Академия наук

Якість системи управління підприємством як основний фактор його банкрутства

Автор: Налисник Алла Зеновіївна, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Зміст сучасного етапу економічного розвитку держави полягає у наданні вітчизняним підприємствам справжньої ринкової сутності, яка полягає в забезпеченні з їх сторони ефективного розміщення і використання економічних ресурсів. Для цього необхідна відповідна система управління на макро- та мікроекономічному рівнях, яка б сприяла стійкому економічному росту, що залежить від ринкових перетворень на підприємствах, оскільки саме вони визначають рівень економічної зрілості держави [1, 537].

Некомпетентність і недосвідченість, відсутність належних управлінських здібностей у керівника часто виявляються фатальними для підприємства. Статистика свідчить про наявність прямої залежності між професійним стажем керівника та терміном успішного функціонування його фірми; якщо ж керівник не має досвіду роботи, більше половини створених фірм банкрутують протягом трьох перших років існування. В той же час, для України важливими є фактори, не характерні для підприємств, що працюють в умовах ринкової економіки, зокрема поведінка підприємців, спрямована на отримання ренти, яка полягає в прагненні захопити обмежені блага і отримати ренту за їх використання. На відміну від підприємницької поведінки, спрямованої на отримання прибутку, спрямування на вилучення ренти не веде до зниження витрат виробництва, поліпшення якості продукції, впровадження нововведень. Головною метою стає отримання нових ексклюзивних прав, в той час як підприємство, залишене без належної уваги і необхідних фінансових вкладень, стрімко деградує [2].

Також важливим фактором банкрутства підприємства є низький рівень відповідальності керівників підприємств перед акціонерами за наслідки прийнятих рішень, збереження та ефективне використання майна, а також результати його діяльності. Попри наявність у нормативних актах положень, що дозволяють акціонерам контролювати діяльність виконавчих органів підприємства, дієвий механізм розмежування повноважень і відповідальності між акціонерами та менеджерами досі не налагоджений, що дозволяє керівником безкарно прийматися рішення, які призводять до банкрутства.

Наступною важливою причиною банкрутства є невірно обрана стратегічна політика. В цій сфері типовими помилками є: а) прагнення за будь-яку ціну стати лідером на ринку, що супроводжується порушенням рівноваги всередині фірми, зниженням ефективності, ростом витрат; б) надмірна диверсифікація, наслідком якої є неможливість використання економії від масштабу; в) надто велика залежність від зовнішніх факторів, яка зростає, якщо підприємство має вузькі економічні зв'язки (орієнтоване на єдиного постачальника чи замовника) [3]. Загалом, порушення принципів економічної ефективності виявляються закономірним наслідком низького рівня ділових і особистих якостей керівника.

Література:

1. Яцюк О. С. Банкрутостійкість підприємства та її визначення / О. С. Яцюк // Вісник Львівського нац. ун-ту. Серія економічна. Вип. 37 (2). – Львів: Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка, 2007. – С. 537-541.

2. Минакова И. В. Качество корпоративного управления как один из основных факторов неплатежеспособности хозяйствующих субъектов и обеспечения конкурентоспособности национальной экономики / И. В. Минакова, В. В. Гретченко, Е. К. Самсонова [Електронний ресурс] // Менеджмент в России и за рубежом. – № 3. – 2008. – Режим доступу: http://www.dis.ru/library/manag/archive/2006/3/5124.html

3. Gresse С. Les entreprises en difficultе. – Paris: Economica, 2003. – P. 112.