Академия наук

До проблеми вживання жаргонної лексики

Автор:

Примаков С., студент

Савченко А. Л., канд. філол. наук, доцент, ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Мовлення –  це духовне обличчя людини. Воно свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь залучення її до духовних багатств рідного народу і про надбання усього людства.  Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.  Культура мовлення тісно пов`язана з культурою мислення. Якщо людина ясно й логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, засмічене вульгарними словами, зокрема жаргонізмами.

Виникнення і наявність в мові жаргонізмів оцінюється як негативне явище в житті суспільства і розвитку національної мови. Жаргонна лексика  –  це слова, вживання яких обмежене соціальними чинниками, наприклад, приналежністю до певного соціального середовища або  вікової категорії, спільністю інтересів тощо. Відмінною рисою жаргону є висока ступінь експресивності слів, особливо у вираженні емоційних відтінків; при цьому деякі слова з розмитим лексичним значенням можуть мати кілька значень.

Жаргон –  мова відкритої соціальної чи професійної групи, яка відрізняється від літературної мови особливим складом слів і виразів. Це умовна мова, зрозуміла тільки в певному середовищі, у ній  багато штучних, іноді умовних слів і виразів. Проте нині спостерігається тенденція виходу жаргону за рамки певних професійних або соціальних груп, з одного боку, і збільшення прірви між  літературним та жаргонним мовленням, з іншого боку, що значною мірою пов`язане з демократизацією і навіть «вульгаризацією» суспільного життя. Жаргон тіснить респектабельну мову не без допомоги засобів масової інформації і поширення масової культури, які накладають відбиток на мову всієї нації [1].

Жаргони лексично і стилістично відмінні, відрізняються нестійкістю і швидкою змінністю найбільш поширеної лексики. Жаргон може виникати в будь-якому стійкому і більш-менш вузькому колективі. Це своєрідна колективна мовна гра, яка закінчується з виходом людини з певного колективу (наприклад, учень, який закінчує школу і вступає до університету, перестає вживати шкільний жаргон, зате починає активно використовувати студентський). 

Існують шкільний жаргон, студентський жаргон армійський жаргон, жаргон музикантів, жаргон спортсменів, жаргон торгівців, комп'ютерний жаргон, жаргон наркоманів тощо. 

Найбільш чітко вираженими є: 

1. Сленг  – молодіжний жаргон. 
2. 2. Арго  –  засекречена мова декласованих груп суспільства  –  злодіїв, волоцюг та жебраків (деякі дослідники визначають арго як діалект, який може вживатися незалежно від професії та соціального статусу). 
3. Професійні жаргони (професійні мови)  – такі, що характеризуються сильно розвиненою і досить точною термінологією того чи іншого ремесла, галузі тощо [2].

Жаргони поділяються на класово-прошаркові, виробничі, молодіжні, жаргони груп людей, пов`язаних інтересами і захопленнями. До виробничих належать жаргони будь-яких професій, які необізнаній особі зрозуміти дуже важко. Наприклад, жаргон водіїв: «бублик»  –  кермо, «дальнобій» –  міжміські рейси на далекі відстані, «водила»  – водій; жаргон комп`ютерників та користувачів мережі Інтернет: «глюки»  –  нештатна робота апаратури, «завис» –  збій в роботі комп'ютера , «геймер» –  любитель комп`ютерних ігор.

Лексика студентів тісно пов`язана з процесом навчання («препод»  –  викладач, «курсовик»  –  курсова робота, «матан» – математичний аналіз, «технар»  –  технікум). Захоплення наркотиками ввело в обіг такі слова, як «машинка» – шприц, «колеса» – пігулки , що містять наркотичні речовини тощо [4].

Причини виникнення жаргону різні. Іноді це відбувається у результаті прагнення до специфічної для певного колективу мовної експресії, до вираження особливого ставлення до реалій дійсності і до слів, що позначають ці реалії. Часто причина появи жаргону  – протест проти буденності, заштампованості мовних засобів, пустослів`я. В інших випадках жаргони є засобом мовної конспірації. 
На відміну від звичайних слів, які «живуть» у мові досить довго, жаргони є дуже рухливими і мінливими. Жаргонні слова іноді вмирають, поступаючись місцем новим позначенням («тугрики» – «бабки» – «бакси» для позначення грошей) [3], іноді частково відроджуються.

У ХХІ столітті ми маємо бурхливий розвиток науки і техніки,  суттєво прискорився темп життя, збільшився лексичний склад української мови. Відповідно розширюється словниковий запас жаргону, додалися тисячі нових слів, що відбили політичні та соціальні зміни. Нові слова виникають і для того, щоб освіжити старі поняття.  На думку лінгвістів, уведення жаргонізмів у літературну мову у деяких випадках є припустимим: ця лексика може бути в нагоді письменникам або журналістам  для створення мовних характеристик персонажів.

Жаргони не зникають, а продовжують  існувати  та  розвиватися в середовищі

більш-менш замкнутих колективів. Але ці жаргони слід відрізняти від професійних мов, які характеризуються сильно розвиненою і максимально точною термінологією того чи іншого ремесла, галузі техніки, а також і від так званих «злодійських» жаргонів –  мови злочинних елементів суспільства.

Використовувати жаргонну лексику треба розумно, враховуючи ситуацію, обізнаність співрозмовників, реакцію аудиторії.

Література:

1. Колмановський В. Про літературну мову і жаргон / В Колмановський. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: innabb.users.baku.ru/pubs/vkolmanovsky/10311_ru.php

2. Ставицька Л.О. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціація української мови / Л.О. Ставицька.  –  К.: Критика, 2005.  –  462 с.
3. Ставицька Л. О.  Український словник жаргонізмів/ Л. О. Ставицька. – К. : Критика, 2005. – 494 с.

4. Уздинская Е. В. Семантическое своеобразие современного молодёжного жаргона / Е. В. Уздинская.   –  Саратов: Буква, 2011. –  130 с.