Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Четверг, 21.02.2013
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки

Теория и методика профессионального образования
Формування професійної компетентності у процесі підготовки перекладача
 
Автор: Шиба А.В., Чернівецький національний університет
 
Реформування національної системи вищої освіти України у контексті Європейського освітнього простору спонукає до пошуку шляхів покращення змісту та методики підготовки фахівців. Особливу увагу необхідно приділяти підготовці перекладачів, які здатні сприяти налагодженню міжнародних зв’язків нашої держави, які можуть бути гідними посередниками в ділових та культурних контактах.
Виконати якісний переклад може лише фахівець, який володіє рядом знань, умінь і навичок , необхідним для здійснення перекладу; здатний здійснювати ефективну взаємодію з іншими учасниками професійної діяльності. Мова йде про підготовку компетентного перекладача, що передбачає формування професійної компетентності.
Очевидно, що споконвічні педагогічні поняття „ знання ”, „ уміння ” й „ навички ” поповнились ще одним – „ компетентність ”, оскільки саме вона, як свідчать багато дослідників, є покажчиком, який сьогодні визначає спроможність людини вирішувати завдання, що постають перед нею як у професійній діяльності, так і в особистому житті, а також відкривають перспективи для подальшого розвитку та активної участі у громадському житті.
Вікіпедія визначає професійну компетентність як якість, властивість або стан спеціаліста, що разом чи окремо забезпечує його фізичну, психічну й духовну відповідність необхідності, потребам, вимогам певної професії, спеціальності, спеціалізації, стандартам кваліфікації, службовій посаді, які обіймає фахівець.
У  західній науковій літературі цей термін виник на початку 70-х років минулого століття і означав здатність особи виконувати роботу належним чином. Значний внесок у дослідження проблеми професійної компетентності зробили також фахівці з ближнього зарубіжжя. Так, наприклад, російські дослідники В.О. Болотов та В.В.Сєріков, вважають, що компетентність, будучи продуктом навчання, не прямо витікає з нього, а скоріше є наслідком саморозвитку індивіда, не стільки його технологічного зростання, скільки особистісного, наслідком самоорганізації та узагальненням діяльнісного та особистісного досвіду[1].
А.К.Маркова, досліджуючи структуру професійної компетентності, виділяє спеціальну, соціальну, особистісну та індивідуальну компетентність, де спеціальна компетентність співвідноситься з наявністю спеціальних знань та умінням використовувати їх на практиці, соціальна – з оволодінням способами спільної професійної діяльності, співробітництва та професійного спілкування, особистісна – з оволодінням способами самовираження та саморозвитку, планування професійної діяльності, а індивідуальна – з прийомами саморегуляції, готовності до професійного зростання, наявністю постійної професійної мотивації [2].
У вивченні професійної компетентності перекладача, чималий доробок був здійснений Л.К. Латишевим, який виділяє базову (знання, уміння і навички, необхідні у всіх видах перекладу), специфічну (знання, уміння і навички, необхідні у певному виді чи схожих видах перекладу) та спеціальну складову (знання, уміння і навички, потрібні для перекладу текстів, які належать до окремих стилів та жанрів) [3, С.8-9].
О.В.Грєбєнщекова під професійною компетентністю перекладача  розуміє інтегративну характеристику особистості спеціаліста, яка складається з лінгвістичної (дискурсивний і технічний компонент), соціокультурної (країнознавчий і загальнокультурний компонент), психологічної (перцептивний і інтерактивний компонент) та інформаційної компетенції (аналітичний і комп’ютерний компонент) і дозволяє перекладачеві ефективно здійснювати професійну діяльність [4].
Я.В. Лєвковская розуміє професійну компетентність перекладача як володіння спеціалістом відповідним комплексом знань, спеціальних умінь і навичок, які дозволяють діяти самостійно і відповідально при виконанні професійної діяльності. Щодо структури професійної компетентності майбутнього перекладача, то вона представлена у вигляді взаємопов’язаної системи, яка складається з чотирьох компонентів: гносеологічного, етнолінгвістичного, психологічного, інформаційно-технічного, ступінь сформованості яких і визначає рівень професійної компетентності в цілому [5].
Таким чином, дослідивши різноманітні джерела, які містять інформацію про специфічні знання, уміння, навички та якості, необхідні перекладачеві, ми визначаємо професійну компетентність перекладача як широке, багатопланове, інтегральне поняття, яке означає міру оволодіння професією перекладача, виявляється в адекватності вирішення фахових завдань і включає професійно-пізнавальний, особистісний та соціальний блоки.
Література:
1.  Болотов В.А. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе/ В.А. Болотов, В.В. Сериков // Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 8-14.
2. Маркова А.К. Психология профессионализма/ А.К. Маркова. – М.: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. – 312 с.
3. Латышев Л.К., Проворотов В.И. Структура и содержание подготовки переводчиков в языковом вузе / Л.К. Латышев, В.И. Проворотов – М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2001. – 135 с.
4. Гребенщикова А. В. Формирование профессиональной компетентности будущих переводчиков средствами информационно-коммуникационных технологий: Дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Гребенщикова Александра Вячеславовна.-Челябинск, 2005.- 179 с.
5. Лєвковская Я. В. Формирование профессиональной компетентности будущих переводчиков в вузе на основе акмеологического подхода :автореф. дис.   канд. пед. наук : 13.00.08 / Левковская Яна Владимировна.- Магнитогорск, 2007. – 23 с.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Иван155 (17.02.2013)
Просмотров: 6 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email:
Код *: