Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 01.05.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки
Теория и история государства и права; история политических и правовых учений
Місце міжнародних договорів як виду "квазізаконів" в системі законодавства України
 
Автор: Якусик Дмитро Васильович, аспірант, Київський національний університет імені Тараса Шевченко
 
Питання місця міжнародних договорів в системі законодавства України мало досліджене національними науковцями. Тематика міжнародного договору як причина виникнення колізій є дуже актуальною на сьогоднішній день, бо розуміння джерела законодавчих неузгодженостей, дозволяє краще орієнтуватися у реальному правовому бутті та грамотно формувати правовідносини суб’єктами господарської діяльності.
Дослідженням значення міжнародних договорів в системі законодавства України та їх вплив на правовідносини, займалися такі науковці: Г. Галущенко, В. Євінтов, В. Кисіль, М. Козюбра, В. Мицик, Д. Третьяков, Я. Шевченко та інші.
У національній правовій науці взагалі нема досліджень однієї з специфічних груп нормативно-правових актів – "квазізаконів", до яких слід віднести міжнародні договори.
Незважаючи на те, що саме визначення поняття «нормативно-правового акту» досліджувалося в багатьох працях, сьогодні ми стикаємось з однобоким розумінням даного явища. Це не дає змоги розвивати наукові думки щодо окремих, специфічних видів нормативно-правових актів в правовій системі України. Один з яких є "квазізакон".
Нормативні акти (як акти верховної державної влади) фігурують у різних правових системах в різноманітних формах, які в даному випадку, краще всього узагальнено звести до трьох видів, які пропонує О.І. Ющик: а) конституційні закони; б) ординарні (звичайні) закони; в) субститутні законодавчі акти, або «квазізакони».[1;12] Усі названі види законів держави становлять сукупність законодавчих актів.
Для розкриття даного питання, важливо привести визначення "квазізакону".
Отже, «квазізакон» - це вид нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону, не будучи ним (декрет, постанова, указ і т.д.), або сам закон, який немає юридичних ознак закону [2;291].
Один з науковців у галузі юриспруденції Д.Д. Лилак сформував погляд на певні групи правових актів та виділив 4 групи і відніс їх до "квазізаконів": 1) Декрети Кабінету Міністрів України, які він приймав з грудня 1992 року до 21 травня 1993 року; 2) Укази Президента України, прийняті ним на підставі пункту 4 Перехідних положень Конституції України протягом трьох років після набрання нею чинності з економічних питань, що не були врегульовані законами; 3) Рішення Конституційного Суду України з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України; 4) Міжнародні договори, ратифіковані Україною [3;144-145].
Одним із перших законів України після проголошення її державної незалежності був Закон «Про дію міжнародних договорів на території України» (10 грудня 1991 року), який передбачає, що укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори є невід'ємною частиною національного законодавства. Такі міжнародні договори мають юридичну силу національних законів.
Розглядаючи питання "квазізаконів" в системі законодавства України, вважаємо за потрібне виділити один із чинників, який може їх формувати, а саме: ратифіковані Україною міжнародні договори.
Частина українських фахівців вважає, що чинні ратифіковані міжнародні договори посідають місце після Конституції України в ієрархії нормативно-правових актів і їхні норми мають перевагу над нормами національних законів та інших актів внутрішнього законодавства. Таку наукову позицію викладено В.Євінтовим у коментарі до ст.9 Конституції України. На її підставі, а також Декларації про державний суверенітет України 1990 року та Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, він дійшов висновку, що норми міжнародних договорів, які введено в право України ратифікаційним законом, набувають статусу норм національного права і підлягають відповідному застосуванню. Пряме застосування норм договорів, про які йдеться, не виключається, якщо законодавець не здійснив спеціальну трансформацію цих норм у внутрішнє законодавство. У разі колізії норм ратифікованого договору й норм національного права, пише Євінтов, перші мають вищу силу над другими й підлягають пріоритетному застосуванню [4;12].
Згідно з вітчизняною Конституцією, загальновизнані принципи міжнародного права є основою зовнішньополітичної діяльності країни. Це підкріплює позицію прихильників ідеї пріоритету міжнародних договорів над національними законами, що є обов'язковим до виконання для всіх органів державної влади та судів.
Таким чином, залишається відкритим питання про те, чи є належне правове підґрунтя вважати, що представники державної влади в нашій державі зобов'язані та уповноважені надавати перевагу нормі міжнародного права над національною.
Попри всі дискусії про визнання чи невизнання пріоритетності норм міжнародного права перед національними, після приєднання до Віденської конвенції про право міжнародних договорів, Україна взяла на себе зобов'язання неухильно виконувати всі взяті нею міжнародні зобов'язання. Це підкріплюється й міжнародною судовою практикою.
Д. Третьяков зазначає, що у міжнародній судовій практиці є загальновизнане положення про те, що держава не може ні на що посилатися, включаючи й власну Конституцію, щоб уникнути виконання міжнародно-правових зобов'язань. Цей принцип, продовжує Д.Третьяков, - було застосовано Постійною палатою міжнародного правосуддя в рішенні 1932 року у справі про поводження з польськими мешканцями на території міста Данцига [5;53]. Справедливим є те, що слідуючи даній логіці, ми можемо зробити висновок, що норми міжнародного договору мають вищу юридичну силу, ніж Конституція країни, проте жодна з держав ще не закріпила дане положення в "найголовніших" національних законах.
Так, якщо в Законі України «Про міжнародні договори" 1993 року йшлося про примат норм «міжнародного договору України, укладання якого відбулося у формі закону», то  закон  2004 року поширює пріоритетність норми міжнародного договору перед будь-якою нормою національного законодавства, адже в ньому вже йдеться про «міжнародний договір, який набрав чинності в установленому порядку». Тож в останній редакції 2004 року, згаданий закон ще більше віддалився від приписів Конституції в питанні визнання статусу міжнародного договору. Справедливо зазначає Д.Третьяков про те, що не всі міжнародні договори України потребують згоди парламенту, очевидно, що тепер відповідно до Закону України «Про міжнародні договори« 2004 року, всі без винятку міжнародні договори, а не лише ті, що отримали згоду парламенту, «інкорпоруються» в національне законодавство. А це означає, що й міжнародні договори, які укладені поза межами парламентського контролю й згідно з Конституцією не є частиною національного законодавства України, повинні мати пріоритетність перед національними законами.
Підсумовуючи викладене, можна сказати, що міжнародні договори є одним із видів «квазізаконів", вони мають вищу юридичну силу над національними законами України, незалежно від того чи були вони ратифіковані державою чи ні. В ієрархії нормативно-правових актів України, міжнародні договори посідають щільне місце після Конституції держави, а їх норми є переважними в разі виникнення колізій з національними законами.
 
Література:
1.Ющик О.І. Теоретичні проблеми законодавчого процесу // Автореф.дис.. - К., 2005.
2.Сьомі юридичні читання: матеріали Міжнародної наукової конференції. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011.
3.Лилак Д.Д. «Квазізакони» в системі законодавства України // Вісник господарського судочинства. – 2001. - №2.
4.Євінтов В. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини: (Коментар до ст.9 Конституції України) // Український часопис прав людини. – 1998. - №1.
5.Третьяков Д. Ієрархія законів і принцип "pacta sunt servanda": До питання про статус та місце міжнародних договорів у правовій системі України // Віче. – 2008.
Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (16.12.2011)
Просмотров: 674 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]