Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Понедельник, 01.05.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки
Украинская литература
Характерні риси жанру фентезі в українській літературі
 
Автор: Леоненко Олександра Сергіївна, кандидат філологічних наук, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка
 
Історико-генетичний аналіз проблеми концепції фентезі у світовій літературі свідчить, що вона належить до одних з найбільш досліджених тем у сучасному літературознавстві, їй присвячено численні монографії, статті, частіше за інших вона стає об’єктом дисертаційних робіт. Через надзвичайну складність цього питання залишається досить багато суперечливих, дискусійних аспектів, які потребують більш детального вивчення.
Літературознавці досить часто не розрізняють фентезі та фантастику. Цей факт пояснюється сучасною тенденцією до  написання творів на межі жанрів. Переклад з англійської "fantasy” – це фантазія, тому літературні критики відносять до цього жанру все, що може бути створено фантазією автора. Визначати жанрову належність творів сучасної літератури на рівні атрибутів досить проблематично, адже твори нових жанрів лише створюються, і які форми та властивості вони репрезентуватимуть покаже ХХІ століття.
Література фентезі має особливі атрибутивні характеристики, які відрізняють її від інших жанрів фантастики. Ми дотримуємося думки, що фентезі – це жанровий різновид сучасної фантастики, яка останнім часом вирізняється багатством розгалужень і напрямів. У кожній окремій літературі світу фентезі реалізується по-різному, вбираючи в себе особливості світосприйняття та світовідчуття народу. Треба також звернути увагу на період виникнення фентезі в українській літературі. Саме до фентезі, а не фантастики українські письменники звертаються досить пізно. Наприкінці ХХ – початку ХХІ століття фентезі виділяється в окремий жанр.
Світ фентезі треба розуміти як продукт внутрішньої роботи свідомості людини. Світи, створені письменниками, – не просто альтернатива звичайному світові, але його змінений варіант, продукт колективного несвідомого. Твори в жанрі фентезі можуть мати різний характер: розважальний, філософський чи повчальний. Фентезі в різних країнах, у різних письменників створює різні світи, але вони об’єднані єдиним концептуальним простором. Кожен твір відрізняється власною міфологією й часовою характеристикою, однак загальна концепція залишається незмінною.
Можна виділити наступні жанрові атрибути фентезі: наявність вигаданого світу, де відбуваються події, неможливі в реальності; наявність вигаданих, чарівних істот, магії й потойбічного світу. Жанр фентезі є результатом процесу реміфологізації в літературі. Разом з тим письменники моделюють власну міфологічну систему. Таким чином, саме міфологічність є відмінною особливістю фентезі. Можливість ідентифікувати себе з персонажем твору дозволяє читачеві робити вчинки, які неможливі в урбаністичному суспільстві кінця ХХ – початку ХХІ століття. У пошуках нових культурних домінант людина повертається до міфологічного мислення, яке "прагматичне й парадоксальне за своєю творчою суттю…прагне осягнути й пояснити ціле (універсум) не логічно (себто як послідовність сущого), а й одразу, не переводячи його у план послідовного опису, а отже – мінімально використовуючи мову як знаряддя культури [3, с. 21]”. Таким чином, міф став онтологічною домінантою для літератури фентезі, визначивши при цьому першооснови людського світосприймання. Н. Зборовська зауважує, що "міфологізація є найсильнішою опозицією карнавалізації (оскільки її апологетами виступили дуже цікаві письменники). Міфологізація постає тим конструктивним синтетичним стилем, який проголошує на тлі деструкції найновіша українська література  [1, с. 83]”.
Жанр фентезі своїми атрибутивними властивостями межує з літературою жахів, знаходячись десь посередині між казкою та науковою фантастикою, де в емпіричному світі з’являються потойбічні сили. Література жахів і фентезі мають спільні характеристики. Правила звичайного світу припиняють свою дію, читач має  психологічно вірити в усе, що відбувається. Так,  обидва жанри пропонують читачам досвід, який вони не зможуть пережити іншим шляхом. Внутрішній реальності надається зовнішня форма, що спричинено наявністю надзвичайного й магічного. Безумовним залишається той факт, що жанр фентезі й література жахів базуються на страхах і бажаннях, архетипах і міфах, встановлюючи при цьому свої правила існування.
Основні мотиви літератури фентезі дотичні механізмам творення готичного роману, який органічно перетворюється на сучасну інтелектуальну неоготику: "Один із механізмів дифузії готичних форм у різних текстах протягом кількох століть полягає, зокрема, в наявності в них певних архетипів і сем. Завдяки своїй архаїчності, полісемантичності й символізму такі тексти здатні вступати у безліч інтертекстуальних та культурологічних зв’язків, а отже мають величезний художній потенціал. Це – найприкметніші поетологічні атрибути жанру, що плідно функціонують і в сучасній літературі. Найважливіші з архетипів, що є формальними та тематичними складниками постмодерних текстів – це образ Дому, мотив руйнації, мотив втечі та споріднений із ним мотив мрії [2, с. 192]”.
В україномовній літературі важко знайти приклади класичного фентезі, де головний герой залишає свій дім, стає членом окремої групи людей, певної спільноти, бере участь у важливих для людства подіях. Постколоніальний стан невизначеності українського суспільства  спричиняє  створення уявних ситуацій і гіпотез, а це в свою чергу стає поштовхом до моделювання різноманітних фантастичних ситуацій. Мова йде не тільки про традиційні пригоди й подорожі, а й про оповіді з важливим соціальним підтекстом. Такі письменники, як В. Винниченко, Д. Бузько, Ю. Смолич, М. Дашкієв, В. Бережний, В. Владко, О.Бердник намагалися створити власну світоглядну систему, де обов’язковим елементом була фантастична основа. На сучасному етапі розвитку в Україні функціонує декілька структур, які об’єднують літераторів-фантастів і професійних письменників-фантастів: комісія з пригодницької й фантастичної літератури Національної спілки письменників України, клуб любителів фантастики "Чумацький шлях” при НСПУ, творча майстерня під керівництвом харківських фантастів Дмитра Громова та Олега Ладиженського (Генрі Лайон Олді), творча майстерня Марини й Сергія Дяченків, дніпропетровська літературна майстерня "Демосфера” та одеське об’єднання фантастів "Літературна Палуба”. Але всі вищезгадані об’єднання репрезентують лише російськомовну фантастику в сучасній українській літературі. Україномовна фантастика представлена членами Клубу любителів фантастики "Чумацький шлях”, до якого входять київські фантасти.
Українська література фентезі відрізняється категорією психологічного та міфологічного, що забезпечує оновлення й розвиток фентезі на рівні національного й ідентичного. Український варіант літератури фентезі презентує нове релігійне світовідчуття, що базується на посиленій увазі до людської духовності. Таким чином, цікавим виявляється те, що елементи фентезі можуть бути репрезентовані не лише в більшості творів наукової фантастики, а й художньої літератури з використанням міфічних істот, магії та уявних світів.
 
Література:
1. Зборовська Н. В. Код української літератури : проект психоісторії новітньої української літератури : монографія. – К. :  Академвидав, 2006. – 504 с.
2. Звєрєв О. Американська література в період глобалізації / О. Звєрєв // Американська література на рубежі ХХ–ХХІ століть : матеріали ІІ Міжнар. конф. з л-ри США, Київ, 24–26 верес. 2002 р. / укл. Т. Н. Денисова. – К., 2004. – С. 49–65.
3. Киченко О. Міфічні й номінативні домінанти у зміні культурних епох / О. Киченко, В. Пахаренко // Слово і час. – 1999. – № 11. – С. 21–22.
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (20.02.2012)
Просмотров: 2190 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]