Педагогические науки \| Добавил: ivan_babenko (25.06.2011)
Просмотров: 1038 \| Рейтинг: 5.0/1