Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS

Академия наук

Воскресенье, 25.06.2017
Главная » Статьи » Сортировка материалов по секциям » Филологические науки
Германские языки
Метафора ЧАС як лінгвокогнітивний феномен та її структура в британському поетичному дискурсі

Автор: Попельнух Дар’я Андріївна, Харківський національний економічний університет, викладач англійської мови

Метафора привертала увагу багатьох науковців. Метафора, являючи собою один із способів усвідомлення навколишнього світу, є невід’ємною частиною мови. З давніх часів до наших днів вона привертає особливу увагу як об’єкт наукового дослідження. Дослідженню метафор у різноманітних аспектах присвячені праці багатьох учених [1; с. 12], [6; с. 9], [9; с. 30], [5; с. 11], проте питання про метафоричне значення вивчено недостатньо. Якщо традиційні дослідження метафори сприяли з’ясуванню одного з найважливіших семантичних процесів розвитку лексики – виникненню переносних значень (В.Г. Гак, Ю.М. Караулов, С.С. Гусєв, Р.М. Фрумкіна, Л.О. Кудрявцева та ін.) [1; с. 14], [7; c. 15] то когнітивна лінгвістика пояснює процеси засвоєння, переробки та трансформації знань про навколишній світ, про основні способи створення нових ідей про світ, а також механізм утворення нового значення (О.С. Кубрякова, А. Вежбицька, С.Д. Кацнельсон, К.К. Жоль, М.П. Кочерган, О.О. Селіванова, С.П. Денисова) [7; c. 25].
Метафору в сучасній когнітивістиці прийнято визначати як (основну) ментальну операцію, як спосіб пізнання, категоризації, концептуалізації, оцінки та пояснення світу. Основні передумови когнітивного підходу до дослідження метафори стали положення про її ментальний характер (онтологічний аспект) та пізнавальний потенціал (єпістемологічний аспект). Більш за все становленню когнітивної метафори сприяла книга Дж. Лакоффа та М. Джонсона «Метафори в повсякденному житті» [9; с. 4], була розроблена теорія, яка принесла системність в опис метафори як когнітивного механізму та продемонстрував великий евристичний потенціал запровадження теорії у практичному дослідженні. Згідно з теорією концептуальної метафори в основі метафоризації лежить процес взаємодії між структурами знань двох концептуальних доменів – царина-джерела та царина-мішені. Базовим джерелом знань, які складають концептуальні домени, є досвід безпосередньої взаємодії людини з навколишнім світом [9; с. 5].
За А. Річардсом [10; с. 17], у метафорі беруть участь «дві думки про дві різні речі, до того ж ці думки взаємодіють між собою всередині одного єдиного слова чи вислову, значення якого і є результатом заміни слів чи контекстуальних зрушень, тоді як в основі метафори лежить запозичення чи взаємодія ідей та заміна контексту» [10; с. 16]. З точки внутрішньої структури в метафорі як стилістичному засобі А. Річардс розрізнює три компоненти:
· Тему (T – tenor) – те, що порівнюється;
· Образний засіб (V – vehicle) – те, з чим порівнюється тема;
· Основа для порівняння (G - ground) – загальна риса, яка властива як темі, так і образному засобу [10; с. 16].
Перевага теорії інтеракції полягає в тому, що вона розглядає метафору як процес, тобто в динаміці, адже для лінгвістики важливо не тільки те, як утворена метафора, а й як вона функціонує в мовній діяльності. Деякі науковці пропонують розглядати метафору як еволюційний пізнавальний процес, який об’єднує мозок, розум та культуру в їхньому творчому спорудженні мовлення. Як правило, цей процес протікає на трьох рівнях: 1) метафора як мовний процес – можливий рух від простої мови до діафори, до епіфори та навпаки, до простого мовлення; 2) метафора як семантичний та синтаксичний процес, тобто пояснення метафори у термінах лінгвістичної теорії, та 3) метафора як когнітивний процес, поміщений у контекст більш широкого еволюційного процесу пізнання, тобто метафора розглядається не тільки як семантичний процес, але й як основний когнітивний процес, без якого було б неможливо отримати нові знання [3; с. 9-10].
Існує багато класифікацій метафори, наприклад:
1) номінативні, які перебувають в заміні одного дескриптивного значення іншим і які служать джерелом омонімії;
2) образні метафори, які слугують розвитку фігуральних значень та синонімічних засобів мовлення;
3) когнітивні метафори, які виникають в результаті зрушення в поєднанні предикатних слів (перенесення значення) та створення полісемії;
4) генералізуючі метафори (як кінцевий результат когнітивної метафори), які стирають в лексичному значенні слова межі між логічними порядками та стимулюють виникнення логічної полісемії [1; с. 24].
Сутність метафоризації МакКормака [4; с. 14-15] представляється у вигляді двох процесів – когнітивного та семантичного. Вважається, що когнітивна метафора – це термін сучасного мовознавства, мовна метафора, яка виникає в результаті зрушення у сполученні предикатних слів (прикметників, дієслів) і яка створює полісемію. Когнітивний підхід виявляється сьогодні ключем до вирішення тих питань, дослідження яких раніше без звертання уваги до аналізу пізнавальних процесів, залишалися безплідними [4; с. 8].
Тепер треба звернутися до когнітивної метафори часу. Перші спроби її опису відносяться до 80-х – початку 90-х рр. минулого століття. Був покладений початок в англо-американській філології [3; с. 20]. Когнітивний аналіз концепту ЧАС почав використовуватися в межах функціоналістики (дистрибутивної лінгвістики). До них можна віднести, наприклад, дослідження російської національної картини часу Є. С. Яковлевою [8; с. 14].
Когнітивні перетворення метафори в художньому дискурсі зводиться до наступних основних типів: розширення, узагальнення (extending); спеціалізація (elaboration); зведення, пересічення (questioning); комбінація (combining).
Під розширенням розуміється трансформація конвенціональної концептуальної метафори, при якій така метафора, яка реалізується в буденній картині світу за допомогою узусних мовленнєвих виразів, в поетичній КМ вербалізується за допомогою нових мовленнєвих засобів, когнітивно мотивованих новим концептуальним елементом в царині-джерелі. Так, наприклад, у віршах Дж. Кітса знаходимо наступні приклади такого розширення: unconscious did they cull / Time’s sweet first-fruits… або Just at the self-same beat of Time’s wide wings… (Keats, p. 11-12).
В прикладах конвенціональної метафори ЧАС – це ЖИВА ІСТОТА представлена в трансформованому вигляді. Новим є те, що в царині-джерелі (ЖИВА ІСТОТА) з’являлися інші концепти, в першому випадку – це РОСЛИНА, яка приносить солодкі плоди, а у другому – ПТАХ, який б’є крилами.
Під спеціалізацією розуміється деталізація елемента царини-джерела неконцвенціональним образом. Ця трансформація реалізується, наприклад, у віршах Дж. Кітса наступним чином: How many bards gild the lapses of time! (Foss, p.7). В даному випадку конвенціональна метафора ЧАС – це МАТЕРІАЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ деталізується у вигляду предмету, який може позолотити, таким чином час тут – це деяка прикраса або архітектурна деталь. Таким чином, абстрактний об’єкт перетворюється в конкретне матеріальне тіло, над яким виконується дія.
Когнітивна трансформація зведення має місце тоді, коли ставиться під сумнів доречність конвенціональної метафори, заперечує її окремі аспекти. Так, наприклад, в рядках вірша Г. Байрона: Where Freedom dates her birth with that of Time… (Byron, p.14) виникає заміна уявлення про час як про пряму, яка складається з точок, уявлення часу як якоїсь субстанції без чітких геометричних характеристик. Таким чином, виникає протиставлення двох реляцій ЧАСУ (НАРОДЖЕННЯ) – точка на часовій осі та ЧАС (НАРОДЖЕННЯ) – неточний (ЧАС-СУБСТАНЦІЯ).
Трансформація комбінування називають найбільш сильним механізмом виходу за рамки повсякденної (узуальної) концептуальної системи. Так у віршах Кітса: the coming step of time (Keats, p.25), хоча мовленнєві засоби тут доволі бідні, вербалізуються два конвенціональних метафоричних переносів: ЧАС – це ОБ’ЄКТ, який рухається та ЧАС – це ЖИВА істота. Для цієї трансформації характерно, що, взяті окремо, метафори є конвенціональними, і тільки їх сполучення робить концептуальні переноси поетичними.
Корелятами домену ЧАСУ в поетичному дискурсі 20-го століття є домени: жива істота; субстанція; об’єкт, який рухається; сила, яка змінюється; ресурс; ландшафт: If the street were time and he at the end of the street (Wordsworth, p. 10-11).
Корелят РЕСУРС представлен наступним чином: Where I used to spend my time; We passed the time o’day, an’ then the belts went whirraru!(Keats, p.12-13); And when the Thing that Couldn’t has occurred, / Give me time to change my leg and go again; Thou has not stood to the Aurochs when the red snow reeks of the fight; / Men have no time at the houghing to count his curls aright (Keats, p.17-18).
Фактично, всі приклади є вербалізацією трансформації спеціалізації коли час представлено як РЕСУРС, який можна мати, давати, проводити, витрачати, красти. Таким чином, домен РЕСУРС відповідно розширює концепти: ВОЛОДІННЯ, ПЕРЕДАЧА, ВИТРАТИ, НЕЗНАЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ та КРАДІЖКА.
Метафора ЧАС – це СИЛА, яка змінюється реалізується так: She set her hand upon the carven door, foulded by a myriad bats, and black with time(Foss, p.5). Також можливо слідкувати за трансформацією розширення.
Метафора ЧАС – це ЖИВА ІСТОТА реалізована в наступному вигляді. Спостерігається трансформація розширення, коли в домен джерела включається новий концепт: тварина: The stallion Eternity / Mounted the mare of Time; Time in the sea eats its tail… (Wordsworth, p. 9); людина: I spit into the face of Time (Keats, p. 11-12); божество: To the cracked tune that Chronos sings (Wordsworth, p. 20).
Трансформація реалізації спостерігається в тих випадках, коли час уподібнюється живій істоті в його найпростіших проявах, яке має зуби, може допомагати, мати вік, їсти, писати, одягатися та пити: Where we wrought that shall break the teeth of Time; And other withered stumps of time / Were told upon the walls (Keats, p.3); It’s time that wrote my will (Wordsworth, p. 9); How should their luck run high enough to reach / The gifts that govern men, after these / To gradual Time’s last gift… (Wordsworth, p. 7-8).
Кореляція ЧАС – це СУБСТАНЦІЯ реалізується наступним чином. Трансформація розширення здійснюється при введенні нового концепту – предмета (свіча, телескоп, приміщення, будівля, книга): The smokey candle end of time(Foss, p.10); Who clipped the lion's wings / And flea'd his rump and pared his claws? / Thought Burbank, meditating on (Wordsworth, p. 7-9).
Кореляція ЧАС – ОБ’ЄКТ, що рухається реалізується в формі спеціалізації, коли рух не здійснюється в направленні, яке визначається вітром, швидко, коли визначається характер руху як польоту, прихід: And Time and Birth and Change are hurrying by… (Keats, p. 5).
Корелят СИЛА, яка змінюється має репрезентації в рамках трансформації спеціалізації. Час змінює людину, його характер та зовнішність: And at the mensual turn of time / Produced enervate Origen (Foss, p. 7).
Корелят РЕСУРС представлен в рамках трансформації спеціалізації: час не розглядається як раціональний, або не раціонально витрачений, а змушено витрачений ресурс, який збільшується пограбуванням: If he commutes he loses his time / And leaves his house daily to be plundered by gunmen (Wordworth, p. 19).
Корелят ЛАНДШАФТ має наступні репрезентації. В рамках трансформації розширення час представляється як лінія, вулиця: As one would turn to nod good-bye to Rochefoucauld, / If the street were time and he at the end of the street…(Keats, p. 10-11).

Література:
1.Арутюнова Н.Д. Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990. – 512 c.
2.Блек М. Метафора. Теория метафоры / М. Блек. – М.: 1990. – 253 c.
3.Бондаренко Є.В. ВРЕМЯ как лингвокогнитивный феномен в англоячзычной картине мире: [монографія] / Євгенія Валеріївна Бондаренко. – Харків: Эдена, 2009. – 376 с.
4.Маккормкак Є. Когнітивна теорія метафори. – М., 1990. – 100 с.
5.Кубрякова Е. С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика, психология, когнитивная наука / Е. С. Кубрякова // Вопросы языкознания. — 1994. — №4.
6.Телия В.Н. Метафора в языке и тексте. – М.: Наука, 1988.
7.Шевченко И.С., Морозова Е.И. Дискурс как мыслекоммуникативное образование // Вісник ХНУ. – Сер. Романо-Германська філологія. – 2003. – № 586. – С. 33-38.
8.Яковлева Е. С. Фрагменты русской языковой картины мира (модели пространства, времени, восприятия) / Е.С .Яковлева. – М.: Гнозис, 1994. – 344 с.
9.Lakoff G., Johnson M. Metaphors we Live By / G. Lakoff, M. Johnson. – Chicago, 2003.
10. Richards I. The Philosophy of Rhetoric. – New York, 1965
Категория: Филологические науки | Добавил: Administrator (09.02.2012)
Просмотров: 899 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]