Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 21.08.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки
Теория и история государства и права; история политических и правовых учений
Деякі аспекти визначення юридичних фактів у сучасному правознавстві
 
Автор: Сердюк Іван Вікторович, Бердянський університет менеджменту і бізнесу
 
Правове регулювання життя сучасного суспільства є важливою умовою створення стабільного правового порядку. Правове регулювання може виконувати свої задачі лише тоді, коли воно спирається на об’єктивну реальність, враховує дійсний стан речей. Це підвищує значущість наукового дослідження юридичних фактів. Практичний сенс і наукова цінність теорії юридичних фактів полягає в тому, що вона вивчає один з аспектів фактичного обґрунтування правового регулювання.
Поняття «юридичний факт» досліджується в загальній теорії права як передумова виникнення правовідносин. Згідно з цим, наприклад, Р.О.Халфіна визначає юридичний факт як обставини, з якими норма права пов’язує рух правовідносин: його виникнення, розвиток і припинення [5, 285]. Відповідно до цього, визначається основна функція юридичних фактів: вони є сполучною ланкою між правовою нормою і правовідносинами; без них не встановлюються, не змінюються і не припиняються жодні правовідносини.
Аналогічно розуміє правову сутність юридичного факту С.С. Алексєєв, визначаючи це поняття як конкретне життєве явище, з яким юридична норма пов’язує виникнення, зміну або припинення правових наслідків (правовідносин) [1, 72]. Схоже за змістом визначення дають і автори академічного курсу теорії держави та права: юридичний факт – це конкретні соціальні обставини (події, дії), які відповідно до норм права тягнуть певні правові наслідки – виникнення, зміну або припинення правових відносин [3, 281], а також Н.І. Матузов та А.В.Малько: юридичні факти – це певні життєві обставини (умови, ситуації), з якими норма права пов’язує виникнення, припинення чи зміну правовідносин [2, 496].
В сучасному українському правознавстві також переважає точка зору, що юридичний факт – це життєві обставини, з якими норма права пов’язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин [4, 400]. При цьому підкреслюється, що норма права і правовідносини пов’язані таким чином, що саме юридичний факт є тим важелем, який приводить юридичну норму в дію та спричиняє наставання юридичних наслідків.
Визначення юридичних фактів, сформованих на сьогоднішній день у вітчизняній теорії права здається, принаймні, не зовсім точним. Кожна життєва обставина, як явище реальної дійсності конкретна. Вона наступає, наприклад, в силу природних законів (різні природні явища) або здійснюється силами конкретної особи в певному місці, в певний час та характеризується певними властивостями. Наставання такого роду обставин впливає на суспільні відносини. Законодавець, прагнучи упорядкувати їх, підводить під дію норм права окремі найбільш загальні типові й істотні ознаки життєвих обставин, встановлюючи тим самим абстрактні моделі обставин, з якими право пов’язує виникнення певних наслідків. Настання реальних життєвих обставин, які підпадають під дію цієї норми права веде за собою виникнення передбачених правом юридичних наслідків.
Отже, для виникнення юридичних наслідків необхідною умовою є наявність кількох факторів: закріплення в нормі права правової моделі обставини, з настанням якої пов’язують певні наслідки; настання самої конкретної життєвої обставини; реалізація норми права, під дію якої підпадає ця обставина. Так склалося, що основний дослідницький інтерес припадає на перший із них, а практичний – на останній. Іншими словами, під аналізом юридичних фактів більшість теоретиків розуміють дослідження правової моделі обставини (правової абстракції), яка міститься у нормі права, виходячи, ймовірно, з філософської трактовки факту, яка ґрунтується на розумінні факту як зафіксованої засобами наукового пізнання моделі того чи іншого явища. В свою чергу, практики спрямовують усі свої зусилля на пошуку «відповідної» норми права, під яку підпадає конкретна життєва ситуація. Такий підхід, безумовно, є хибним. Він стає перепоною для подальшого розвитку теорії юридичних фактів, перешкоджаючи не тільки вірному розумінню сутності юридичного факту, але і його правильній класифікації.
Для удосконалення теорії юридичних фактів необхідно приділяти увагу і аналізу встановленій нормою права моделі обставини, і узагальненню конкретних життєвих обставин (обставин, котрі відрізаються від свого абстрактного прототипу багатьма приватними ознаками), і проблемам реалізації норми права. Тільки при такому підході дослідження дозволять виявити і вирішити більшість поставлених перед теорією юридичних фактів проблем. Визначення юридичного факту не може ґрунтуватися на розумінні його як правової моделі обставини. В той же час норма права не може закріплювати в своїй гіпотезі вказівку на конкретні життєві обставині – вона передбачає тільки загальні для всіх випадків правила, встановлюючи модель обставини, яка може відбутися в майбутньому в реальній дійсності.
Таким чином, розповсюджене в літературі визначення юридичних фактів як «життєвих обставин, з якими норма права пов’язує настання юридичних наслідків» містить у собі внутрішнє протиріччя. Його точне дотримання може привести до абсурдної ситуації, в якій норма права не встановлює модель обставини, а перераховує усі реальні життєві явища або процеси (котрі до цьому часу повинні відбутися) і називає юридичні наслідки кожного з них.
Для того, щоб виникли передбачені правом юридичні наслідки, явище або процес повинен не тільки реально відбутися, але й відповідати всім тим ознакам, які встановлені нормою права стосовно правової моделі обставини. Ці ознаки, властивості, якості, характеристики або їх сукупність, стосовно самої реальної обставини, його суб’єкту або об’єкту, входять до складу юридичного факту в якості його елементів.
Таким чином, юридичний факт представляє собою не тільки власне реальну життєву обставину, але й такі реальні життєві обставини, які відповідають встановленим у нормі права вимогам і в силу цього підпадають під її дію. Отже, зміст юридичного факту повинен визначатися як життєва обставина в єдності з умовами його наставання, вимоги щодо яких випливають з норми права і при наявності яких така обставина буде визнана юридичним фактом і спричинить встановлені юридичні наслідки.
Необхідно також враховувати тісний взаємозв’язок юридичного факту з усіма основними елементами механізму правового регулювання. Такий підхід до трактування правової сутності юридичного факту, є сьогодні найбільш обґрунтованим. У подальшому потрібний комплексний аналіз юридичного факту як одного з важливих елементів методу правового регулювання та юридичних засад руху правовідносин.
 
Література:
1.Алексеев С. С. Общая теория права. В 2-х томах / С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. II. – 354 с. // [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.lib.ua-ru.net/content/800.html
2.Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права / Н. И. Матузов, А. В. Малько – М.: Юристъ, 2004. – 512 с.
3.Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. / Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. – М.: Издательство «Зерцало». – Том 2. Теория государства. – 1998 – 622 с.
4.Теорія держави і права: Підручник / Під ред. В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 288 с.
5.Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина – М: Юридическая литература, 1974. – 348 с. // [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.lib.ua-ru.net/content/5315.html
Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (20.06.2011)
Просмотров: 1055 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 3.0/2
Всего комментариев: 1
1  
Шановний Іване Вікторовичу!
Нажаль, маю констатувати, що Ви не розібралися у питанні визначення юридичних фактів. Перш за все це зумовлено тим, що Вами були використали застарілі джерела (найновіше з них 2004 року, а здобутки українських науковців представлені 1998 роком). Разом з тим, в теорії юридичних фактів відбулося багато розвідок. Ось деякі з них:
1. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права / Г. Кикоть // Право України. – 2003. – № 7. – С. 29 – 34.
2. Завальний А. М. Поняття юридичного факту: плюралізм наукових підходів / А. М. Завальний // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 1. – С. 70 – 79.
3. Рожкова М. Юридические факты в гражданском праве / М. Рожкова. – М., 2006. – 80 с
4. Завальний А. Юридичні факти: історичні та сучасні аспекти розуміння / А. Завальний // Право України. – 2006. – № 1. – С. 113 – 116.
5. Завальний А. М. Методологічні та теоретичні основи пізнання юридичних фактів / А. М. Завальний – К. : Вид-во Європейського університету, 2011. – 96 с.
В цих першоджерелах вже давно викладена позиція, що юридичний факт – це конкретна життєва обставина (про, що пишете Ви у своїх тезах як про новий підхід і Ваш здобуток). Саме тому, висновки, що були запропоновані Вами, нажаль, не мають ні актуальності, ні наукової цінності.
І на майбутнє, якщо Ви збираєтесь займатися наукою, до своїх досліджень слід підходити ретельніше і передусім знайомитись з першоджерелами (монографії, статті, дисертації). Лише за таких умов Ваші тези набудуть актуальності та дозволять Вам визначитись з напрямом свого власного наукового пошуку.
Разом з тим, не слід сприймати мої критичні зауваження як намагання відбити у Вас бажання займатися наукою. Пам’ятайте – не помиляється той – хто нічого не робить!!! Тому бажаю Вам успіхів і Ви цілком можете розраховувати на мою допомогу, якщо виникнуть якісь запитання і буде потрібна порада. Залюбки посприяю становленню майбутнього науковця.
З повагою Є. Гіда.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]