Академия наук

Співвідношення чуттєвого та художнього образу

Автор: Братель Олена Миколаївна, кандидат філологічних наук, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

 

Порівняно з попередніми століттями, наукові підходи до дослідження художнього образу в ХХ ст. відносно швидко змінювалися. Сучасна концепція художнього образу відзначається особливою увагою до його вербальної сторони, зацікавленістю у виявленні характеру взаємодії між розвитком художньої свідомості та становленням художнього образу [1, 171].

Слід розмежовувати художній образ та чуттєвий образ як результат когніції, як стан свідомості, що в процесі пізнання певним чином пов’язується з об’єктом і вважається його правдивим відображенням. Чуттєвий образ не є дзеркальною копією об’єкта чи його знаком, він не співпадає з об’єктом, а співвідноситься із ним.

Образ вважається ідеальною формою відображення матеріальних предметів у свідомості людини. У когнітивній лінгвістиці образ трактується як певна ментальна картинка, що відображає дійсність в її матеріальності. Образ вважається ідеальною формою відображення матеріальних предметів у ментальності людини, на відміну від якого художній образ позначений специфікою творчої креативної форми відображення буття.

Чуттєве сприйняття не може дати справжнього образу дійсності в усіх випадках, а мислення дозволяє людині вийти за ці межі й оперувати абстракціями вищого порядку, які не мають безпосереднього відповідника у чуттєвому сприйнятті. Отримані від сприйняття дані про предмети та явища узагальнюються мисленням і фіксуються як концепти. Концепт народжується як чуттєвий образ, але, з’явившись у свідомості людини, він просувається ступенями абстракції [2, 126]. Одночасно зі збільшеннями кількості ознак, що закріплюються за концептом, із зростанням рівня його абстрактності концепт поступово еволюціонує від чуттєвого образу до мисленнєвого.

Концепти, сформовані у процесі когнітивної діяльності, об’єктивуються номінативними одиницями, а одним із засобів їхньої вербалізації є відображення в художніх образах [1]. Художній образ вважається результатом відображення мозком інформації про світ за допомогою абстрагування та узагальнення, що перетворюють уявлення про предмети або явища в об’єкт, який не існує в реальності. Художній образ включає результат творчого мислення письменника, втілений у конкретному художньому творі, а також сприйняття цього твору читачем.

Мистецтво не відображає дійсність буквально, а створює світ художніх образів. Художні образи втілюють результати пізнавальної діяльності певної етнокультурної спільноти. Психологічними механізмами формування художнього образу є відношення сприйняття, сенсорного образу та уяви. Творча уява дозволяє автору вийти за межі звичайного мислення. За допомогою уяви людина може створити образ, в якому буде відсутнє зображення дійових осіб, але відбудеться віддзеркалення її почуттів.

Творча уява, як і перцептивна, спрямована на реальність, яку вона переробляє, проте, на відміну від перцептивної, що є природною здатністю людини, виникає як наслідок емоційних процесів. Творча уява також виокремлює з концепту лише деякі його ознаки: як універсальні (когнітивні), так й культурно детерміновані. Таким чином, творча уява створює іншу, проектовану реальність. Світ відображається у свідомості, що кодує це відображення у вербальних символах і переосмислює його за допомогою поетичних образів. Творча діяльність розгортається на основі когнітивних здібностей людини. У пізнанні не існує двох окремих механізмів, один з яких обслуговує відображення, а інший – творчість, оскільки творчість і відображення взаємопов’язані [3, 249].

Творчість вважається процесом людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні та духовні цінності та співвідноситься із видами практичної та духовної діяльності, тому існують різні види творчості: технічна, наукова, філософська, художня, релігійна тощо [3, 250-251]. Творчість – це створення того, що в природі саме по собі не існувало, тому культура є предметом і продуктом творчості людини.

Художні образи породжуються у творчій уяві та є вторинними та похідними відносно чуттєвих та ментальних (психічних) образів. Художній образ як специфічна форма відображення буття за допомогою творчої уяви є репрезентантом узагальненого відображення реальності в мистецькій формі. Художній образ є узагальненим відображенням реальності в конкретній мистецькій формі.

Для письменника реальність, яку він зображає, є не просто явищем зовнішнього світу, а явищем, пов’язаним зі ставленням письменника до нього, з його емоціями. Об’єкт для нього – переживання. Мислення відображає цей об’єкт, а потім створюється художній образ, який має здатність впливати на реципієнтів.

Отже, художній образ є особливим способом конкретно-чуттєвого відображення дійсності, своєрідною ментальною одиницею, яка втілює індивідуальний і, водночас, характерний для певної спільноти погляд на світ.

 

Література:

1.   Бєлєхова Л.І. Образний простір американської поезії: лінгвокогнітивний аспект : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” / Лариса Іванівна Бєлєхова. – К., 2002. – 461 c.

2.   Попова З. Д. Когнитивная лингвистика / З. Д. Попова, И. А. Стернин. – М. : АСТ : Восток – Запад, 2007. – 314 с.

3.   Алексеев П. В. Философия / П. В. Алексеев, А. В. Панин. – [2-е изд., пер. и доп.]. – М. : Проспект, 1997. – 568 с.