Академия наук

Використання соматизмів у текстах танго

Автор: Братель Олена Миколаївна, канд. філол. наук, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Дані про навколишній світ людина отримує з досвіду, через органи чуття, хоча вона узагальнює та аналізує інформацію за допомогою логічних механізмів, властивих її розуму [1, с. 81–82]. Соматичний код культури вважається найдавнішим, він співвідноситься з архетипними уявленнями людини [3, с. 83]. Розмежування простору відповідно до екзистенційно значимих ознак у міфологічній картині світу мало гаптичний (тактильний) вигляд. До гаптичної системи (тактильної, системи дотику) відноситься шкіра, кінцівки, м’язи і суглоби, а також нервові структури мозку, що відповідають за їхнє функціонування [2, с. 74]. Масштабом сприйняття світу, що задавало міру його розмежувань, було людське тіло, а через розмежування частин тіла з’являлися розмежування навколишнього середовища [2, с. 96].

Використання значної кількості соматизмів є важливою характеристикою текстів танго, які виникли в Аргентині на початку ХХ ст. Приблизно до 20-х років ХХ ст. танго існувало, в основному, лише як танок, а слова були другорядними, хоча їх важливість із часом невпинно зростала [5, с. 132]. Оскільки музика додає словам особливе навантаження, сприйняття людиною звичайного мовлення та текстів пісень відрізняється. Слова, які співають, людина співпереживає так само, як мелодію [4, с. 111–112]. Перші тексти танго були просто куплетами з чотирьох рядків часто із непристойним змістом, в яких не завжди спостерігалась рима та поетичний ритм [5, с. 135]. Пізніше тексти танго перетворюються на справді гідні з літературної точки зору твори, проте їх кількість не була значною [5, с. 150].

У текстах танго часто зустрічаються соматизми, адже тіло в танці є невіддільним від музики: “Una música rara / Que se acompaña con el cuerpo” [TAD – Fernán Silva Valdes. Agua del tiempo. El tango, с. 300]. Коли йдеться про танго, у поетичних образах автори намагаються зобразити чуттєвість шляхом використання у структурі образів, що змальовують задіяні в танку частини тіла людини: “El bandoneón, el alma de la orquesta típica, / tiene desmayos de cadera de mujer. Los pies / se mueven con precaución para que, / disimuladamente, los sexos puedan / encontrarse...” [TAD – Eduardo Uribe. Jazz criola, с. 344], “Una música rara / Que se acompaña con el cuerpo, / Y con los labios y con los dientes, Como si se mascara. / Pegajosa como la miel” [TAD – Fernán Silva Valdes. Agua del tiempo. El tango, с. 300], “La pareja iba a su ritmo de pasión y de bravura, / en la almohada del cabello apoyados los frontales, / tres manos sobre los hombros y una garra en la cintura” [TAD – Marcelino del Mazo. El alma del tango, с. 270], “Hay hombres y mujeres. Y los vestidos de ellas / y sus ojos pintados y sus bocas pintadas, / salpican de color la mancha negra / de los trajes de hombre” [TAD – Gustavo Riccio. Parque Goal, с. 325]. В основі таких образів лежить метафорична концептуальна модель ТАНГО – ПРИСТРАСТЬ.

Пристрасність у текстах танго може зображатися за допомогою анафори, полісиндетона та метафоричного переосмислення поцілунку, в якому задіяне все тіло (“las mejillas”, “los cuerpos”, “los ojos”, “los labios”, “las piernas”): “Tango: para bailarte las parejas se funden; se besan las mejillas y los cuerpos se besan y se besan los ojos y se besan los labios y se besan los pechos y se besan las piernas” [TAD – Augusto Gandolfi Herrero. Ocho pasado meridiano, с. 374]. Концептуальна схема ТАНГО – ПРИСТРАСТЬ часто змальовується в образі спокусливої жінки (“hembra lasciva”): “Con su pereza de hembra lasciva / arrastra el flato de un bandoneón” [TAD – Nicolás Olivari. La musa de la mala pata, с. 323].

Пристрасть охудожнюється також за допомогою поєднання у вірші образу ночі і танго із використанням слова “deseo”: “Y al conducir, cuando aún palpita / en la guitarra un rasgueo, / la noche, torva, se agita / en la inquietud del deseo” [TAD – Manuel Galvez. Tangos. Tangos en las sierras, с. 316-317], “El baile era un alboroto / de polleras y sueños, / de deseos escondidos que nunca se pronunciaban. / El tango temblaba su emoción / en la vigilia jubilosa del beso” [TAD – Alfredo Carlino. Evocación del baile en el barrio, с. 503].

Танго як синтез двох знакових систем (вербальної та кінестетичної) поєднує пісенний та танцювальний жанри. Метонімічне використання соматизмів (“ojos”, “corazón”) в образах, що мають різну природу (зорову та аудитивну), уособлює різні психологічні стани людини: “¿Estarás cantando la canción que cantaban / tus celestes ojos italianos? / ¿O estarás escuchando cómo canta mi corazón?” [ILP – Francisco de Madariaga. Celestes ojos italianos]. Серце осмислюється як вмістилище емоцій і почуттів. В образному тлі вірша частини тіла антонімічні за значенням, оскільки пропонується вибір двох дій: проспівати про те, що людина бачить, про зовнішнє, те, що її оточує в реальному світі (“¿Estarás cantando la canción que cantaban / tus celestes ojos italianos?”), або послухати те, що співає серце, тобто зрозуміти свій внутрішній світ (“¿O estarás escuchando cómo canta mi corazón?” [ILP – Francisco de Madariaga. Celestes ojos italianos]). Аудитивний образ, змальований в метонімії “cantaban / tus celestes ojos italianos”, підсилюється використанням фонетичної анафори: “cantando la canción que cantaban”.

Отже, у текстах танго чуттєвість часто змальовуєтсья за допомогою образів, які містять соматизми, що позначають частини тіла людини, які задіяні під час танцю (“cadera”, “pies”, “cuerpo”, “manos”, “hombros”, “la cintura”). Особливістю танго є те, що це не тільки танець, але й пісня, тому в текстах танго також використовуються частини обличчя, задіяні в співі (“labios”, “dientes”, “hombros”, “ojos”, “bocas”). Використання соматизмів в образах, які мають різну природу (зорову та аудитивну), увиразнює зображення різних психологічних станів людини. Оскільки на початковому етапі розвитку людини психічні стани приписувалися тілесним, у текстах танго соматизми використовуються для змалювання емоцій людини.

Література:

1.Мосионжник Л.А. Человек перед лицом культуры / Леонид Авраамович Мосионжник. – [2-е изд.]. – Кишинев : Высшая антропологическая школа, 2006. – 402 с.

2. Режабек Е.Я. Мифомышление (когнитивный анализ) / Евгений Ярославович Режабек. – М. : Едиториал УРСС, 2003. – 304 с.
3. Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лігвістики (аналітичний огляд) / Олена Олександрівна Селіванова. – К. : Фітосоціоцентр, 1999. – 148 с.
4. Степанов Ю.С. Концепты. Тонкая пленка цивилизации / Юрий Сергеевич Степанов. – М. : Языки славянских культур, 2007. – 248 с.
5. Lara T. de. El tema del tango en la literatura argentina / T. de Lara, I. Leonilda, R. de Panti. – Buenos Aires : Ediciones Culturales Argentinas, 1981. – 534 p.

Джерела ілюстративного матеріалу:

1. ILP – Inmigración y literatura: Poesía 1872-2004 [Електронний ресурс] / [Dir. de la obra M. González Rouco]. – Режим доступу : http://www.monografias.com/trabajos24/inmigracion-poesia.shtml.

2. TAD –Antología documental [Directores de la obra / T. de Lara, I. Leonilda, R. de Panti] // El tema del tango en la literatura argentina. – Buenos Aires : Ediciones Culturales Argentinas, 1981. – P. 259–515.