Академия наук

Екологічні чинники як об’єкт статистичного аналізу

Автор: Затуливітер Юлія Сергіївна, аспірант кафедри статистики та демографії Київський національний університет імені Тараса Шевченко

Сучасні природні зміни є суттєвим фактором розвитку економіки. Першопричиною цих змін є порушення стійкості біосфери, яка як планетарна екологічна система, слугує джерелом природних ресурсопотоків для економіки. Зменшення цих ресурсопотоків, зумовлено передусім виснаженям наземних екологічних систем (екосистем), призводить до порушення макроекономічної рівноваги. Більше того, коли антропогенна міграція хімічних елементів стало визначальним чинником зміни навколишнього середовища, виникла потреба у розкритті змісту екологічних чинників як економічної категорії. Екологічний чинник – це будь-які умови середовища, на які живе відповідає реакціями пристосування (за межами пристосованих особливостей лежать летальні чинники).

Основою будь якої статистичної обробки і оцінки інформації є її збір, що здійснюється методом статистичного спостереження. Статистичне спостереження – одна з важливіших стадій статистичного аналізу. В процесі його здійснння формується первинна статистична інформація, яка на наступних етапах дослідження підлягає обробленню і аналізу [4].

Об’єкт статистичного спостереження – це сукупність суспільних явищ і процесів, які підлягають статистичному спостереженню.Чітке визначення суті та меж об’єкта  дає можливість уникнути різного тлумачення реультатів [2]. На нашу думку обєктом статистичного спостереження в системі еколого-економічного розвитку є екологічний чинник.

Екологічні чинники можуть впливати на економічний розвиток і на економіку в цілому та вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Результат дії екологічних чинників може оцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками, тоннами тощо), показниками смертності, виробничого травматизму тощо. Зазначені результати отримують грошову оцінку то прослідковується економічний ефект.

На нашу думку, природне довкілля треба розглядати як велику складну, нелінійну самоорганізовану надсистему. Тобто та яка об’єднує космічні, планетарі, внутрішньопланетарні, а також біологічні, хімічні системи. Функціонування надсистеми здійснюється за власними законами. А розвиток їх безперервний і для кожної з них характерний свій тип кругообігу речовини та енергії, свій усталений склад. З роками збільшується масштаб світової економіки, що призводить до екологічноїкризи. Вона пов’язана неконтрольованою споживатською поведінкою людства стосовно природи, негативними екологічними змінами в навколишньому середовищі, які відбуваються під впливом руйнівної господарської діяльності. Наслідками є дестабілізація клімату, економічні та соціальні втрати. Можна стверджувати, що ця екологічна криза є свідченням важливості врахування екологічного чинника в економічній діяльності та у розвитку економіки вцілому.

Одним з найважливіших напрямів теоретичних досліджень суспільних явищ і процесів є такі, що описуються категоріями економічного розвитку. Визначення економічного розвитку сприймається як позитивний процес якісного та кількісного удосконалення за певний період часу. Екологічна економіка – це трансдисциплінарний підхід, деяке інтелектуальне поле, в якому вивчається взаємодія екологічних та економічних систем в найширшому аспекті з метою розвитку глибокого розуміння законів цілісної системи «природа – суспільство» і створення засад політикидосягнення їх сталості та гармонії [5].

Зв’язок між станом навколишнього середовища та розвитком економіки простежується на основі твердження А. Пігу в якому він зазначає наступні економічні функції навколишнього середовища [3]:

1. Забезпечення суспільного споживаня;
2. Місце для розміщення відходів;
3. Територіальнабаза діяльності суб»єктів економіки;
4. Джерело сировини.

Кожна з цих функцій може стати чинником, який обмежує розвиток економіки (внаслідок обмеженості їх запасу чи зниження якості ресурсу).

У контексті формування загальнонаціональних механізмів екологізації економіки особливу увагу має бути приділено інтеграціїекологічної статистики з уніфікованими економічними індикаторами, розширенню переліку даних національної статистики з проблем охорони навколишнього природного середовища і відтворення ресурсів.

Література:

1. Васюта О. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. – Монографія. – Тернопіль: "Гал-Друк", 2001. – 600 с.
2. Єріна А.М., Пальян З.О. / А.М. Єріна, З.О. Пальян. – Теорія статистики: практикум – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2002. – 255с.
3. Пигу А. Экономическая теория благосостояния: 2-х т. – М.: Прогресс, 1985. – Т.1. – 412с
4. Тарасова В.В. Екологічна статистика (з блочно-модульною формою контролю знань). Підручник. – К.:Центр учбової літератури, 2008. – 392с
5. Costanza R. What is Ecological Economics?// Ecological Economics, 1989, v.1, pp. 1-7.