Академия наук

Екстремальні ситуації як чинники небезпеки діяльності особового складу державної прикордонної служби україни

Автор: Сич Р.В., Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Забезпечення безпеки особистості в суспільстві є невід’ємною частиною прав людини, які гарантуються Конституцією і низкою законів, а також підзаконними нормативними актами, загальними та особистими правилами безпеки, діями державних та відомчих органів, фахівцями в сфері безпеки. Конституція України проголошує людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи – такими, що визначають зміст і мету діяльності держави. Але, на жаль, певні негативні явища значною мірою заважають втіленню в життя цих орієнтирів. Серед джерел небезпеки, за результатами аналізу наукової літератури, можна виділити три групи чинників: природні, техногенні, соціальні. До природної сфери (екологічних чинників) відносяться кліматичні, ґрунтові, біотичні чинники. До чинників небезпеки в техногенній сфері відносяться технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні та психофізіологічні. До чинників небезпеки в соціальній сфері відносяться державно-правові, етносоціальні, інформаційні, психологічні.

У межах тематики наших тез коротко розглянемо державно-правові чинники небезпеки та їх вплив на діяльність особового складу Державної прикордонної служби України (далі – ДПСУ). Вони зумовлені відсутністю або ж недосконалістю законодавчо-правової бази, загальнообов’язкових норм поведінки, що встановлені чи санкціоновані державою, а також недостатньою державною гарантією безпеки прикордонника. Це призводить до створення небезпечних умов у діяльності прикордонників.

Особиста безпека спрямована на захист особового складу від небезпеки в екстремальних ситуаціях. Отже, прикордонник має знати та визначати екстремальні ситуації з метою уникнення небезпеки.

Під екстремальною ситуацією розуміється таке складне узгодження умов діяльності по забезпеченню безпеки, яке має для прикордонника особливу значимість; ситуації, об'єктивно наявні обставини якої, сприймаються та оцінюються прикордонником як небезпечні для здоров’я та життя особи, яка охороняється, так і для офіцера-прикордонника.

Видами екстремальних ситуацій є такі:

– швидкоплинна екстремальна ситуація, коли діяльність відбувається в умовах жорсткого  дефіциту часу, з максимальною психологічною напругою і навантаженням, з необхідністю діяти в максимально швидкому темпі;

– довготривала екстремальна ситуація, коли протягом тривалого часу здійснюється фізично та психологічно напружена діяльність, що виснажує психіку;

– екстремальна ситуація з елементами невизначеності, коли існує необхідність  прийняття рішення при наявності альтернативних, суб’єктивно-вагомих варіантів поведінки;

– ситуації, що потребують постійної готовності до дії, коли прикордонник знаходиться у звичайних монотонних умовах в очікуванні екстремальних змін.

Екстремальні ситуації, що виникають в силу отримання недостовірної або можливої інформації, мають важливу особливість, а саме – необхідність у швидкому реагуванні прикордонника при відсутності у нього впевненості у достовірності отриманої інформації.

Як стверджують науковці Г. Юхновець, В. Андросюк, Л. Казміренко, небезпека для співробітника органів Внутрішніх справ є стресовим фактором, який відображає ступінь усвідомлення співробітником обставин, при яких поведінка правопорушників, дія стихійних лих, аварій чи катастроф тощо можуть завдати йому, або членам його сім'ї, фізичної, матеріальної чи психологічної шкоди, призвести до нещасного випадку, можливо й загибелі…

Досвід служби особовим складом Державної прикордонної служби України свідчить про те, що в своїй професійній діяльності, яка пов’язана з ризиком та небезпекою, необхідно керуватися загальноприйнятими життєвими принципами. Виходячи з цього, кожен прикордонник повинен знати, що таке екстремальна ситуація, усвідомлювати до яких наслідків вона може привести і як її уникнути. Але якщо не можливо такої ситуації уникнути, вирішити її можливо завдяки умінням офіцера-прикордонника з особистої безпеки. Військово-політична ситуація, що зараз має місце на сході країни, події, в яких прикордонники беруть безпосередню участь, щодня ризикуючи життям та здоров’ям, переконують, що велику роль у розв’язанні перерахованих вище та інших завдань відіграє формування компетентного майбутнього офіцера, особливо щодо питань особистої безпеки в службовій діяльності особового складу Державної прикордонної служби України.

Проблема забезпечення безпеки прикордонників стоїть дуже гостро. Розв’язання цієї проблеми у великій мірі залежить від самих прикордонників: їхньої фізичної і теоретичної непідготовленості, байдужості до себе і своїх колег, легковажного ставлення до можливої небезпеки, невміння прийняти вірне рішення в скрутній ситуації, та невміння протидіяти противнику в складних ситуаціях призводить до небажаних наслідків. І навпаки, якщо прикордонник підготовлений, може правильно оцінити обстановку, здатний вміло застосувати прийоми самооборони або зброю, не розгубиться в екстремальній ситуації і зможе прийняти правильне рішення, то можна сказати, що він не потрапить в небажану ситуацію або вийде з неї з мінімальними втратами. Отже, постає завдання розроблення методики формування умінь з особистої безпеки майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін.

Екстремальні ситуації як чинники небезпеки діяльності особового складу державної прикордонної служби україни

Автор: Сич Р.В., Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Забезпечення безпеки особистості в суспільстві є невід’ємною частиною прав людини, які гарантуються Конституцією і низкою законів, а також підзаконними нормативними актами, загальними та особистими правилами безпеки, діями державних та відомчих органів, фахівцями в сфері безпеки. Конституція України проголошує людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи – такими, що визначають зміст і мету діяльності держави. Але, на жаль, певні негативні явища значною мірою заважають втіленню в життя цих орієнтирів. Серед джерел небезпеки, за результатами аналізу наукової літератури, можна виділити три групи чинників: природні, техногенні, соціальні. До природної сфери (екологічних чинників) відносяться кліматичні, ґрунтові, біотичні чинники. До чинників небезпеки в техногенній сфері відносяться технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні та психофізіологічні. До чинників небезпеки в соціальній сфері відносяться державно-правові, етносоціальні, інформаційні, психологічні.

У межах тематики наших тез коротко розглянемо державно-правові чинники небезпеки та їх вплив на діяльність особового складу Державної прикордонної служби України (далі – ДПСУ). Вони зумовлені відсутністю або ж недосконалістю законодавчо-правової бази, загальнообов’язкових норм поведінки, що встановлені чи санкціоновані державою, а також недостатньою державною гарантією безпеки прикордонника. Це призводить до створення небезпечних умов у діяльності прикордонників.

Особиста безпека спрямована на захист особового складу від небезпеки в екстремальних ситуаціях. Отже, прикордонник має знати та визначати екстремальні ситуації з метою уникнення небезпеки.

Під екстремальною ситуацією розуміється таке складне узгодження умов діяльності по забезпеченню безпеки, яке має для прикордонника особливу значимість; ситуації, об'єктивно наявні обставини якої, сприймаються та оцінюються прикордонником як небезпечні для здоров’я та життя особи, яка охороняється, так і для офіцера-прикордонника.

Видами екстремальних ситуацій є такі:

– швидкоплинна екстремальна ситуація, коли діяльність відбувається в умовах жорсткого  дефіциту часу, з максимальною психологічною напругою і навантаженням, з необхідністю діяти в максимально швидкому темпі;

– довготривала екстремальна ситуація, коли протягом тривалого часу здійснюється фізично та психологічно напружена діяльність, що виснажує психіку;

– екстремальна ситуація з елементами невизначеності, коли існує необхідність  прийняття рішення при наявності альтернативних, суб’єктивно-вагомих варіантів поведінки;

– ситуації, що потребують постійної готовності до дії, коли прикордонник знаходиться у звичайних монотонних умовах в очікуванні екстремальних змін.

Екстремальні ситуації, що виникають в силу отримання недостовірної або можливої інформації, мають важливу особливість, а саме – необхідність у швидкому реагуванні прикордонника при відсутності у нього впевненості у достовірності отриманої інформації.

Як стверджують науковці Г. Юхновець, В. Андросюк, Л. Казміренко, небезпека для співробітника органів Внутрішніх справ є стресовим фактором, який відображає ступінь усвідомлення співробітником обставин, при яких поведінка правопорушників, дія стихійних лих, аварій чи катастроф тощо можуть завдати йому, або членам його сім'ї, фізичної, матеріальної чи психологічної шкоди, призвести до нещасного випадку, можливо й загибелі…

Досвід служби особовим складом Державної прикордонної служби України свідчить про те, що в своїй професійній діяльності, яка пов’язана з ризиком та небезпекою, необхідно керуватися загальноприйнятими життєвими принципами. Виходячи з цього, кожен прикордонник повинен знати, що таке екстремальна ситуація, усвідомлювати до яких наслідків вона може привести і як її уникнути. Але якщо не можливо такої ситуації уникнути, вирішити її можливо завдяки умінням офіцера-прикордонника з особистої безпеки. Військово-політична ситуація, що зараз має місце на сході країни, події, в яких прикордонники беруть безпосередню участь, щодня ризикуючи життям та здоров’ям, переконують, що велику роль у розв’язанні перерахованих вище та інших завдань відіграє формування компетентного майбутнього офіцера, особливо щодо питань особистої безпеки в службовій діяльності особового складу Державної прикордонної служби України.

Проблема забезпечення безпеки прикордонників стоїть дуже гостро. Розв’язання цієї проблеми у великій мірі залежить від самих прикордонників: їхньої фізичної і теоретичної непідготовленості, байдужості до себе і своїх колег, легковажного ставлення до можливої небезпеки, невміння прийняти вірне рішення в скрутній ситуації, та невміння протидіяти противнику в складних ситуаціях призводить до небажаних наслідків. І навпаки, якщо прикордонник підготовлений, може правильно оцінити обстановку, здатний вміло застосувати прийоми самооборони або зброю, не розгубиться в екстремальній ситуації і зможе прийняти правильне рішення, то можна сказати, що він не потрапить в небажану ситуацію або вийде з неї з мінімальними втратами. Отже, постає завдання розроблення методики формування умінь з особистої безпеки майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін.