Академия наук

Проблеми та перспективи розвитку міського пасажирського транспорту в умовах ринкової економіки

Автор: Копитков Денис Михайлович, кандидат педагогічних наук, Харківський національний автомобільно-дорожній університет

Міський пасажирський транспорт (МПТ) є однією з важливих галузей економіки сучасних міст, яка завдає істотного впливу на розвиток і ефективність виробництва і сприяє підвищенню якості життя населення.

Висока потреба населення сучасних міст в послугах пасажирського транспорту підтверджується дослідженнями, згідно з якими споживчий попит відповідно до спрощеного рангу значущості розташовується в такій послідовності: товари першої необхідності – житло – транспорт [1; 71]. Таким чином, подальший розвиток і вдосконалення, а також оцінка економічної ефективності роботи МПТ є актуальними для вивчення та реалізації.

Функціонування практично всіх видів МПТ в сучасних ринкових умовах виявило ряд суттєвих недоліків в організації його роботи як з технологічної, так і економічної точок зору, а саме: висока зношеність і недостатні темпи оновлення рухомого складу; науково необґрунтоване формування маршрутних мереж окремих видів МПТ; недотримання умов праці працівників МПТ, насамперед, водіїв транспортних засобів; недосконалість тарифної політики.

Зношеність рухомого складу знижує рівень технічної надійності та безпеки руху пасажирського транспорту, а також в значному ступені підвищує як витрати на експлуатацію рухомого складу, так, зрештою, і собівартість перевезень пасажирів. Формування маршрутної мережі МПТ без достатнього наукового обґрунтування призводить до дублювання маршрутів руху громадського транспорту, збільшення числа транзитних маршрутів, що проходять через центри міст, перевантаженні дорожньої мережі. Недотримання умов роботи водіїв транспортних засобів МПТ проявляється у зниженні якості транспортного обслуговування населення та безпеки перевезень. Недосконала тарифна політика у сфері МПТ призводить до необґрунтованого підвищення або заниження тарифів на проїзд, що, в першому випадку, негативно відбивається на соціально незахищених верствах населення, а в другому, – на якості та безпеці перевезень внаслідок залучення персоналу низької кваліфікації, низької культури експлуатації та технічного обслуговування рухомого складу.

Розв'язанню вищенаведених проблемних питань мала б сприяти реалізація деяких підходів до підвищення до ефективності управління даним видом транспорту [2; 71].

Перший підхід полягає у відновленні монополії держави на міські пасажирські перевезення та управління всією системою міського пасажирського транспорту.

Другий підхід передбачає створення певної олігополії на ринку міських пасажирських перевезень, що забезпечує функціонування декількох великих перевізників, відповідальних за належну якість надання послуг та встановлення тарифів, економічно прийнятних з погляду пасажирів.

Третій підхід, спроба реалізації якого спостерігається в більшості міст сучасної України, полягає в передачі недержавним власникам частини міських пасажирських перевезень, насамперед, автобусних.

Переваги першого і другого підходів полягають у високому ступені державного контролю за процесом формування тарифів, і, як наслідок, доступність тарифів, якості обслуговування пасажирів, технічної експлуатації рухомого складу, соціальної захищеності працівників галузі МПТ і пасажирів, недоліки – у відсутності конкуренції як стимулу подальшого розвитку, або у відсутності розвитку взагалі в разі нестачі бюджетних коштів, необхідних для належного функціонування даної сфери (насамперед, для оновлення парку рухомого складу і дотування перевезень).

При третьому підході передбачається наявність необхідних для розвитку фінансових коштів у недержавних (приватних) власників, що дозволяє хоча б частково вирішити проблему оновлення парку рухомого складу, а також стимулювання конкуренції на ринку міських пасажирських перевезень. Основною негативною особливістю даного підходу є високий ступінь децентралізації в управлінні і контролі роботи МПТ, яка спричиняє перераховані вище недоліки.

На наш погляд, найкращим варіантом було б об'єднання першого підходу – в частині державного контролю, і третього – в частині залучення ресурсів приватних інвесторів і створення конкурентного середовища. Об'єднання цих двох підходів має супроводжуватися організаційними заходами, серед яких основними можуть бути: введення в дію ефективної моделі ринку конкурентоспроможних пасажирських перевезень і вдосконалення допуску до комерційної діяльності у цій сфері; закріплення мінімальних соціальних транспортних стандартів перевезення пасажирів на законодавчому рівні; оновлення парку транспортних засобів на основі економічного (інвестиційного) обґрунтування їх вибору; розробка механізму відшкодування витрат на перевезення пільгового контингенту пасажирів.

Основними технологічними заходами можуть бути: вивчення пасажиропотоків з метою обґрунтування кількості послуг МПТ; вдосконалення транспортної мережі міста в цілому з метою підвищення безпеки дорожнього руху (формування дублюючих магістралей для перерозподілу транспортних потоків у разі реконструкції окремих ділянок, облаштування пішохідних переходів та світлофорних об'єктів, облаштування виділених смуг для руху МПТ); удосконалення маршрутної системи МПТ на підставі аналізу функціонування мереж окремих видів пасажирського транспорту (обґрунтування місткості та кількості пасажирських транспортних засобів, виключення дублювання маршрутів, раціональне розміщення зупиночних пунктів, транспортно-пересадочних вузлів); зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище внаслідок вищенаведених заходів.

Таким чином, у сучасних містах України розвиток МПТ повинен забезпечуватися застосуванням адміністративно-правових та економічних механізмів, а також організаційно-технологічних рішень, що створюють пріоритетні умови функціонування для громадського транспорту, .

Література:

1. Шканова О. М. Маркетинг послуг / О. М. Шканова. – К. : Кондор, 2003. – 304 с.

2. Бараш Ю.С. Методичний підхід щодо оптимізації діяльності міських пасажирських перевезень / Ю.С. Бараш, Ю.П. Адамян "Проблеми економіки транспорту" Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. Вип. 8, 2014– С. 70 – 76.