Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Суббота, 10.06.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки
Социальная педагогика
Cоціально-педагогічна робота з неповнолітніми засудженими в пенітенціарних установах
 
Автор: Марія Фляк, кандидат філософських наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи  Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Україна
 
Актуальність обраної теми визначається  тим, що державна програма боротьби із злочинністю в Україні відносить до першочергових завдань поліпшення роботи по боротьбі з правопорушеннями серед неповнолітніх, організації соціально-педагогічної роботи із засудженими,  удосконалення кримінально-виконавчої системи. Реформа діяльності пенітенціарних установ для неповнолітніх відповідно до міжнародних норм  та стандартів виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі потребує значного поліпшення рівня професійної підготовки співробітників [1].
Кожному  соціальному педагогу, який працює з неповнолітніми правопорушниками, необхідно досконало володіти ґрунтовними знаннями соціально-педагогічних закономірностей, принципів, засобів і методів впливу на неповнолітніх злочинців. Знати їхні вікові, індивідуальні та типологічні особливості, характерні прояви в середовищі злочинців, уміти застосовувати ефективні засоби соціально-педагогічного впливу, творчо аналізувати свою діяльність, прогнозувати її результативність та досягати позитивних результатів в роботі із неповнолітніми засудженими.
Метою статті є  здійснення аналізу соціально-педагогічних закономірностей, принципів, засобів і методів впливу на неповнолітніх злочинців у пенітенціарних закладах, що може бути використаним  у роботі соціального педагога.
На закономірності виховання і перевиховання неповнолітніх злочинців  постійно наголошував А.С.Макаренко [3].  К.К.Платонов вважає необхідною умовою цілеспрямованого пошуку позитивного в особистості засудженого врахування її складної структури. Недоліки особистісного розвитку можуть  прямо чи опосередковано відображатися в рисах його характеру і специфіці здібностей (наприклад, зниження правових здібностей), проявлятись в реальній поведінці, поглядах і стосунках з людьми. Класифікацію неповнолітніх засуджених за спрямованістю особистості запропонували В.Г.Деєв та    О.І.Ушатіков
Соціально-педагогічна робота з засудженими, тобто з тими людьми, які вже сформувалися як особистості, мають сталі звички та стійкі стереотипи поведінки є завданням не простим. Отже, до основних специфічних особливостей виховного процесу можна віднести об'єкти впливу - засуджених, які характеризуються сформованими морально-правовою свідомістю,  достатньо вираженими соціальними ролями, своєрідним ставленням до соціально-виховної роботи, що з ними проводиться.
Соціальний педагог у виховних колоніях – це спеціаліст із соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими, який забезпечує цілеспрямовану соціально-педагогічну допомогу і підтримку процесу соціалізації різноманітних категорій засуджених, сприяє їхньому соціальному вихованню в умовах життєдіяльності. Надає психолого-педагогічну і соціально-педагогічну допомогу підліткам у період їхнього виправлення та ресоціалізації. Соціальний працівник – спеціаліст, діяльність якого спрямована на надання допомоги особі або групі осіб, що потрапили у складну життєву ситуацію, шляхом інформування, консультування, організації різних форм підтримки.  Оскільки соціальний працівник - соціальний педагог взаємодіє з людиною та її оточенням, він повинен володіти щодо розвитку і поведінки людини в конкретному середовищі, а це означає, що психолого-педагогічна компетентність спеціаліста становить базову основу його функціональної грамотності, підготовленості.
В практичній діяльності співробітників пенітенціарних установ  все це повинно враховуватись, щоб знайти до кожної людини індивідуальний підхід з метою розвитку та формування в неї позитивного  ставлення до загальноприйнятих норм моралі, за якими живе сучасне суспільство. Соціальний працівник не має права діяти лише за засвоєним алгоритмом, а повинен вміти використовувати весь арсенал соціально-педагогічних та морально-правових методів і заходів виховного впливу на засуджених. Все це вимагає застосування перевірених практикою методів та прийомів в діяльності, які дозволяють найбільш ефективно стимулювати засудженого до роботи, в першу чергу, над самим собою.
Засуджуючи злочинця, суспільство прагне не лише покарати його, але й змінити його світогляд, культуру та спрямованість. Реалізація гуманістичного, особистістно спрямованого підходу до виховної роботи в умовах установ виконання покарань  для  неповнолітніх вимагає, в  першу  чергу, олюднення взаємовідносин  між  співробітниками  та засудженими,  визнання  цінності людини, котра відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, як особистості. Уміння застосовувати ефективні засоби соціально-педагогічного впливу, наукове обґрунтування виховних програм і технологій, створення умов для їх реалізації — запорука успіху  в  ресоціалізації  засуджених, з  метою  формування  у  них  соціально-позитивної свідомості.
Спостереження вказують на те, що основне  місце у даній  справі  займає  соціально-виховна  робота, яка спрямована на формування та закріплення у засуджених прагнення до занять суспільно-корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших морально-правових норм, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня. Стимулювання правослухняності здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного впливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності. Реалізація цієї програми здійснюється з врахуванням можливості виховної функції,  режиму відбування покарань, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, заходів заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, позбавлених волі, самодіяльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релігійних організацій, а також залучення засуджених до самовиховання.
Основними напрямками, формами і методами соціально-виховної роботи з особами до позбавлення волі є :
-  проведення морального, правового, трудового, естетичного, фізичного, санітарно-гігієнічного виховання , а також інших  видів, що сприяють становленню їх на життєвої позиції, яка відповідає правовим нормам і  вимогам суспільно-корисної діяльності;
-  соціально виховна робота із засудженими організовується в
індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів [ 5, c.20-59].
Рівень розвитку суспільних відносин обумовив  різні варіанти ставлення до злочинців. З давніх часів відомий підхід до боротьби зі злочинністю — «Око за око», який відображався в стратах і тортурах на майданах, четвертуванням, «гуманному» відтинанні голови при розвинутій індустрії стаціонарних і пересувних гільйотин тощо. У період розбудови незалежної правової держави, ідеї гуманізму, педагогіки, співробітництва та поваги до людини закономірно висуваються на перший план. Ресоціалізація засуджених — це одна з підсистем загальнодержавного виховання, яка  залежить від характеру та рівня розвитку суспільних відносин [2, c.6-18].
На основі врахування закономірного зв'язку між характером суспільних відносин та метою, завданнями, змістом педагогічного процесу в практичній діяльності співробітників ВК мають реалізуватися принципи, що визначають головні напрямки роботи із засудженими. Це насамперед принцип цілеспрямованості педагогічного   процесу   в   ВК   на   ресоціалізацію   засуджених.
Цей принцип передбачає такий підхід до ресоціалізації засуджених в ВК, який перетворює роботу з ними в цілеспрямований процес формування соціально-нормативної особистісної позиції на основі конкретного в кожному індивідуальному випадку проектування особистості.
Наступним принципом, що випливає, із названої закономірності,  є  тісний зв¢язок  процесу   ресоціалізації   із   реальним   життям. В установах виконання покарань цей принцип набував особливого значення внаслідок фізичної ізоляції та обмеженого соціального статусу засудженого [4].
В ході дослідження, аналізуючи думки практичних працівників, особисті спостереження  та опитування засуджених ми прийшли до висновку, що багато з них дуже погано орієнтуються в проблемах сучасного життя, в тих труднощах, з якими вони можуть зіткнутися в   повсякденному   житті   після   звільнення, а тому необхідно зазначити.
При реалізації принципу тісного зв'язку процесу ресоціалізації із реальним життям спостерігається поновлення та налагодження соціально корисних зв'язків і відносин засуджених, постійне ознайомлення  їх з соціально-економічними, політичними проблемами, формування у них позитивних соціальних установок, залучення засуджених до соціально корисної та особистісно значущої діяльності. Для цього використовуються різноманітні засоби масової інформації; засуджених залучають до читання газет, журналів, проводяться інформаційні та виховні години, влаштовуються зустрічі із представниками різних громадських інститутів, релігійних організацій тощо, з відповідною педагогічно-доцільною інтерпретацією   інформації,    що   подається.
Серед спеціально-розроблених виховних форм і технологій ефективно зарекомендували себе такі: застосування психолого - педагогічного тренінгу на різних етапах відбування покарання із використанням методів переконання та навіювання; організація роботи кабінетів релаксації; залучення засуджених до різних форм творчої діяльності гуманістичної спрямованості; цілеспрямована робота з відбору, формування та навчання активу засуджених, більш широке використання елементів самоврядування на основі залучення активу засуджених до планування, підготовки і реалізації виховних заходів, організації педагогічно доцільного дозвілля; взаємодія співробітників різних частин і служб ВК з громадськістю, зокрема з представниками різних релігійних конфесій.
Минуть роки ресоціалізації, настане час соціальної адаптації, прийде каяття. Часто воно оволодіває засудженими швидко, але не всіма. Багато уваги спрямовано щодо проведення соціально-педагогічної та індивідуальної роботи, подання особистого прикладу до об’єднання вихованців у різні гуртки та клуби за уподобаннями. Зцілення надломлених душ здійснюється ефективними методами без нав’язування чогось штучного, надуманого. Створювати засудженим умови навернення до моралі – це вже успіх. Тому, якщо серед них бодай декотрі змінюють свою свідомість, тоді можна вважати, що праця вже дає плоди.
 
Література:
1. Кримінально-виконавчий кодекс України : Офіційний текст.-К.:Кондор, 2005. – 96 с.
2.  Синьов В.М., Кривуша В.І. Організація роботи з ресоціалізації
засуджених в умовах виховно-трудових колоній // Соціальна реабілітація неповнолітніх, які повернулись з місць позбавлення волі, у соціальних службах для молоді. – Київ : А.Л.Д., 1995. С. 6-18.
3. Макаренко А.С. Педагогические сочинения : В 8 т. – М.: Педагогика,   1983-1986. Т.4 С.260.
4. Безпалько О,В., Звєрєва І.Д., Харченко С.Я. та ін.; За заг. ред..: Звєрєвої І.Д., Лактіонової Г.М. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / -К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 256с
5. Панова А.М., Холостова Е.И. Справочное пособие по социальной роботе.- М., 1997101. ”Соціальна реабілітація неповнолітніх, які повернулись з місць позбавлення волі, у соціальних службах для молоді”.Київ: А.Л.Д., 1995, С. 20-59.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (15.08.2012)
Просмотров: 2007 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 1
1  
В нашей стране действительно очень большая преступность. И с каждым годом становится все больше и больше малолетних преступников. Поэтому тема статья действительно актуальна. Но вот большой вопрос в том перевоспитывают ли колонии или нет. Мне кажется, что в данный период времени они еще более ожесточают подростков, которые попали туда. И выходят они далеко не развитыми личностями, а уже готовыми на преступления молодыми людьми. По статистике туда возвращаются более 60% воспитанников. Думаю, что менять все нужно в корне, если мы хотим жить в развитом обществе.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]