Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 20.07.2014
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Философские науки
Философия образования
Проблеми розвитку освіти в сучасних трансформаційних умовах
 
Автор: Захарченко Наталя Володимирівна, аспірантка кафедри філософії та соціології, Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського
 
Трансформації, що відбуваються сьогодні в Україні наповнюють новим змістом суспільне життя та громадську думку. Руйнуються старі стереотипи, змінюються форми управління, утверджуються нові форми життєвого улаштування. Отже, проблема суспільних трансформацій набуває надзвичайної актуальності не лише у практичній діяльності, а й у філософському осмисленні. Даній проблемі присвячено безліч наукових робіт, серед авторів котрих слід виділити В.Андрущенка, В.Вернадського, Д.Дзвінчука, С.Кримського, В.Кременя, В.Лутая, М.Михальченка та інших. Науковці звертаються до освіти як до пріоритетної сфери в суспільстві та наголошують на необхідності формулювання нових вимог до неї.
Трансформацій в українському суспільстві вимагає всеосяжний процес глобалізації. Міжнародний престиж нашої країни залежить, головним чином, від швидкості досягнення високого рівня науково-технічного розвитку, якісного поновлення усіх сфер життєдіяльності, досягнення високих показників виробництва, підвищення рівня добробуту, освіти, культурного життя українського народу.
Сьогодні надзвичайно болючою є проблема освітянських трансформацій в Україні. Науковці зазначають, що зміна парадигми освіти «залежить від стратегічних завдань, суспільно-економічних та духовно-ціннісних перетворень, урахування пріоритетів суспільно-економічного, культурного та духовного відродження і полягає у визнанні освіти як провідного фактору розвитку особистості» [2; 24]. Сьогодні розробляється нова концепція освіти «на основі прийняття принципу відкритості освіти, її обов’язкової трансформації із авторитарної, платонівської за своєю суттю в освіту відкритого демократичного суспільства» [5; 239]. Однак, українська система освіти не готова поки що радикально змінюватись згідно з вимогами глобалізації. Дипломи вищих навчальних закладів України не визнаються іншими державами, тому про конкурентоспроможність українського студента годі й казати. На жаль, ані студенти, ані викладачі не мотивовані нині до кропіткої навчальної роботи: з одного боку – сумніви щодо подальшого працевлаштування за професією, з другого – усвідомлення відсутності суспільної підтримки та соціального захисту. Відомий польський філософ Марек Квєк констатує утвердження ідеї так званої «блискучої освіти», «побудованої на ідеалі найефективніших, ходових знань-бестселерів, які можна здобути у найкоротші строки» [4; 60]. В цілому, освіта набуває формального характеру. І це при тому, що саме освіта висвітлює результати наукових досліджень, які беруть участь у вирішенні реальних наукових, культурних та моральних проблем, що хвилюють кожну людину. На думку науковця А.Єрмоленка, кризовий стан українського суспільства обумовлений морально-етичною кризою, «що охопила всі його структури та системи: від окремого громадянина до систем  та інституцій суспільства в цілому» [3; 20].
В центрі уваги освітянського процесу постійно знаходиться людина, її життєві інтереси, можливості, здібності, цінності та цілі. Тому освітянський процес повинен підтримувати та заохочувати розвиток духовного потенціалу кожної особистості, що неодмінно спричинить соціально-економічний та духовний підйом суспільства в цілому. Дослідники зазначають, що «головна мета освітянської діяльності повинна спиратись на принцип формування такої всебічно розвиненої людини, яка б більш-менш гармонійно поєднувала свої інтереси і свій високий професіоналізм з загальними цінностями та інтересами (національними, загальнолюдськими, екологічними тощо)» [1]. Духовна свобода та культура особистості, її освіченість, надійність стають важливими інструментами перетворення сучасного світу. Проблема вироблення вмінь та бажання мислити та діяти по-новому стає дуже важливою в сучасних трансформаційних умовах. Необхідне усвідомлення того, що від якості роботи кожної людини на своєму робочому місці залежать, в кінцевому результаті, загальні показники розвитку економіки, науки, культури, освіти.
Важливою функцією освітянського процесу є теоретичне забезпечення практичної роботи з виховання особистості та розвитку її активності. На жаль, сьогодні система освіти втрачає теоретичну глибину та значущість. Це може призвести до дуже сумних наслідків, оскільки сучасність висуває нові вимоги, насамперед, до професійної підготовки особистості, а також до її політичної, правової, психологічної, моральної культури. Ці вимоги обумовлені цілим комплексом проблем, що накопилися за роки української незалежності, а також за останні роки світових перетворень. Виникнення нових галузей промисловості та технологій, поширення засобів масової інформації та комунікації спричиняють нові виклики сучасності. Однак, відставання освітянського процесу від вимог життя, від аналізу нових явищ та процесів суспільного розвитку стало хронічним протягом останніх років. Теоретична робота фіксувала та відображала здобутки практики, пристосовуючись до них, не впливаючи творчо на практичні перетворення. Необхідна своєчасна оцінка необхідності перетворень, подолання кризових явищ в суспільстві. Від теоретичного забезпечення залежить рівень усвідомлення життєвих проблем, протиріч та перспектив.
Отже, життя вимагає комплексного вирішення проблем, які стосуються як науково-технічного, так і соціально-економічного розвитку. Ключовим фактором у вирішенні сучасних життєвих проблем стає система освіти, що оновлюється та розвивається по мірі можливостей і перетворюється у загальнолюдську цінність. Однак, окрім врахування вимог світового співтовариства та впровадження їхніх інноваційних технологій, необхідно пам’ятати і використовувати здобутки вітчизняної науки та прилучати молоде покоління до цінностей українського суспільства.
 
Література:
1.Андрущенко В., Лутай В. Філософія освіти в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку [Електронний ресурс] / В.Андрущенко, В.Лутай // Наукові записки АН ВШ України. – 2004. – №6. – Режим доступу: http://anvou.org.ua
2.Глєбова Т.В. Нові методологічні орієнтири освіти для сталого розвитку / Т.В. Глєбова // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2008. – №1. – С. 20–25.
3.Єрмоленко А. Влада, легітимація, філософія / Анатолій Єрмоленко // Філософська думка. – 2010. – №2. – С. 18–21.
4.Квєк М. Національна держава, глобалізація та університет як модерний заклад / Марек Квєк // Філософська думка. – 2003. – С. 58–65.
5.Культура, философия, образование в стратегиях ХХІ века: научное издание / [Кузь О.Н., Стрижко В.А., Брунько П.В. и др.]; под общ. ред. О.Н.Кузя. – Х.: Изд. ХНЭУ, 2006. – 260 с.
Категория: Философские науки | Добавил: Administrator (14.12.2011)
Просмотров: 433 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 1
1 Валерия.   (11.01.2012 10:26)
На сегодняшний день проблема развития образования очень актуальна.И на мой взгляд менталитет украинца не позволяет принять и на самом деле освоить европейское образование.В центре внимания образовательного процесса находится человек,как материальный субьект.Абсолютно не учитывается его духовность.В статье проводится параллель между мировоззренческими и глобализационными проектами в образовании.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]