Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 07.08.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Педагогические науки
Общая педагогика и история педагогики
Аналіз рецензій на твори К.Д. Ушинського на сторінках дореволюційної періодики
 
Автор: Сеньків Ольга Михайлівна, аспіратнтка Дрогобицького державного педагогічного університету
 
Видатний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський залишив багатий науковий доробок, який знаходився у центрі уваги багатьох дослідників. Одними із перших хто досліджував педагогічну спадщину К. Ушинського були його сучасники, котрі здійснювали рецензування його робіт. Вивчення та аналіз рецензій на твори педагога дає підстави стверджувати, що здебільшого ці рецензії були схвальні однак не оминала їх і гостра критика окремих цензорів. Особливо це було характерним для 50 – 90-х рр. ХІХ ст.
Аналіз останніх досліджень з проблематики показує, що на сучасному етапі в Україні у науково-педагогічній літературі практично не висвітлено питання рецепції спадщини К. Ушинського його сучасниками та педагогами дореволюційного періоду. Спробу висвітлити це питання здійснив у дисертаційному досліджені В. Довбня «Проблема людини у філософській антропології К. Ушинського». Однак у даному досліджені автор зосереджує свою увагу на філософських питаннях рецепції спадщини К. Ушинського. У даній статті ми здійснюємо аналіз рецензій на твори К. Ушинського у рецепції дореволюційних педагогів.
На твори класика на сторінках періодичних видань з’являлися рецензії та відгуки. Їх аналіз показує, що абсолютна більшість з них стосувалася «Рідного слова», «Дитячого світу» та «Педагогічної антропології». 12 грудня 1860 р. Учений комітет розглянув доповідну записку редактора «Журналу міністерства народної просвіти» К. Ушинського, в якій він просив прийняття його книгу до числа посібників для навчальних закладів Міністерства народної освіти. Учений комітет прийняв рішення скерувати книгу на рецензію до  О. Воронова [3, с. 342-343].
Рецензуючи працю К. Ушинського, О. Воронов зазначає: «Книга «Дитячий світ» являє собою визначне явище в навчальній літературі, яка вже давно потребувала саме такого посібника» [3, с. 349]. Головний її здобуток, на думку рецензента, – «багатство реального змісту і обдуманість плану» [3, с. 349]. Проте він вважає, що певні статті природничого циклу перевищують поняття дітей того віку, а психологію і логіку слід би зовсім виключити.
Водночас рецензент вказує на деякі помилки, які автор допустив, коли подає відомості про хімічні елементи та процеси. Тим неменше О. Воронов робить висновок, що незважаючи на вказані хиби, «книга «Дитячий світ», за безсумнівними її достоїнствами…може служити чудовим посібником при читанні з освітньою метою у нижчих 4-х класах гімназії» [3, с. 343].
Свої рецензії на «Дитячий світ» слідом за О. Вороновим подали інші члени Ученого комітету О. Галахов та А. Бекетов. Перший з них відзначив як позитивні, так і негативні сторони книги К. Ушинського. Загалом оцінив її високо, назвавши чудовим явищем вітчизняної педагогічної літератури. Другий – вказав, що в книзі наявні дрібні неточності і зробив загальний висновок «твір Ушинського має в собі багато властивостей доброї книги для дитячого читання і здатний удосконалюватися». В результаті ухвалою Ученого комітету від 13 лютого 1861 р. книгу К. Ушинського було допущено до використання в школах Міністерства народної освіти [3, с. 343].
Перший друкований відгук на підручник «Дитячий світ» зробив на сторінках «Московських відомостей» Л. Модзалевський. Замітка не дає докладного розбору книги, а носить загальний інформаційний характер. Сказавши кілька слів про поступове зростання дитячої допитливості і про необхідність її систематичного задоволення за допомогою раціонально розробленої педагогічної літератури, автор пише: «книга Ушинського – це вже систематичний посібник до правильного розвитку дітей, якого ще не було в нашій педагогічній літератур. Видно, що упорядник багато доклав думок, перш ніж взятися до складання цієї книги; глибоко вивчив сучасну педагогічну літературу – англійську і німецьку і, що найважливіше, практично обізнаний з справою виховання і освіти дітей» [3, с. 344].
У № 6 журналу «Виховання» за 1861 р. А. Леве стверджував, що не має «нічого легшого і нічого важчого як скласти книгу для читання. Вимоги педагога до такої книги дуже різноманітні, і задовільнити їх одному і в тому ж відношенні навряд чи можливо. Одні бажають бачити в книзі для читання збірку всього загально корисного з усіх галузей людського знання, другі – оповідання релігійного і морального змісту, треті – оповідання повчальні і в той же час цікаві: деякі – матеріал для граматичних і логічних вправ. Чим керувався Ушинський ? Він мав на увазі задовільнити переважно реальні вимоги нашого часу і, нам здається, зайшов у цьому відношенні надто далеко, надавши своїй праці дещо однобічного напряму: не можна заперечувати корисність історичних оповідань у відношенні до формальної освіти дітей…Кілька примірних логічних вправ належать також до щасливих нововведень, що рекомендують посібник Ушинського , який, взагалі кажучи, належить до надто корисних явищ нашої навчальної літератури і зайняв би навіть і не у нас видне місце серед подібних творів» [3, с. 344-345].
Багато рецензій на дану працю К. Ушинського поміщувались не тільки на сторінках фахових, а й популярних журналів. Одна з них – рецензія Ф. Толля («Учитель», №19,1861), у якій автор прагне з’ясувати завдання, які у «Дитячому світі» поставив перед собою педагог. На погляд рецензента, вони такі: поповнення недостачі наочного матеріалу у поєднанні з початковим навчанням; надання матеріалу для учнівських вправ для правильного вживання мови; привчити дитячий розум до логічності; надання дитині наукових відомостей [3, с. 354]. Попри схвальне ставлення до застування К. Ушинським принципу наочності у навчанні Ф. Толь все ж таки критично ставиться до певних статей даного підручника. Зауважуючи, що не слід читати дітям описи предметів, котрі вони можуть побачити наочно. Тому статті про природу, зокрема «Діти в гаю», «Діти в училищі» він вважає недоцільними [3, с. 354-355].
У 1864 р. було опубліковано чудовий твір К. Ушинського «Рідне слово». На шпальтах журналів та часописів: «Голос», «Книжковий вісник», «Бібліотека для читання», «День», «Журнал для батьків і наставників», «Учитель» з’явилися десятки рецензій і відгуків, які схвально оцінювали появу «Рідного слова». Наведемо як приклад слова із рецензії поміщеної на сторінках журналу «Учитель», де підкреслювалося: «Цю книгу можна сміло назвати однією із ліпших у нашій педагогічній літературі…тепер, коли у нас є «Рідне слово», грамота для дітей вже не буде здаватися страхом…Ушинський не набивав своєї книги тим старим хламом, який, бог знає з яких пір, переходить із одної дитячої хрестоматії в іншу; навпаки, він проявив в цьому значну самостійність. Дуже нескладно написати книгу для дітей, якщо справа у тому, щоб наповнити її чим небудь; для цього треба лише вміти переписувати…Рекомендуєм «Рідне слово» кожному батькові та вихователю як у високій ступені корисну книгу» [3, с. 528]
Виконуючий тоді обов’язки члена Ученого комітету для початкових шкіл, Н. Вессель дав офіційну рецензію на книгу К. Ушинського «Рідне слово». Він зробив висновок: «Рідне слово» Ушинського, являючи собою працю цілком самостійну, може служити підручником дидактичним для наших народних учителі. Учений комітет прислухався до висловленої пропозиції і ухвалив: «цілком погодитися з висновком п. Весселя і подати його на розсуд п. міністра народної освіти» [3, с. 526].Так «Рідне слово» на багато років стало підручникам для народних шкіл і витримало десятки видань.
Після того як посаду міністра освіти був призначений Д. Толстой, відношення до «Рідного слова» різко змінилося. У 1867 р. він організував цькування «Рідного слова» та його автора. З’явилася брошура                        А. Філонова під галасливою назвою «Плоди педагогічної озлобленості». Автор брошури нападав на К. Ушинського за атеїстичну спрямованість його «Рідного слова», приводом для чого послужив наявний природознавчий матеріал. Закінчувалася брошура: «Народ, батьки обурюються проти вашої книжки» [3, с. 529].
Через 30 років після смерті К. Ушинського 26 вересня 1899 р. він же виступив в Ученому комітеті Міністерства освіти з тією самою аргументацією проти перевидання «Рідного слова». Основним недоліком книги, на думку А. Філонова, є те, що вона носить переважно реальне спрямуванням [1, с. 49].
Аналіз рецензій на книгу К. Ушинського «Рідне слово» впродовж 1864 – 1885 рр. показує, що в цей час переважали відгуки схвальні, які чергувалися з поодинокими негативними вердиктами; 1885 – 1900 рр. домінувало негативне ставлення, що оформилося в реакційних колах, відбилося в забороні застосовувати 1-у частину цієї книги в початкових школах. Причому всередині Міністерства освіти увесь цей час точилася негласна боротьба між противниками і захисниками книги К. Ушинського, що закінчувалося скасування попередньої заборони; 1900 – 1917 рр. книгу знову допустили офіційно до вжитку в школах, але кількість рецензій і відгуків про нею різко скоротилося [3, с. 525].
Значний інтерес науково-педагогічна громадськість Російської імперії виявила до виходу у 1868–1869 роках першого видання твору К. Ушинського «Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології». Відразу появилась значна кількість рецензій, відгуків у періодичних виданнях: «Вісник Європи», «Діло», «Вітчизняні записки», «Журнал міністерства народної просвіти», «Голос», «Народна школа», «Учитель», «Тиждень», «Сім’я і школа» та інших. Аналіз цих рецензій, показує, що громадськість загалом також схвально зустріла вихід «Педагогічної антропології». Щоправда, наступні видання «Педагогічної антропології», котрі виходили після 1871 р., за винятком 8-го видання (1894 р.), не мали відгуків у пресі.
Заслуговує уваги рецензія на 8-е видання «Педагогічної антропології» (1894), котре було видане у скороченому вигляді, в одному томі. Воно було розраховане на поширення ідей твору серед учителів та студентів, що проходили курс вищої педагогічної освіти. На це видання появилися нові рецензії не лише в педагогічних часописах. Наприклад, у «Журналі міністерства народної освіти» (1894, № 3), «Віснику виховання»(1894; № 6), «Північному віснику» (1894, № 7), «Російська думка» (1894, № 8), «Російська школа» (1895, № 3).
Характерно, що і через 25 років після першого видання, в нових рецензіях повторювалися звинувачення К. Ушинського, що стали вже стандартними. Відзначаючи потребу в педагогічних знаннях, нових гуманістичних ідеях, рецензенти вказували, що їх можна черпати в «основній і найкращій російській педагогічній книзі», що вона лишається цікавим зведенням найрізноманітніших відомостей про людину. Проте ряд рецензентів повторювали шаблонну характеристику методу роботи К.Ушинського, робилися закиди на зразок того, що «в книзі емпіризмові відводиться за надто багато місця і приписується занадто багато сили»; в автора «багато претензій і мало толку» тощо.
Подібну рецензію, на дану книгу зробив і відомий у другій половині XIX століття історик педагогіки професор П. Каптєрєва. Автор рецензії висловлює невдоволення упорядниками видання, котрі скоротили незавершений твір. Таке скорочення, на його думку, – недоцільним. Оскільки, як він стверджував, що через 25 років після першого видання «Педагогічної антропології» у психології досягнуто значних успіхів, зокрема завдяки експериментальній фізіології, психології, тому праця К. Ушинського застаріла. П. Каптєрєв звинувачував К. Ушинського у «грубому» майже «середньовічному дуалізмі». Риси дуалізму рецензент знаходить в розрізнянні К.Ушинським активних та пасивних процесів, протиставленні пам’яті нервової і пам’яті душевної, розрізненні розсудку і розуму. На решті, П. Каптєрєв висловив припущення: «Якби він закінчив роботу, можливо, він як-небудь зм’якшив би і привів до вищої єдності свій дуалізм, змінив би дещо манеру викладу, зменшив полемічний елемент» [2, с. 16].
Таким чином, аналіз рецензій, поміщених на сторінках дореволюційної періодики, присвячених працям К. Ушинського, дає підстави константувати, що громадськість в цілому схвально зустріла реформаторські ідеї педагога. Щоправда, поруч із тим окремі рецензенти критикували класика одні за надмірний імперизм і матеріалізм, інші – за ідеалізм, еклектизм та дуалізм.
 
Література
1. Гончаров Н. Педагогическая система К. Д. Ушинского / Н. Гончаров. – М. : Педагогика, 1974. – 272 с.
2. К. Ушинський. Рецензії й замітки в пресі про перші два томи «Педагогической антропологи» К.Д. Ушинського // Твори: В 6 т. – К.: Рад. школа, 1952. – Т. 5. – С. 405-423.
3. Ушинський К. Твори: в 6-ти т. Т. 2. Педагогічні статті та матеріали до «Детского мира» та «Родного слова» / К. Ушинський; відп. за укр. вид. Г. Костюк, С. Чавдаров. – К.: Радянська школа, 1954. – 558 с.
Категория: Педагогические науки | Добавил: Administrator (24.01.2011)
Просмотров: 2332 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]