Академия наук

Об’єктивність у різних жанрах журналістських творів

 

Автор: Талашук Віктор Федорович, ОКР «Бакалавр», Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

 

«Великий тлумачний словник сучасної української мови» пояснює, що «подія – це те, що відбувалося чи відбулося, явище, факт суспільного або особистого життя». Проте, таке означення не відображає всієї сутності поняття події, яка стала об’єктом зображення ЗМІ. Це ж стосується й факту, який у повсякденному розумінні тлумачиться як реальна, не вигадана подія, те, що відповідає об’єктивній реальності. Такої ж думки дотримується В. Здоровега: «Факт означає, як відомо, дійсну подію, те, що реально відбулося». [1]

Різниця полягає лише у формі, способі подачі інформації, факт для якої є основою і власне приводом. Форми подачі відомостей аудиторії, в маси поділяються за обсягом, стилем. Так, жанрами, що повинні регламентуватися за об’єктивністю викладу інформації є репортаж, аналітична стаття та новина (замітка, факт).

Л. Поєлуєва зазначає, що природа факту виражається у проблемі співвідношення «факту і об’єктивної реальності та суперечності, яка при цьому виникає, – ототожнення факту і події». На думку дослідниці, ототожнення факту й події – типова омана практики сучасного масового інформування і практики сприйняття журналістських текстів. Саме тому журналістська оцінка, що її автор пропонує аудиторії є небезпечною, оскільки може руйнувати сам факт у його реальності, його суті. [3]

Замітка повинна лаконічно повідомити про подію, відповідаючи одночасно і на запитання, що могли б виникнути у середньостатистичного реципієнта. Замітка називає основні ознаки події, що сталася, аби читач отримав загальне уявлення про неї. Якщо новина, про яку йдеться в замітці, виявиться значимою, журналісти більш детально охарактеризують цю новину в інших жанрах. Фактуалізм – основна ознака цього жанру. Тут текст є найменш вибагливим у плані об’єктивності.

Репортаж – найсуб’єктивніший жанр журналістики. У публікаціях чи теле-роликах такого типу найбільш присутня особистість автора, характер індивідуальні риси особи, що повинні максимально гармонічно поєднуватися із високорівневими професійними навичками. Репортер – людина, яка описує, що пережила сама, стала частиною події, описує власні враження.

Репортаж серед жанрів журналістики має найбільшу впливову дію на реципієнтів, занурює читача, слухача чи глядача в атмосферу описуваних подій. Так, фрагмент радіоспектакля «Війна світів» за одноіменною книгою Герберта Уелса, що транслювався в стилі репортажу 30 жовтня 1938 в ефірі станції «CBS США», був сприйнятий радіослухачами як справжній новинний репортаж і більше мільйона жителів північного сходу США повірили у напад марсіан і вдарилися в паніку.

Найкраще суб’єктивність репортажного типу публікацій продемонстрували представники Нової журналістики («Гонзо»), які описували найменші дрібниці з місця події: запахи, колір шнурків на взутті присутніх людей, смак фуршетних страв, музику, тощо, причому робили вони це у власному стилі, без правил, форм. Том Вульф – автор терміна «Нова журналістика» – визначив чотири основні літературні прийоми, що використовуються у новій журналістиці, і є її ознаками: кінематографізм, діалогізм, ракурс третьої особи або прийом хамелеона та увага до деталей.

Кращим репортажем «усіх часів і народів» називають нарис Гея Талезе «Френк Сінатра застудився» для квітневого номера 1966 року журналу «Esquire». Цей витвір журналістики був настільки багатим літературно та фактологічно, що пізніше автор написав по ньому ще й книгу.

Репортаж не мислиться як «об’єктивний» жанр публіцистики. Саме у таких текстах і має бути індивідуальність автора, розгорнута для читачів, адже його стиль для реципієнтів – міст в описувану реальність.

Одна з інструкцій для написання аналітичної статті говорить: «Виробіть свою власну точку зору з досліджуваної теми. Аналітична стаття може і повинна виражати авторську думку. При цьому ви повинні пояснити, чому прийшли саме до такого висновку. Авторська оцінка ситуації складається в процесі дослідження і може змінитися в порівнянні з початковою». Тому зрозуміло, що така стаття не може обійтись без авторських думок з приводу події, яка зазвичай має політичний, економічний чи культурологічний зміст. Але самих думок мало, така робота вимагає від журналіста стажу, інтелектуального відповідного рівня, імені в журналістських колах – основи, яка дала б етичне і моральне, професійне право на написання такої статті, а точніше дає шанс на те, що хтось працю прочитає, дехто, може, і дослухається думки автора.

Тому журналіст повинен пам’ятати, що подія чи явище вплине на споживача інформації і без авторських ціннісних орієнтирів трактування фактів. Журналіст – медіум, який повинен не озброюватись інформацією, а надавати її читачам, глядачам чи слухачам із належним рівнем об’єктивності відповідно до жанру публікації, аби останні могли самі використати цю інформацію як зброю у боротьбі за своє право на свободу слова та дії.

 

Література:

1.Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і допов. - Львів: ПАІС, 2004. - 268 с.

2.Ким М. Н. Технология создания журналистского произведения: Спб.: Изд-во Михайлова В. А., 2001.

3.Поєлуєва Л. А. Факт в публіцистиці: Автореф. канд. дис. М., 1988р. С. 5.