Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 01.05.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Юридичесике науки
Административное право и процесс; финансовое право; информационное право
Санкції фінансово-правової відповідальності згідно з Податковим  кодексом України
 
Автор: Іванський Андрій Йосипович, доктор юридичних наук, Заслужений юрист України, начальник УДК у м. Одеса
 
У податковому праві питання санкцій фінансово-правової відповідальності заслуговує на особливу увагу.
Деякими авторами розрізняється податкова відповідальність та відповідальність за податкові правопорушення [1, c.68].
На думку Димченко В. І. податкова відповідальність – це фінансово-правова відповідальність або просто фінансові санкції; фінансова відповідальність є самостійним видом відповідальності, а податкова відповідальність є різновидом фінансово-правової [2, c.38].
При цьому санкція – це складова частина норми, що є вказівкою на можливість державного примусу, який буде реалізований в разі порушення диспозиції норми. Сама ж юридична відповідальність визначається як реалізація санкції.
Автор розглядає поняття "санкція” як елемент податково-правової норми для характеристики способів забезпечення виконання податкового обов’язку, диспозиція якої закріплює варіант соціально-необхідної та належної правової поведінки в процесі реалізації податкового обов’язку. Як слушно зазначав П.Є. Недбайло, "диспозиція правової норми потребує не тільки вказування умов її застосування, а й забезпечення її виконання. Цьому слугує санкція, яка відображає здатність держави до виконання норми. Санкція норми містить вказівку на несприятливі наслідки, що настають для осіб, які не виконують передбаченої нормою поведінки. Вона є, відповідно, спосіб захисту правового правила від можливих його порушень” [3, с.53].
Податковий кодекс України (далі – Кодекс) практично передбачає два види фінансово-правових санкцій: штраф та пеню.
Згідно з Кодексом штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
А пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки [4].
При цьому, в Кодексі передбачені наступні штрафні санкції:
1) 170 гривень або 510 гривень (пункт 117.1 статті 117 Кодексу);
2) 1700 гривень (пункт 117.2 статті 117 Кодексу);
3) 340 гривень (пункт 118.1 статті 118 Кодексу);
4) 10 відсотків суми усіх операцій за весь період але не менш як 850 гривень (пункт 118.2 статті 118 Кодексу);
5) 340 гривень (пункт 118.2 статті 118 Кодексу);
6) 85 гривень (пункт 119.1 статті 119 Кодексу);
7) 510 або 1020 гривень (пункт 119.2 статті 119 Кодексу);
8) 170 гривень (пункт 119.3 статті 119 Кодексу);
9) 170 або 1020 гривень (пункт 120.1 статті 120 Кодексу);
10) 25 відсотків від різниці між заниженою сумою податкового зобов'язання і сумою, визначеною податковим органом (підпункт 120.1.1 пункту 120.1 статті 120 Кодексу);
11) 510 або 1020 гривень (пункт 121.1 статті 121 Кодексу);
12) 50 відсотків ставок податку, встановлених для фізичних осіб - платників єдиного податку, визначених законодавчим актом (пункт 122.1 статті 122 Кодексу);
13) 25, 50 або 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість (пункт 123.1 статті 123 Кодексу);
14) вартість відчуженого майна (пункт 124.1 статті 124 Кодексу);
15) 10 або 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (пункт 124.1 статті 124 Кодексу);
16) 25, 50 або 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (пункт 127.1 статті 127 Кодексу);
17) 170 гривень (пункт 128.1 статті 128 Кодексу).
В свою чергу, слід відмітити, що згідно з «Перехідними положеннями» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення [4].
Згідно з статтею 129 Податкового кодексу України пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
При цьому, слід звернути увагу на певну неузгодженість у Податковому кодексі України.
Так, відповідно до статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється [4].
Проте, згідно з статтею 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом [4].
Тобто до податкового законодавства України не входять закони з питань оподаткування. В цьому випадку слід говорити про помилку законодавця при прийнятті Податкового кодексу України, яку слід виправити шляхом внесення змін до статті 113 Податкового кодексу України.
Автор  вважає, що штраф як санкцію фінансово-правової відповідальності у сфері оподаткування, слід визначити як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без врахування пені і штрафних санкцій), яка стягується з платника податків в зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, встановлених Податковим кодексом України.
Також слід відмітити, що пеня за функціональним призначенням має подвійну правову природу: вона одночасно виступає способом забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів та мірою податкової відповідальності. Пеня як спосіб забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів виконує стимулюючу та компенсаційну функції.
Сутність пені як категорії податкового права, на думку автора, розкривається шляхом дослідження особливостей реалізації її функцій.  Виходячи з того, що пеня є способом забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів, природа пені в податкових відносинах розкривається через її функції. Забезпечувальне призначення пені реалізується у двох напрямках. По-перше, примусове нарахування та сплата пені стимулюють платника податків до належної правової поведінки, тим самим забезпечуючи її в майбутньому. По-друге, сплачуючи пеню, платник податків компенсує втрати відповідних бюджетів та державних цільових фондів від несвоєчасного погашення податкового зобов’язання. Таким чином, пеня як спосіб забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів виконує стимулюючу та компенсаційну функції.
Одним із дискусійних питань правової природи пені є питання щодо правовідновлювального або компенсаційного характеру цього заходу податково-правового примусу. М.В. Карасьова вважає пеню правовідновлювальною санкцією, яка спрямована на усунення шкоди, завданої державі чи муніципальному утворенню фінансовим правопорушенням [5, с.191]. Іншої думки дотримується З.М. Будько, наголошуючи, що пеню слід розглядати не як правовідновлювальну санкцію, а як компенсаційну, оскільки  компенсаційна та правовідновлювальна функції права займають відносно самостійне місце в системі функцій права [6, 219-220]. На думку автора, справедливим є зауваження Д.А. Ліпінського, що правовідновлювальними або каральними є не санкції, а функції, які вони виконують [7, с.293].
Разом з цим, проаналізувавши положення Податкового кодексу України, що стосуються відповідальності за порушення податкових норм, санкції, які за них застосовуються, можна розділити на п’ять груп, в залежності від сфери реалізації методів фінансової діяльності.
Перша група – фінансово-правові санкції за порушення методу обліку та звітності здійснення фінансової діяльності (наприклад, несвоєчасна реєстрація як платника акцизного податку, не надсилання нотаріусом до податкового органу інформації про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна).
Друга група – фінансово-правові санкції за порушення порядку реалізації методу обов’язкових платежів (наприклад, несвоєчасна сплата податків чи зборів, не нарахування, неутримання або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу платнику податку).
Третя група – фінансово-правові санкції за порушення нормативного порядку здійснення фінансової діяльності (зокрема, заниження суми податкових зобов’язань, арифметичні та методологічні помилки в декларації тощо).
Четверта група – фінансово-правові санкції за порушення прав та законних інтересів суб’єктів фінансових правовідносин (наприклад, невідшкодування надміру сплачених сум податку на прибуток підприємств).
П’ята група – фінансово-правові санкції за невиконання чи неналежне виконання рішень та вимог податкових органів (наприклад, несвоєчасне виконання установами банків рішень органів державної податкової служби про безспірне стягнення податків).
Позитивним є те, що у статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на додану вартість, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Тобто на державу покладаються санкції у вигляді пені за невчасне відшкодування податку на додану вартість.
При цьому, не зрозуміла логіка законодавця, що не встановив фінансово-правову санкцію за винну протиправну поведінку органу Державної казначейської служби України у випадку, якщо зазначений орган порушує терміни повернення надміру сплаченого податку чи занижує його розмір.
Таким чином, за результатами аналізу Податкового кодексу України можна виділити два базових види фінансово-правових санкцій за порушення податкового законодавства: штраф та пеня.
Штраф:
1)   фіксований штраф (1 грн.);
2)   фіксований штраф (від 85 до 1700 грн.);
3) штраф як частина податкового зобов'язання (25-75%);
4) штраф у сумі порушення.
Пеня:
1) пеня, що встановлюється з урахуванням облікової ставки Національного банку України (120 % річних).
 
Література:
1.    Бакун О. В. Види та особливості податкової відповідальності громадян // Науковий вісник Чернівецького ун.: Зб. наук. праць. – Вип. 91. – Чернівці: ЧДУ, 2000.– С.68-72.
2.    Дымченко В. И. Российское налоговое право. Общая часть.– Владивосток, 1994. –158 с.
3.    Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы. – Львов: Изд-во Львовск. ун-та, 1959. – 168 с.
4.    Податковий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2010. - №  92. - ст. 3248
5.    Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 256 с.
6.    Будько З.М. Місце пені у системі заходів державного примусу сфери оподаткування // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – №24. – С.216-221.
7.    Липинский Д.А. Проблемы юридической ответст-венности / Под ред. Р.Л. Хачатурова. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. – 387 c.
Категория: Юридичесике науки | Добавил: Administrator (18.02.2011)
Просмотров: 623 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]